Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №357/7136/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа №357/7136/17

адміністративне провадження №К/9901/1817/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (головуючий суддя Земляна Г.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.) у справі № 357/7136/17 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до начальника відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Дороганя Володимира Леонідовича про визнання протиправними постанов та їх скасування, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до начальника відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Дороганя Володимира Леонідовича (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови про накладення на нього штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07 червня 2017 року № З-0706/1 в сумі 60 624 грн., З-0706/2 в сумі 75780 грн., № З-0706/3 в сумі 75780 грн., № З-0706/4 в сумі 60624 грн.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2017 року в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2017 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що він взагалі не був повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції. При цьому з матеріалів справи слідує, що суд апеляційної інстанції відправляв йому поштову кореспонденцією не за адресою, вказаною позивачем для листування. Крім того, зауважив, що суд апеляційної інстанції під час розгляд справи по суті спору не врахував того, що до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР було внесено зміни, якими було скасовано відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності щодо об'єктів за класом складності.

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. Наголошено на тому, що позивач звернувся до суду із позовом як суб'єкт господарювання - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, нова поштова адреса позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесена не була, а тому посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції було направлено повістку не за тією адресою є безпідставними. Також зауважено, що ФОП ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за різні правопорушення, а не тільки за визначення класу складності. При цьому чинне законодавство не містить поняття «клас складності», натомість є такі поняття як «клас наслідків (відповідальності)» та категорії складності об'єктів будівництва».

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10 грудня 2002 року, види діяльності: кування, пресування, штампування, профілювання, порошкова металургія (основний); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що стверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с.45).

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 03 травня 2012 року ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі літ. «З» загальною площею 899,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2; дана нежитлова будівля (матеріальний склад) входить до комплексу нежитлових будівель, а саме: адмінбудівля, зазначена під літ. «А», мийка, зазначена під літ. «Д», мийка, зазначена під літ. «Е», автомайстерня, зазначена під літ. «Ж», склад ПММ, зазначений під літ. «И», нежитлове приміщення під № 2 в будівлі під літ. «В», що стверджується копією цього договору, який було посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік І.В., зареєстровано в реєстрі за № 1491 (а.с.18-20).

Згідно копії Витягу Про державну реєстрацію прав Білоцерківського МБТІ від 11 травня 2012 року № 34091644 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «З» площею 899,6 кв.м по АДРЕСА_2, (а.с.21).

20 червня 2013 року між Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі № 56, за яким в оренду передано земельну ділянку під розміщення виробничо-складських, адміністративних приміщень площею 0,5993 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, нежитлова будівля літ. «З», а 04 липня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди вказаної вище земельної ділянки за ОСОБА_1 (а.с.22-24).

29 травня 2017 року головним спеціалістом відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Юрчиком О.В. на підставі направлення № 5 від 22 травня 2017 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ФОП ОСОБА_1

Перевіркою встановлено наступні порушення: на земельній ділянці по АДРЕСА_2, яка використовується на підставі договору оренди ФОП ОСОБА_1, виявлено об'єкт незавершеного будівництва, а саме: складські приміщення розмірами 43,00 х 4,00 м, 6,50 х 8,20 м, 8,20 х 6,50 м, 9,37 х 12,80 м, роботи по зведенню складських приміщень виконуються ФОП ОСОБА_1 без розробленої та затвердженої в установленому законодавством порядку проектної документації та без документу, що надає право на виконання будівельних робіт (без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт); замовником будівництва не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду на об'єкті будівництва; на момент проведення перевірки об'єкт будівництва експлуатується без введення його в експлуатацію, чим порушено вимоги статей 29, 31, 34, 36, частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» (а.с.26).

За результатами проведеної перевірки головним спеціалістом відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Юрчиком О.В. винесено припис № С-3105/5/1 та припис № С-2905/5/2 від 29 травня 2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил до 30 грудня 2017 року та про зупинення будівельних робіт з моменту вручення припису (а.с.27-28).

29 травня 2017 року головним спеціалістом відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Юрчиком О.В. складено щодо позивача протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № № 1-Л-З-2905/5/1, 1-Л-З-2905/5/2, 1-Л-З-2905/5/3, 1-Л-З-2905/5/4 (а.с.29-31).

На підставі акта перевірки, приписів та протоколів т.в.о начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Дорогань В.Л. винесено 07 червня 2017 року постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № № З-0706/1, З-0706/2, З-0706/3, З-0706/4, згідно яких ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених абзацом 3 пункту 4 частини 2 статті 2, пункту 8 частини 2 статті 2, пункту 7 частини 2 статті 2, абзацу 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено на нього штрафи у сумі 60 624 грн., 75780 грн., 60624 грн., 75780 грн. (а.с. 37-40).

Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в ході судового розгляд справи було підтверджено факт знаходження на належній позивачу земельній ділянці об'єктів будівництва, які було деталізовано в складених за результатами перевірки документах. При цьому позивачем не було надано жодних дозвільних документів на будівництво вказаних об'єктів.

Колегія суддів, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходячи з положень частини першої статті 341 КАС України, зазначає наступне.

У відповідності до частини третьої статті 3 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 196 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017року) апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Приписами пункту 1 частини 3 статті 49 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) особи, які беруть участь у справі, мають право знати про дату, час і місце судового розгляду справи.

Частиною 2 статті 122 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) встановлено, що судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2017 року та ухвалою цього ж суду від 03 листопада 2017 року закінчено підготовку до розгляду, справу № 357/7136/17 призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 листопада 2017 року о 10:05 годин (а.с.96,97).

З оскаржуваної ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року вбачається, що справа розглянута у відкритому судовому засіданні, проте без представника позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Отже, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Тобто, апеляційний суд може здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, лише переконавшись у належному повідомленні останніх про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Як свідчать матеріали справи, на адресу апеляційного суду повернувся конверт з судовою повісткою, який направлявся позивачу, з довідкою органу поштового відділення із зазначенням причин повернення - «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.102-103).

Відповідно до зазначеного конверту поштова кореспонденція для позивача направлялась за адресою: АДРЕСА_1, 09100.

Разом з тим, у апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 вказав належну поштову адресу для листування, а саме: АДРЕСА_3 (а.с.88).

Відповідно до частини 3 статті 33 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Згідно з частиною 4 статті 33 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

З аналізу вищенаведених правових норм суд касаційної інстанції доходить до висновку, що підставою для надсилання судових викликів та повідомлень ФОП ОСОБА_1 за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (АДРЕСА_1, 09100), могло би бути лише ненадання позивачем відомостей про поштову адресу.

Разом з тим, позивачем при поданні апеляційної скарги було зазначено поштову адресу, на яку слід відправляти поштову кореспонденцію, що судом апеляційної інстанції не було враховано.

Відповідно до частини 3 статті 35 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Матеріали справи доказів отримання повістки або будь-яких інших доказів на підтвердження обізнаності позивача про дату, час і місце судового засідання у строк, достатній для прибуття до суду, не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи допустив порушення норм процесуального права в частині обов'язку повідомити належним чином осіб, які беруть участь у справі про дату, час і місце апеляційного розгляду, чим порушено конституційні права позивача та вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17 січня 2017 року № 1817-VIII, дійсно внесено зміни до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», зокрема викладено статтю другу вказаного Закону у новій редакції.

При цьому пунктом 5 Закону № 1817-VIII визначено, що з дня набрання чинності цим Законом об'єкти будівництва: I та II категорій складності належать відповідно до об'єктів з незначними (СС1) наслідками; III (крім об'єктів, які виробляють електричну енергію з енергії вітру) та IV категорій складності належать відповідно до об'єктів з середніми (СС2) наслідками; V категорії складності належать відповідно до об'єктів із значними (СС3) наслідками.

Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи слід надати відповідну правову оцінку посиланням позивача на скасування відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної відповідальності за класом складності з врахуванням принципів дії законів у часі та часу набрання ним чинності.

Згідно з частиною четвертою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Частиною 1 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі № 357/7136/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду