Постанова КАС ВП від 13.03.2018 року

Друк

Пошук

292

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №820/3911/17

адміністративне провадження №К/9901/2242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року (суддя Біленський О.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (судді: Мінаєва О.М. (головуючий), Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.) у справі № 820/3911/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест 3000" до Харківської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвест 3000" (далі - позивач, Товариство) звернулась до суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган, митний орган) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.08.2017 №UA807000/2017/00376/2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави визначати митну вартість товару за другорядним методом, оскільки митну вартість товару Товариством було сформовано за фактично сплаченою до моменту доставки товару в порт ціною контракту, тобто за основним методом, і в підтвердження заявленої митної вартості товару надано належні та достатні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, позов задоволено, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 04.08.2017 №UA807000/2017/00376/2 скасовано.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, а посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, митний орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

У доводах касаційної скарги Харківська митниця ДФС посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на те, що подані Товариством до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, зокрема до ціни розмитненого товару не включено вартість страхування та навантаження.

Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність коригування митним органом митної вартості товарів, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом позивачем було надано необхідний пакет підтверджуючих документів та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з метою здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом ТОВ "Укрінвест 3000" до митного органу 01.08.2017 подана електронна митна декларація (далі - ЕМД) типу ІМ-40 №UA807170/2017/324627 на товар, поставлений за контрактом №7 від 10.05.2017 з Shaoxing City Jinqiao Textile Co, LTD.

Додатком №1 до контракту №7 від 10.05.2017 та інвойсом визначено ціну, кількість та асортимент товару загальною вартістю 55405,45 доларів США з оплатою товару до моменту доставки товару у порт Одеси на умовах СІF у відповідності до Інкотермс 2010. ТОВ "Укрінвест 3000" сплатило продавцю вартість товару в сумі 55405,45 доларів США.

Разом з митною декларацією позивачем подано пакет товаросупровідних та комерційних документів: контракт №7 від 10.05.2017, додаток №1 від 10.05.2017 до контракту, інвойс №20170612 від 12.06.2017, пакувальний лист від 12.06.2017, платіжні доручення в іноземній валюті № 2 від 15.05.2017 та №26 від 06.07.2017, експортна декларація продавця, лист про технічні характеристики товару, сертифікат ССРІТ, страховий поліс №12919001900347499957 від 15.06.2017, калькуляція ціни товару від 11.05.2017, сертифікат походження товару №17СЗЗ06С213 7/00008, коносамент №EGLV 143786924811.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст.58 Митного кодексу України.

За результатами аналізу контролюючим органом встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару за вищевказаною митною декларацією менша, ніж митна вартість по фактам митних оформлень Харківською митницею ДФС ідентичних товарів, в тому числі товарів, оформлених ТОВ "Укрінвест 3000".

Між митним органом та позивачем проведена процедура консультації з метою обміну наявної у кожного з них інформації та вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Позивачем на адресу митного органу надано лист №201 від 04.08.2017, в якому повідомлено, що додатковий пакет документів, крім наданих раніше, надати неможливо.

Після розгляду документів, поданих для митного оформлення товару, поставленого на виконання контракту №7 від 10.05.2017, Харківською митницею ДФС прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2017/00376/2 від 04.08.2017.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (ст. 52 Митного кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п'ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій коригування митної вартості Товариству здійснено за другорядним методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів), в якості джерела інформації для даного рішення про коригування митної вартості товарів, Харківською митницею ДФС використаний факт митного оформлення ідентичного товару, ввезеного безпосередньо ТОВ «Укрінвест 3000» за контрактом з тим самим контрагентом, по ЕМД №807100000/2017/004361 від 13.02.2017.

Також судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в оскаржуваному рішенні містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, проте які саме відомості відсутні не зазначено, не вказано й обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не наведено і обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку).

Контролюючим органом не було наведено і жодних обґрунтованих обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у нього законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів для митного оформлення заявленого товару. Крім того, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При прийнятті рішення на користь позивача судами також було враховано і пояснення Товариства, що ціна товару за контрактом №7 від 10.05.2017 була знижена постачальником компанією Shaoxing City Jinqiao Textile Co, LTD порівняно з попередніми господарськими операціями, оскільки позивач є постійним покупцем товару, а тому розрахована декларантом митна вартість товару відповідає наданим до митного оформлення додатковим документам та підлягає визначенню саме за ціною договору.

Щодо посилання митного органу на відсутність звіту про оцінку майна №А-04/08/17/05 під час здійснення митного оформлення, та наданого в подальшому, суд апеляційної інстанції правильно не прийняв до уваги з огляду на те, що рішення про коригування митної вартості товару №UA807000/2017/00376/2 прийнято 04.08.2017 та враховуючи, що та звіт про оцінку майна був складений також 04.08.2017, а тому даний звіт не міг бути наданий під час проведення митного оформлення товару.

Отже колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач надав усі, передбачені Митним кодексом України, документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу - за ціною угоди щодо ідентичних товарів.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та порушень процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 802/3911/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду