Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/1030/17 825/1273/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційному порядку справу за позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до приватного акціонерного товариства "Чернігівський завод "Металіст" про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді Кашпур О.В. від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., Кобаля М.І. від 29 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Чернігівський завод "Металіст" про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах за травень-серпень 2017 року в сумі 4873,43 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обов'язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2 покладено на Чернігівський національний технологічний університет, датою закінчення виплати пільгової пенсії ОСОБА_3 є 15 лютого 2017 року, а ОСОБА_4 - 03 жовтня 2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та задовольнити позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що відповідач протиправно не відшкодовує суми фактичних витрат на виплату на доставку пільгових пенсій.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами у даній справі встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року по справі № 825/2791/15-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та набрала законної сили, встановлено, що датою початку виплати пенсії ОСОБА_4 призначеної відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є 03 жовтня 2009 року, а датою закінчення - 03 жовтня 2014 року.

Крім того, зазначеним судовим рішенням, а також рішеннями у справах № 825/2425/13-а, № 825/1756/13-а, № 825/2007/14, № 825/1057/15-а, встановлено, що обов'язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2 покладено не на відповідача, а на Чернігівський національний технологічний університет.

Стосовно пенсії ОСОБА_3, судами у даній справі встановлено, що відповідно до положень частини другої прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне, страхування» виплата пенсій на пільгових умовах здійснюється до набуття колишні працівником права на пенсію за віком, передбаченого статтею 26 цього Закону. Станом на час призначення пенсії ОСОБА_3 15 лютого 2012 діяло положення пенсійного законодавства, відповідно до якого, жінки набували права на пенсію за віком з 55 років, а чоловіки з 60 років. Отже, ОСОБА_3 мала право на отримання пільгової пенсії, призначеної відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до 15 лютого 2017.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, доводи касаційної скарги зводяться до необхідності судом касаційної інстанції вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому рішенні чи відкинуті ним, а також вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що є неприпустимим з огляду на викладені вище мотиви.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції , має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко