Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.01.2020 року у справі №809/267/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2020 року

Київ

справа № 809/267/17

адміністративне провадження № К/9901/18157/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 809/267/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, -

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Гудняка В.Д.,

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Матковської З.М., суддів Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 1), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач 2), в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача 1 щодо недопущення його, лейтенанта поліції ОСОБА_1 , до виконання службових обов`язків на запропонованій вакантній посаді в Управлінні патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції;

- зобов`язати відповідача 2 винести наказ про призначення його, лейтенанта поліції ОСОБА_1 , на запропоновану вакантну посаду в Управлінні патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції;

- зобов`язати відповідача 1 допустити його, лейтенанта поліції ОСОБА_1 , до виконання своїх службових обов`язків в Управлінні патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції;

- стягнути з відповідача 2 на його користь грошове забезпечення, починаючи із 03 травня 2016 року по 07 лютого 2017 року, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн та сплачений ним судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 25 квітня 2016 року №125 о/с "По особовому складу" позивача відряджено для подальшого проходження служби до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 03 травня 2016 року та звільнено його з посади інспектора Богородчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Під час звільнення з позивачем проведено повний розрахунок та видано грошовий атестат.

Трудова книжка та особова справа позивача зберігається в Управлінні патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції. Однак відповідач 1 не допускає його виконання своїх службових обов`язків на запропонованій йому вакантній посаді та не здійснює виплату грошового забезпечення, а відповідач 2 протиправно не виносить наказу про призначення його цю посаду.

У зв`язку із цим позивач 13 грудня 2016 року звернувся до відповідача 1 з рапортом, в якому просив пояснити причини відмови в допуску його до служби. Листом від 01 лютого 2017 року № 547/4/01-2017 відповідач 1 повідомив позивача про продовження строку розгляду рапорта.

Також позивач зазначив, що факт виконання ним службових обов`язків поліцейського в Управлінні патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції з 03 травня 2016 року встановлено під час розгляду справи № 809/1437/16, рішення першої інстанції у якій набрало законної сили.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року позовні вимог задоволено повністю:

- визнано неправомірними дії Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції щодо недопущення лейтенанта поліції ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків на посаді інспектора сектору розшуку та дізнання Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції;

- зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України винести наказ про призначення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора сектору розшуку та дізнання Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції з 03 травня 2016 року;

- зобов`язано Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції України допустити лейтенанта поліції ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків на посаді інспектора сектору розшуку та дізнання Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції;

- стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 96 181 грн 82 коп, з яких 86 181 грн 82 коп грошового забезпечення за період з 03 травня 2016 року по 24 березня 2017 року та 10 000 грн моральної шкоди;

- постанову суду в частині стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 8 000 грн. звернуто до негайного виконання.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 25 квітня 2016 року № 125 ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора Богородчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та відряджено для подальшого проходження служби до Департаменту патрульної поліції.

Починаючи з 03 травня 2016 року ОСОБА_1 перебував у розпорядженні відповідача 2, що слідує зі змісту наказу від 25 квітня 2016 року № 125 о/с.

У вказаний період ОСОБА_1 фактично був допущений до служби в Управлінні патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції, він заступав у цілодобове чергування. Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України зазначені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони були встановлені під час розгляду справи № 809/1437/16, постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у якій набрала чинності 16 січня 2017 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

23 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту патрульної поліції, в якій скаржник просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

У касаційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 у період з травня по липень 2016 року перебував у розпорядженні Департаменту патрульної поліції, а саме в Управлінні патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, однак відповідач 2 не маючи владних повноважень надавав працівникам цього Управління виключно практичну допомогу.

Наказ Департаменту патрульної поліції від 25 квітня 2016 року № 125 о/с винесено передчасно, без належних на те документів. Цим наказом позивача відряджено для подальшого проходження служби до Департаменту патрульної поліції та звільнено з попереднього місця служби. Особова справа ОСОБА_1 надійшла до Департаменту патрульної поліції без довідки відділу внутрішньої безпеки. Відсутність такої довідки пояснюється тим, що працівникам Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області було достовірно відомо про наявність компрометуючого матеріалу щодо ОСОБА_1 .

У зв`язку із зазначеним на підставі листа Департаменту патрульної служби від 28 липня 2016 року № 3362/41/4/01-2016, наказом Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 10 серпня 2016 року № 300 о/с, у частині відрядження ОСОБА_1 для подальшого проходження служби в Департаменті патрульної поліції наказ від 25 квітня 2016 року № 125 о/с було скасовано.

На виконання зазначеного наказу ОСОБА_1 приступив до своїх службових обов`язків у Богородчанському відділенні поліції Надвірнянського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області, що підтверджується журналом виходу на роботу та довідкою про доходи за травень та серпень 2016 року. Судами попередніх інстанції не враховані такі докази під час судового розгляду та надана перевага фотокопіям графіків чергувань.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

07 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Стрелець Т.Г., судді Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року № 494/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Стрелець Т.Г. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11 січня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог частини 1 статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу, а якому він просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, з огляду на те, що ці рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права та є справедливими.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за № 2 о/с від 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнято на службу в Національну поліцію, інспектором Богородчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Даним наказом ОСОБА_1 . присвоєно спеціальне звання "лейтенант поліції" (а.с.11).

За результатами атестування, проведеного 07 квітня 2016 року, атестаційною комісією Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області прийнято рішення, яким ОСОБА_1 визнано таким, що відповідає займаній посаді (а.с.15).

Листом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 18 квітня 2016 року №1305/41/4/01-2016, адресованому Головному управління Національної поліції в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 запропоновано одну з вакантних посад в Управлінні патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції.

Одночасно Головному управлінню Національної поліції в Івано-Франківській області, за наявності згоди його керівника, запропоновано відрядити, зокрема, ОСОБА_1 для подальшого проходження служби у розпорядження Департаменту патрульної поліції, на адресу якого необхідно направити особову справу позивача із службовою характеристикою, а також довідку відділу внутрішньої безпеки про наявність компрометуючих матеріалів (а.с.14).

Наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 25 квітня 2016 року №125 о/с "По особовому складу" позивача відряджено для подальшого проходження служби до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 03 травня 2016 року, звільнивши його з посади інспектора Богородчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (а.с.12).

Головне Управління Національної поліції в Івано-Франківській області, на виконання цього листа, особову справу позивача направлено до Департаменту, а ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора Богородчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, проведено повний розрахунок при звільненні та видано грошовий атестат № 2 від 19 травня 2016 року (а.с.19).

28 липня 2016 року Департаментом патрульної поліції Національної поліції України надіслано Головному управлінню Національної поліції в Івано-Франківській області листа № 3362/41/4/01-2016 з проханням внести зміни до наказу від 25 квітня 2016 року № 125 о/с та відмінити пункт щодо відрядження позивача для подальшого проходження служби в Управлінні патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції з 03 травня 2016 року, залишивши його на займаній посаді (а.с.20).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 809/1437/16, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправними дій щодо недопуску його до виконання обов`язків інспектора Богородчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Цим судовим рішенням встановлено, що з 03 травня 2016 року ОСОБА_1 фактично перебував у трудових відносинах з Управлінням патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції України без винесення відповідного наказу про прийняття на службу.

Однак, з 03 травня 2016 року Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції України не виплачує позивачу грошове забезпечення та допускає до виконання службових обов`язків, у зв`язку з чим ОСОБА_1 13 грудня 2016 року звернувся з відповідним рапортом до начальника Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції України.

Не погодившись з такими діями відповідачів позивач звернувся до суду.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Частиною 5 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені у Законі України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон).

Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Порядок та підстави переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції визначений статтею 65 Закону, відповідно до частини 1 цієї статті переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Переведення поліцейського може бути здійснено у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників (частина 7 статті 65 Закону).

Відповідно до частини 8 статті 65 Закону переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина 9 статті 65 Закону).

Відповідно до частини 2 статті 77 Закону днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У цій справі встановлено, що за ініціативою Департаменту патрульної поліції Національної поліції, наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 25 квітня 2016 року №125 о/с "По особовому складу" позивача відряджено для подальшого проходження служби до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 03 травня 2016 року та звільнено його з посади інспектора Богородчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Надалі на адресу Головного управління Національної поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області надійшов лист Департаменту Національної поліції України від 28 липня 2016 року № 3362/41/4/01-2016 з проханням відмінити пункт зазначеного наказу щодо відрядження позивача для подальшого проходження служби в Управлінні патрульної поліції у місті Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції, залишивши його на займаній посаді.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до положень чинного законодавства державний орган не вправі відмінити прийняте ним рішення у випадку, якщо воно вже реалізоване.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 25 квітня 2016 року № 125 о/с "По особовому складу" є реалізованим з огляду на таке.

Під час звільнення з посади інспектора Богородчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції з позивачем проведено повний розрахунок, видано йому грошовий атестат від 19 травня 2016 року № 2, а трудова книжка та особова справа направлені до Управлінні патрульної поліції в м. Івано-Франківську, де і зберігались до постановлення судом першої інстанції рішення у цій справі.

Позивач з 03 травня 2016 року фактично приступив до виконання обов`язків в Управлінні патрульної поліції у місті Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції, зокрема, у секторі розшуку та дізнання по виїзду на місця дорожньо-транспортних пригод, що підтверджує наявними в матеріалах справи копіями графіками чергувань за червень та липень 2016 року (а.с.17, 16 том І).

Ці обставини також встановлені і постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 809/1437/16, яка набрала законної сили 16 січня 2017 року.

Цим судовим рішенням ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні адміністративного позову про визнання відмови Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області виконати вимогу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 28 липня 2016 року, внаслідок чого його протиправно недопущено до виконання службових обов`язків на посаді інспектора Богородчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

В обґрунтування зазначеного суд першої інстанції вказав на те, що у період з 03 травня 2016 року позивач перебував у розпорядженні Департаменту патрульної поліції України та виконував обов`язки поліцейського в Управлінні патрульної поліції у місті Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції, зокрема, у секторі розшуку та дізнання по виїзду на місця дорожньо-транспортних пригод.

Крім того у справі № 809/1437/16 Івано-Франківським окружним адміністративним судом встановлено, що наказ Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 10 серпня 2016 року № 300 о/с, яким скасовано пункт наказу від 25 квітня 2016 року № 125 о/с про відрядження ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на час виникнення спірних відносин був лише проектом, який не був реалізований.

За таких обставин Департамент патрульної поліції України Національної поліції України зобов`язаний був винести наказ про призначення ОСОБА_1 на запропоновану йому вакантну посаду, а Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції України зобов`язано допустити позивача до виконання службових обов`язків на цій посаді.

Непослідовні дії Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України щодо пропозиції позивачу вакантної посади в Управлінні патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції та подальшої відмови від цієї пропозиції, призвели до незаконного звільнення позивача зі служби в Національній поліції України без передбачених для цього законодавством підстав.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення у повному обсязі.

Також Верховний Суд зазначає, що зобов`язавши Департамент патрульної поліції Національної поліції України винести наказ про призначення ОСОБА_1 на запропоновану йому вакантну посаду в Управлінні патрульної поліції у місті Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції, суди першої та апеляційної інстанцій обрали ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача.

Такий спосіб захисту виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних поноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникне необхідність повторного звернення до суду, а здійснюватиметься примусове виконання рішення.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, з огляду на що підстави для їх скасування відсутні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду