Історія справи

Постанова КАС ВП від 12.12.2021 року у справі №345/3019/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2021 року

м. Київ

справа №345/3019/17

адміністративне провадження № К/9901/16696/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Коваленко Н. В.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від
15.09.2017 (суддя Юрчак Л. Б. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (колегія у складі суддів Яворського І. О., Кухтея Р. В., Носа С. П. )

у справі № 345/3019/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1.01.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області), в якому просив:

- визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови провести перерахунок пенсії з 01.03.2017 відповідно до архівної довідки архівного відділу адміністрації міста Нижньовартовськ Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області Російської Федерації від 06.11.2009 № Г-517 за період з
01.11.1991 по 31.08.1994 без обмеження заробітку у 5,6 разів розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2017 та врахувати суми заробітку за період з 01.11.1991 по 31.08.1994 відповідно до архівної довідки архівного відділу адміністрації міста Нижньовартовськ Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області Російської Федерації від 06.11.2009 №Г-517 без обмеження заробітку у 5,6 разів розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

2. Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від
15.09.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позов задоволено.

3.04.12.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

5. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.

6. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2021 Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області замінено його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 10.08.2013 ОСОБА_1, було призначено пенсію за віком, при обрахунку якої до уваги було взято заробіток за 60 місяців, а саме з 01.01.1986 по 31.12.1990.

8. Згідно розпорядження про перерахунок пенсії № 161943 від 15.03.2016 та розрахунку заробітної плати №1 Калуське об'єднане УПФ України провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 28.10.2014 та врахувало заробіток з 01.09.1989 по
31.08.1994 згідно архівної довідки № Г-517 від 06.11.2009, яка видана архівним відділом адміністрації міста Нижньовартовськ Ханти-Мансійського автономного округу. При цьому суми заробітку за період з 01.11.1991 по 31.08.1994, які зазначені в архівній довідці №Г-517 від 06.11.2009 взято з обмеженням коефіцієнтом 5,6.

9. Позивач не погодився з обмеженням пенсії коефіцієнтом 5,6 і звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідач мав здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з
01.11.1991 по 31.08.1994, що відображена в архівній довідці від 06.11.2009 № Г-517, без обмеження в сумі заробітку коефіцієнтом 5,6 середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

11. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що застосування обмеження коефіцієнтів заробітної плати 5,6 суперечить положенням Угоди про гарантії прав громадян - держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 на отримання, гарантованої міжнародною Угодою, пенсії в більшому розмірі.

Крім того, на час отримання позивачем заробітної плати у період з 01.11.1991 по
31.08.1994 не існувало обмежень максимальної величини заробітної плати. Такі були встановлені лише 13.07.1998 Постановою КМ України №1064 "Про встановлення максимальної величини, фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів".

Отже, Калуське об'Аєднане УПФ України Івано-Франківської області мало здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати за період з 01.11.1991 по 31.08.1994, що відображена в архівній довідці № Г-517 від 06.11.2009, яка видана архівним відділом Адміністрації м. Нижнєвартовська Ханти-Мансійського автономного округу без обмеження в сумі заробітку коефіцієнтом 5,6 середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

14. На думку скаржника, судом не враховано положення Угоди від 15.01.1993, які передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.

15. Судом не враховано, що в даному випадку позивач не ставить питання про врахування даної довідки при призначенні пенсії, а саме щодо проведення перерахунку пенсії з більшого заробітку відповідно до спірної довідки. Питання призначення та перерахунку пенсії різні за своєю суттю.

16. Крім того, посилання позивача на те, що обмеження коефіцієнтом 5,6 не може бути застосовано для визначення заробітку, у зв'язку із тим, що на день отримання позивачем таких обмежень не було передбачено, не ґрунтується на нормах закону, оскільки норма ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" чітко визначає таке обмеження.

17. Отже, обмеження максимальною величиною розміру, яке було запроваджено раніше та яке вже діяло на момент призначення пенсії позивачу, підлягало до застосування, а тому позовні вимоги є безпідставними.

18. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

20. Ключовим питанням у цій справі є вимога позивача про здійснення перерахунку його пенсії без обмеження заробітної плати коефіцієнтом 5,6.

21. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.

22. Зокрема у постановах від 06.02.2020 у справі № 348/2381/16-а, від 13.05.2020 у справі № 348/2245/16-а, від 08.09.2020 у справі № 350/1607/16-а Верховний Суд дійшов висновку про те, що посилання судів на постанову Кабінету Міністрів України №1064 "Про встановлення максимальної величини, фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів" є помилковими, оскільки обмеження сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" показником 5,6 застосовується саме до заробітних плат, які отримувались до встановлення такого обмеження (до 01.07.1998).

23. Крім того, необґрунтованими є посилання позивача на норми Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення, перерахунку пенсії.

24. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

25. Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Суд звертає увагу на те, що до виплат, які отримував позивач в період з 01.11.1991 по 31.08.1994 застосовується обмеження заробітної плати коефіцієнтом 5,6.

26. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

27. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

28. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

29. Рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі № 345/3019/17 скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя Н. В. Коваленко