Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.12.2019 року у справі №825/371/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа №825/371/17

провадження №К/9901/45355/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А. А., суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівка-Агро 2016"

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 (суддя Бородавкіна С. В. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (головуючий суддя Глущенко Я. Б., судді Кузьмишина О. М., Пилипенко О. Є.)

у справі №825/371/17

за позовом Приватного підприємства "Агропрогрес"

до Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрівка - Агро 2016", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

про скасування державної реєстрації прав оренди, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У лютому 2017 року Приватне підприємство "Агропрогрес" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівка - Агро 2016", в якій просило суд скасувати державну реєстрацію прав оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівка - Агро 2016", здійснену відповідачем щодо земельних ділянок, що належать: ОСОБА_11 (кадастровий номер земельної ділянки 7420680800:02:002:0363), ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 7420680800:02:001:0211), ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 7420680800:02:001:0080), ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки 7420680800:02:001:0209), ОСОБА_5 (кадастровий номер земельної ділянки 7420680800:02:001:0128), ОСОБА_6 (кадастровий номер земельної ділянки 7420680800:02:001:0101), ОСОБА_7 (кадастровий номер земельної ділянки 7420680800:02:002:0310), ОСОБА_8 (кадастровий номер земельної ділянки 7420680800:02:002:0308), ОСОБА_9 (кадастровий номер земельної ділянки 7420680800:02:001:0127) та ОСОБА_10 (кадастровий номер земельної ділянки 7420680800:02:001:0219).

2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" і допустив подвійну реєстрацію права оренди на одні й ті самі земельні ділянки.

3. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 залучено до участі у справі третіх осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

4. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 у справі №825/371/17 позов задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області про реєстрацію права оренди земельних ділянок: від 21.11.2016 індексний № 17526450, від 17.11.2016 індексний №17490398, від 08.11.2016 індексний № 17326873, від
18.11.2016 індексний № 17519782, від 01.11.2016 індексний № 17320326, від
23.11.2016 індексний № 17595953, від 21.11.2011 індексний № 17526015, від
16.11.2016 індексний № 17457562, від 17.11.2016 індексний №17491425 та від
17.11.2016 індексний № 17519646.

5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі №825/371/17 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від
18.05.2017 залишено без змін.

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрівка - Агро 2016" з вищевказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі №825/371/17, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.08.2016 відкрито касаційне провадження у справі №825/371/17.

У зв'язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п. п. 1,7 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Гриціва М. І., суддів Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду головуючого судді Гриціва М. І. було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А. А., суддів Рибачука А. І., Стеценка С. Г.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладено договори оренди земельних ділянок:

- від 10.10.2006, з ОСОБА_1 (орендодавець). Строк дії договору - 10 років (п. 8 Договору). Відповідно до відмітки, договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК 02.06.2009 за № 040685500143;

- від 10.10.2006, з ОСОБА_2 (орендодавець). Строк дії договору - 10 років (п. 8 Договору). Відповідно до відмітки, договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК 19.05.2009 за № 040985500035;

- від 10.10.2006, з ОСОБА_3 (орендодавець). Строк дії договору - 10 років (п. 8 Договору). Відповідно до відмітки, договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК 02.06.2009 за № 040685500132;

- від 10.10.2006, з ОСОБА_4 (орендодавець). Строк дії договору - 10 років (п. 8 Договору). Відповідно до відмітки, договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК 25.05.2009 за № 040685500066;

- від 10.10.2006, з ОСОБА_5 (орендодавець). Строк дії договору - 10 років (п. 8 Договору). Відповідно до відмітки, договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК 02.06.2009 за № 040685500102;

- від 10.10.2006, з ОСОБА_6 (орендодавець). Строк дії договору - 10 років (п. 8 Договору). Відповідно до відмітки, договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК 25.06.2009 за № 040685500234;

- від 10.10.2006, з ОСОБА_7 (орендодавець). Строк дії договору - 10 років (п. 8 Договору). Відповідно до відмітки, договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК 25.05.2009 за № 040685500070;

- від 10.10.2006, з ОСОБА_8 (орендодавець). Строк дії договору - 10 років (п. 8 Договору). Відповідно до відмітки, договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК 19.05.2009 за № 040685500061;

- від 10.10.2006, з ОСОБА_9 (орендодавець). Строк дії договору - 10 років (п. 8 Договору). Відповідно до відмітки, договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК 25.05.2009 за № 040685500068;

- від 10.10.2006, з ОСОБА_10 (орендодавець). Строк дії договору - 10 років (п. 8 Договору). Відповідно до відмітки, договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК 30.06.2009 за № 040685500384.

Відповідно до Прикінцевих положень вказаних договорів, останні набирають чинності після підписання та їх державної реєстрації.

9. На кожному договорі наявна відмітка, що договори зареєстровані у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи в травні та червні 2009 року, що також підтверджується листами відділу Держгеокадастру у Бобровицькому районі Чернігівської області від
26.10.2016 № Л-53/0-152/6-16, від 28.10.2016 № Л-91/0-172/6-16, від 03.11.2016 № Л-142/0-207/6-16 та № Л-135/0-214/6-16, від 04.11.2016 № 99-28-99.1-1583/2-16, від 26.10.2016 № Л-64/0-147/6-16, від 28.10.2016 № Л-95/0-176/6-16, від
26.10.2016 БП-67/0-144/6-16, від 28.10.2016 № Л-93/0-174/6-16 та від 31.10.2016 №Л-72/0-186/6-16.

10. Також, разом із вказаними договорами оренди між орендодавцями та орендарем було підписано акти приймання - передачі земельної ділянки.

11. Відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.11.2016 індексний номер 17526450, від 17.11.2016 індексний номер 17490398, від 08.11.2016 індексний номер 17326873, від 18.11.2016 індексний номер 17519782, від 01.11.2016 індексний номер 17320326, від 23.11.2016 індексний номер 17595953, від 21.11.2016 індексний номер 17526015, від
16.11.2016 індексний номер 17457562 від 17.11.2016 індексний номер 17491425 та від 17.11.2016 № 17519546 (права оренди землі) на земельні ділянки за кадастровими номерами: undefined,7420680800:02:001:0211,7420680800:02:001:0080,7420680800:02:001:0209,7420680800:02:001:0128,7420680800:02:001:0101,7420680800:02:002:0310,7420680800:02:002:0308,7420680800:02:001:0127,7420680800:02:001:0219 на підставі договорів оренди землі, укладених між вищевказаними власниками земельних ділянок та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрівка-Агро 2016", що підтверджується інформаційними довідками з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.02.2017.

12. Вважаючи рішення відповідача про проведення державної реєстрації прав оренди за договорами оренди, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрівка-Агро 2016" та вказаними орендодавцями протиправними, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що в порушення вимог чинного законодавства державний реєстратор при проведенні державної реєстрації договорів оренди належним чином не перевірив, чи має місце вже зареєстроване право оренди на спірні земельні ділянки. Внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договорів оренди одних і тих же самих земельних ділянок, тоді як реєстрація договорів оренди землі за новим орендарем можлива лише після закінчення строку дії або дострокового розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем та відповідної реєстрації цих фактів.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи. Зокрема, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій не вірно застосовано норми матеріального права, а саме положення ст. 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі".

15. Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрівка-Агро 2016" вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги практику Верховного Суду України у справах №6-2777цс16, №21-760а15, №21/3030а16.

16. Скаржник вважає, що всупереч ст.ст. 50, 53 КАС України судами не було залучено до участі у справі державного реєстратора Бобровицької районної державної адміністрації.

17. За посиланням третьої особи, суди не з'ясували обставин вчинення реєстраційних дій, що призвело до прийняття передчасного рішення про задоволення позовних вимог.

18. Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрівка-Агро 2016" вважає невірним висновок суду апеляційної інстанції щодо чинності договорів оренди, укладених між позивачем і орендодавцями станом на листопад 2016 року, а також вважає передчасним висновок апеляційного адміністративного суду про відсутність у цій справі спору про право.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

20. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Cловосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

21. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття постанови судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

22. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст.ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

23. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

24. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

25. Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

26. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні врахувати суб'єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред'явлення позову.

27. У цій справі позивач обґрунтовує звернення до суду тим, що в він уклав договори оренди цієї земельної ділянки з орендодавцями: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а державним реєстратором було зареєстровано право оренди на ту ж саму земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрівка - Агро 2016".

28. Отже, позивач, оскаржуючи реєстраційні дії щодо договорів оренди землі, фактично не погоджується із правомірністю їх укладення, оскільки у третьої особи виникло речове право, а саме право оренди земельної ділянки.

29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 у справі №814/2030/17 зробила такі висновки:

"..оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваних рішень, записів у відповідному державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорювані рішення, здійснено оспорювані записи.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 та 18 квітня 2018 року у справах № 817/1048/16 та №804/1001/16 відповідно під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. А саме про те, що у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку.

Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від її висновку, викладеного у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 та 23 травня 2018 року у справах № 826/4460/17 та № 815/4618/16, від 05,12,13 червня 2018 року у справах №804/20728/14, № 823/378/16, № 820/2675/17 та № 803/1125/17. Спори у цих справах також стосувались оскарження рішення державного реєстратора або запису, здійсненого державним реєстратором у відповідному державному реєстрі, щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно за особою, яка не була заявником стосовно вчинення відповідних реєстраційних дій".

31. Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із визначеним підходом. При цьому, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні, оскільки є висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, викладений у постановах Великої Палати.

32. Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

За ч. 6 ст. 20 Господарського кодексу України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

33. Таким чином, спір у справі не є публічно правовим, а пов'язаний з правом цивільним на земельну ділянку і з урахуванням суб'єктного складу сторін має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

34. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно зі ст. 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 354 Кодексу адміністративного судочинства України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 354 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у справі.

35. За приписами ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівка-Агро 2016"- задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі №825/371/17 - скасувати.

Провадження у справі №825/371/17 - закрити.

Роз'яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя А. І. Рибачук

Суддя С. Г. Стеценко