Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.02.2020 року у справі №320/966/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №320/966/19

адміністративне провадження №К/9901/5978/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року (головуючий суддя - Федотов І. В. )

у справі №320/966/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулася до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 22 листопада 2018 року №Ф-164827-51 про сплату недоїмки в сумі 15 819,54 грн та від 6 лютого 2019 року за №Ф-164827-51 про сплату недоїмки в сумі 18 276,72 грн.

- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судові витрати у розмірі 748,40 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду від із апеляційною скаргою (вх. №1730 від 11.06.2019, а. с. 63-69).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам ст. 295 та ч. 6 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано апелянту десятиденний строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, зокрема, надання доказів дати отримання оскаржуваного рішення суду першої інстанції, на яку він посилається як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження чи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску та документу про сплату судового збору.

Копію зазначеної ухвали відповідач отримав 26 липня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 76).

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, 05 серпня 2019 року від відповідача надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому скаржник просив продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору. Також скаржник до клопотання додав докази отримання оскаржуваного судового рішення 06 травня 2019 року (а. с. 77-80).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року клопотання ГУ ДФС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено та поновлено ГУ ДФС у Київській області строк на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду м.

Києва від 26 квітня 2019 року. У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Київській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року у справі № 320/966/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу повернуто особі, яка її подала.

У подальшому Головне управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) вдруге звернулося із апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року (вх. № 2777/19 від 02.10.2019, а. с. 91-98).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року відмовлено, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам ст. 295 КАС України та встановлено скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску.

Копію зазначеної ухвали ГУ ДПС у Київській області отримано 28 листопада 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 104).

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, 11 грудня 2014 року ГУ ДПС у Київській області подано клопотання про усунення недоліків, в якому скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ГУ ДПС у Київській області зазначило, що станом на граничний день усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у скаржника було відсутнє платіжне доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року (а. с. 105-109).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року відмовлено.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу відмовлено.

Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року ГУ ДПС у Київській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаюсь на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що враховуючи обмежене фінансування на сплату судового збору та реорганізацію контролюючого органу в 2019 році відповідач був позбавлений можливості сплатити судовий збір у рамках строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі- КАС України).

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Cуд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частиною 3 статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених Частиною 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з п. 4 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у встановлений судом строк скаржником не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або вказані у ній підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані судом неповажними.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник, як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження зазначив про відсутність можливості сплати судового збору в рамках строку, встановленого КАС України через обмежене фінансування органів державної фіскальної служби. Також скаржник послався на те, що суд апеляційної інстанції при первинному зверненні відповідача із апеляційною скаргою не надав скаржнику достатньо часу для усунення її недоліків.

Верховний Суд вважає необґрунтованими вищезазначені доводи контролюючого органу, оскільки неналежне фінансування контролюючого органу та власне сплата судового збору не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що скаржнику надано достатньо часу для усунення недоліків апеляційної скарги.

Крім того Верховний Суд звертає увагу на те, що до повторної апеляційної скарги скаржником додано платіжне доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року датоване 15 серпня 2019 року, згідно з яким судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі сплачений контролюючим органом 20 серпня 2019 року. При цьому скаржником не надано жодних доказів неможливості вчинення відповідної процесуальної дії, зокрема, звернення із апеляційною скаргою одразу після сплати судового збору (20.08.2019).

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини".. підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси..".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

У ситуації з пропуском державними органами процесуальних строків оскарження судових рішень, поважними причинами пропуску строку не може виступати

необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова