Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.06.2020 року у справі №814/2795/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №814/2795/16

адміністративне провадження №К/9901/15756/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Губської О. А., Кашпур О. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №814/2795/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Гордієнко Т.О., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Зуєвої Л.Є., суддів Шевчук О.А., Федусика А.Г.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідач) із вимогами:

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ ГУ ДФС у Миколаївській області від 21 листопада 2016 року №277-о в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів податкової міліції на підполковника податкової міліції ОСОБА_1 та в частині звільнення з 23 листопада 2016 року зі служби в запас за підпунктом «д» пункту 64 (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника податкової міліції ОСОБА_1 ;

1.2. зобов`язати ГУ ДФС у Миколаївській області змінити причину звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 , який зарахований у розпорядження ГУ ДФС у Миколаївській області, на підпункт «ж» пункту 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що факт повідомлення особі підозри у вчиненні злочину не може бути самостійною підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом Державної фіскальної служби України від 14 вересня 2016 року №3175-0 позивача звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, та зараховано його в розпорядження Головного управління ДФС у Миколаївській області.

4. 17 листопада 2016 року позивач подав рапорт про звільнення за власним бажанням.

5. Наказом ГУ ДФС у Миколаївській області від 18 листопада 2016 року №274-о позивача звільнено зі служби в запас відповідно до підпункту «ж» пункту 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114).

6. 21 листопада 2016 року до ГУ ДФС у Миколаївській області надійшла службова записка начальника ВВБ ГУ ДФС у Миколаївській області, у якій на підставі висновку службового розслідування від 28 жовтня 2016 року №3875/99-99-22-03-01-21-1 пропонувалося внести зміни до наказу ГУ ДФС у Миколаївській області від 18 листопада 2016 року №274-о у частині підстав звільнення.

7. За змістом висновку службового розслідування від 28 жовтня 2016 року №3875/99-99-22-03-01-21-1 позивач під час перебування на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Миколаївській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової поліції, незаконно впливав на хід досудового розслідування в кримінальному провадженні. За висновками службового розслідування неналежне виконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків призвело до порушення вимог статей 39, 40, 284 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) та повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

8. Наказом ГУ ДФС у Миколаївській області від 21 листопада 2016 року № 277-о: 1) скасовано наказ від 18 листопада 2016 року № 274-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; 2) за неналежне виконання службових обов`язків, що виразилося у незабезпеченні виконання вимог наказу ГУ ДФС у Миколаївській області від 04 березня 2016 року №140, яким установлено тимчасовий розподіл обов`язків між керівництвом ГУ ДФС у Миколаївській області, та призвело до порушень вимог статей 39, 40, 284 КПК України; учинення корупційного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК України, відповідно до положень статей 12, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів податкової міліції на підполковника податкової міліції ОСОБА_1 , який зарахований в розпорядження ГУ ДФС у Миколаївській області; 3) звільнено з 23 листопада 2016 року зі служби в запас за підпунктом «д» пункту 64 (через службову невідповідність) Положення № 114 підполковника податкової міліції ОСОБА_1 , який зарахований в розпорядження ГУ ДФС у Миколаївській області.

9. Не погоджуючись з указаним наказом, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

10. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

11. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що висновки службового розслідування, де відтворено зміст підозри у кримінальному провадженні, не може бути підставою для звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ з формулюванням «за вчинення корупційного правопорушення».

12. Як зазначили суди попередніх інстанцій, притягнення особи до відповідальності за вчинення злочину, в тому числі корупційного, є самостійною підставою для звільнення зі служби в податковій міліції. Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, вирок суду у кримінальному провадженні, фабулу якого відтворено в службовому розслідуванні щодо позивача, станом на момент прийняття оскаржуваного наказу, був відсутній.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

13. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

14. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що наказ про звільнення позивача був прийнятий відповідно до пункту 2 резолютивної частини висновку службового розслідування та службової записки начальника ВВБ ГУ ДФС у Миколаївській області.

15. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

16. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

17. 05 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

18. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Шарапі В.М., Данилевич В.М.

19. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 28 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

20. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Шевцовій Н.В.

21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 11 червня 2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Шевцової Н.В. у відпустці, призначений повторний автоматизований розподіл у справі №814/2795/16.

22. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Губській О.А., Кашпур О.В.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

23. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

27. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

28. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

29. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Відповідно до пункту 354.1 статті 354 Податкового кодексу України посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність.

31. Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року N3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), визначено сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

32. За змістом статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

33. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

34. Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

35. Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

36. Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

37. Порядок накладання дисциплінарних стягнень регламентовано статтею 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до положень якої з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

38. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

39. Відповідно до пункту 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема: через службову невідповідність; за порушення дисципліни; за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

40. Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів і підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів і науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів і посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні, відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року №541/23073 (далі - Інструкція).

41. Пунктом 2.1 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

42. Згідно з пунктом 8.3 Розділу VIII Інструкції в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) рядового та начальницького складу скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

VI. Позиція Верховного Суду

43. Зміст положень Дисциплінарного статуту свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

44. Водночас підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни.

45. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

46. У спірних правовідносинах підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок відповідача про вчинення позивачем злочину, склад якого передбачений частиною четвертою статті 368 КК України.

47. Таких висновків відповідач дійшов провівши службове розслідування, у межах якого було встановлено, що Військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016161010000170, в якому позивачеві повідомлено про підозру.

48. В аспекті викладеного Суд зазначає, що з`ясування обставин, які були приводом для службового розслідування (повідомлення про підозру), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування.

49. На відміну від звільнення зі служби в органах внутрішніх справ у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення через службову невідповідність чи за порушення дисципліни не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

50. Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії особи-поліцейського отримали в межах кримінального провадження та які наслідки у підсумку настали чи можуть настати для такої особи.

51. Як установили суди попередніх інстанцій, притягаючи позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби через службову невідповідність, відповідач обмежився лише встановленням факту того, що позивачеві було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №42016161010000170.

52. Водночас самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни, зокрема, встановлення позаслужбових відносин з директорами підприємств, вимагання від них неправомірної вигоди, втручання в кримінальні провадження шляхом надання підлеглим незаконних вказівок, як про це йдеться в підозрі, службовим розслідуванням встановлено не було.

53. З урахуванням викладеного Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з підстав, зазначених в оскаржуваному наказі.

54. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

55. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

57. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

58. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

59. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

60. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

61. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року в справі № 814/2795/16 залишити без змін.

62. Судові витрати не розподіляються.

63. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.А. Губська

О.В. Кашпур