Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.11.2022 року у справі №520/933/19
Ухвала КАС ВП від 04.08.2019 року у справі №520/933/19
Ухвала КАС ВП від 01.12.2019 року у справі №520/933/19

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 520/933/19

касаційне провадження № К/9901/32711/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (головуючий суддя - Сагайдак В.В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року

(колегія суддів у складі: головуючий суддя - Присяжнюк О.В.; судді - Перцова Т.С., Спаскін О.А.)

у справі № 520/933/19

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргідропроект»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Укргідропроект» (далі - позивач, платник, ПАТ «Укргідропроект») звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2019 року № 00000091411 та № 00000101411.

В обґрунтування позову платник зазначив, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛІМ КОМПАНІ» , оскільки на підтвердження реальності господарських операцій платником було надано всі необхідні первинні документі. Висновки перевірки, які ґрунтуються лише на відомостях з інформаційних баз даних без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагента, є безпідставним.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року, позов задоволено.

Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, доказів того, що первинні документи складені необґрунтовано чи з порушенням чинного законодавства, контролюючим органом не надано.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що надані позивачем на підтвердження придбаних послуг звіти складені з порушенням норм Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Судами не з`ясовано питання, якою саме особою було виконано надані послуги та за яким саме критерієм обирався контрагент позивача. Підприємство придбало послуги за ціною, яка в 100 разів перевищує ринкову ціну таких послуг, що свідчить про штучне завищення податкового кредиту.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області.

19 грудня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що контролюючим органом в касаційній скарзі не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та допустимих доказах, якими спростовуються правомірні та обґрунтовані висновки судів попередніх інстанцій.

27 травня 2021 року Головного управдіння ДПС у Харківській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висноку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірки ПAT «Укргідропроект» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року, валютного законодавства - за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 26 грудня 2018 року № 5343/20-40-14-11-11/00114117.

Перевіркою встановлені порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток за 9 місяців 2018 року на 667500,00 грн; пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 761 667,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у Харківській області посилалося на безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з виконання робіт позивача з Товариством з обмеженою відповідальність «СЛІМ КОМПАНІ» (далі - ТОВ «СЛІМ КОМПАНІ», контрагент) та складання первинних документів по господарським операціям з порушенням Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2019 року № 00000091411, яким ПАТ «Укргідропроект» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 834 375,00 грн (за податковим зобов`язанням 667500,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями 166875,00 грн) та № 00000101411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 952083,75 грн (за податковим зобов`язанням 761667,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями 190416,75 грн).

Надаючи оцінку господарським операціям позивача та його контрагента, суди попередній інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: протоколів узгодження договірної ціни, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, квитанцій про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжних доручень на підтвердження оплати отриманих послуг.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій документи (договори, протоколи узгодження договірної ціни, акти здачі-прийнятті робіт, податкові накладні, квитанції про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжні доручення на підтвердження оплати отриманих послуг), Суд вважає, що з їх змісту неможливо встановити характер та обсяг наданих послуг, наявність ділової мети при укладанні договорів, а також факт використання результатів зазначених операцій позивачем у власній господарській діяльності.

На думку суду, судами попередніх інстанцій не з`ясовано того факту, чи насправді зазначені в договорах послуги були отримані від указаного у первинних документах контрагента, яка саме особа надавала послуги, замовлені позивачем, та за яким саме критерієм обирався даний контрагент.

Судам варто було встановити, хто персонально брав участь у наданні замовлених послуг.

Також, судам було доцільно перевірити реальні можливості виконання замовлених робіт та наявність відповідних спеціалістів у контрагента позивача.

Важливо також перевірити факт використання замовлених послуг у господарській діяльності позивача.

Судам необхідно дослідити, чи був обачним позивач при укладенні договорів на виконання таких робіт та чим керувався при виборі контрагента, який, як доводить відповідач, не має кваліфікованих працівників для надання замовлених позивачем послуг у сфері інформаційних технологій.

Наведені обставини справи досліджені судами попередніх інстанцій не в повному обсязі.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року скасувати, справу № 520/933/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер

С.С. Пасічник