Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.08.2018 року у справі №826/12282/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

Київ

справа №826/12282/15

адміністративне провадження №К/9901/56860/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Чиркіна С. М., судді Шарапи В. М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Каракашьяна С. К. від 22 січня 2018 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Каракашьяна С. К. від 06 березня 2018 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Вівдиченко Т. Р., Беспалова О. О., Губської Л. В. від 18 червня 2018 року

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича (далі також - Уповноважена особа Фонду, відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд, ФГВФО, відповідач 2), у якому просила:

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк" Оберемка Романа Анатолійовича подати додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів у сумі ~money0~ за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 30 травня 2014 року;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 із майновими вимогами у сумі ~money1~ до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та виплатити їй ці кошти;

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк" Оберемка Романа Анатолійовича по визнанню в одноособовому порядку нікчемним правочину, операції/транзакції з залучення (перерахування) грошових коштів в розмірі ~money2~ по банківському рахунку позивача № 30435 від 30 травня 2014 року у Публічному акціонерному товаристві "Єврогазбанк" та скасувати це рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якими, на її думку, їй має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначає, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, не включено позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу, що порушує її майнові права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк" Оберемка Романа Анатолійовича в частині визнання нікчемним договору банківського рахунку від 30 травня 2014 року № 30435, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Єврогазбанк"; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк" Оберемка Романа Анатолійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Єврогазбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; в іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (далі також - ПАТ "Європейський газовий банк"), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи Фонду є протиправною. Крім того, відповідачами не доведено наявності підстав, які зазначені у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для визнання нікчемним правочину.

Додатковим рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року, стягнуто на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі ~money3~ з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича.

Стягуючи на користь позивача витрати на правову допомогу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) позивач має право на відшкодування витрат на правову допомогу, адже витрати на професійну правову допомогу є частиною судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року, додатковим рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року та постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 20 липня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/12282/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Желєзного І. В., суддів: Чиркіна С. М., Шарапу В. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 травня 2014 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Єврогазбанк" укладено Договір банківського рахунку №30435, на підставі якого позивачем було розміщено в банку (рахунок № 2620850130435) грошові кошти в сумі ~money4~

На підставі постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2014 року №424 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 липня 2014 року №57 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Єврогазбанк", згідно з яким з 17 липня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Єврогазбанк"; Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Єврогазбанк" призначено провідного юрисконсульта відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемка Романа Анатолійовича.

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року №725 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 листопада 2014 року №121 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного суду "Європейський газовий банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк".

Однак у Загальному реєстрі вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування вкладів відсутнє відшкодування за вкладами позивача у межах гарантованої суми відшкодування (200000,00 грн).

Листом від 27 липня 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Оберемком Р. А. позивача повідомлено про те, що правочин, операція/транзакція з залучення (перерахування) грошових коштів в розмірі ~money5~ по банківському рахунку № НОМЕР_2 є нікчемним відповідно до вимог пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі відповідач наголошує, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пунктів 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів як кредитором грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Вказує, що кошти позивачем безпосередньо не вносилися, а надійшли з іншого рахунку.

Крім того, щодо ухваленого додаткового судового рішення про стягнення витрат на правову допомогу зазначає, що відповідно до частини 3 статті 143 КАС України визначено межі для подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, а саме - до закінчення судових дебатів. Натомість під час судових засідань у суді першої інстанції не було подано доказів, що підтверджують понесення витрат на правову допомогу у розмірі ~money6~

Відповідно до частини 4 статті 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак судове засідання стосовно розподілу судових витрат не призначалося. Також скаржник зазначає, що розмір судових витрат на правову допомогу, що стягнутий з відповідача не відповідає приписам Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не у повному обсязі, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - ~law44~).

~law45~ визначено, що Фонд є установою що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Щодо порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність";

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2,25).

Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин:

1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії;

2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати;

3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше ~money7~;

4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування;

5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру відшкодувань вкладникам, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відповідно до складеного Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків.

Неправомірна бездіяльність відповідача призвела до того, що позивач був позбавлений власності, а саме права на кошти, які передані банку відповідно до договору банківського вкладу від 10 березня 2015 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на дату прийняття постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк" до категорії неплатоспроможних" № 424 від 16 липня 2014 року на банківському рахунку позивача, відкритому у ПАТ "Єврогазбанк" 30 травня 2014 року, знаходилась сума ~money8~

Разом з тим, уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

~law55~ визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється.

Так, згідно з положеннями ~law56~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" надіслано позивачу повідомлення про нікчемність правочину на підставі ~law57~.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (~law58~).

Зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.

На підставі аналізу положень наведеної правової норми суд дійшов висновку, що ~law59~ не поширює свою дію на договір, укладений між позивачем та ПАТ "Європейський газовий банк". Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.

Метою ~law60~ є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування ~law61~, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині 1 статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді як Фонд або його уповноважена особа, застосовуючи ~law62~, зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI, фактично позбавлений дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Відповідно до ~law63~ Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ~law64~, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та ~law65~) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених ~law66~ підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ~law67~.

Наведене є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року в частині визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк" Оберемка Р. А. про визнання нікчемним договору банківського рахунку від 30 травня 2014 року № 30435, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Єврогазбанк", та закриття провадження в цій частині.

Колегія суддів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які перебувають на рахунку у банку (вкладному, поточному), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 Цивільного кодексу України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина 1 статті 1058 Цивільного кодексу України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у пункті 2.1 Рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів, розміщених на поточному рахунку в Банку, за рахунок Фонду.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і невключення позивача в перелік рахунків, згідно з яким вона має право на відшкодування коштів за вкладами, дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та/або доповнення до переліку рахунків щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом, що передбачено пунктом 6 розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14.

Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку стосовно того, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, проте помилково вказали у резолютивній частині про зобов'язання подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Єврогазбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни абзацу 3 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року, відтак такий необхідно викласти в наступній редакції:

"Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ПАТ "Європейський газовий банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до рахунків щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Європейський газовий банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб".

Стосовно оскарження додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року, Суд зазначає наступне. Відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

В силу частин 4 , 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін. ), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Відповідно до частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Між позивачем та адвокатом Стефановським В. С. укладено Договір про надання правової допомоги від 18 червня 2015 року (надалі - Договір), згідно з умовами якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання вчинити юридично значущі дії по наданню довірителю правової допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги, детальний розрахунок витрат на правову допомогу, прибуткові касові ордери на загальну суму ~money9~, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що вимога про розподіл судових витрат та документи, що підтверджують витрати на них були подані під час подачі позовної заяви, відтак Суд відхиляє посилання скаржника на недотримання судами статті 134 КАС України при ухваленні додаткового рішення.

Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", оскільки на момент ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва додаткового рішення Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" втратив чинність.

Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 2 статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу та наявність правових підстав для її задоволення.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35,заяви № 68385/10 та № 71378/10).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" слід задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року, прийняту за наслідком апеляційного перегляду такого, скасувати в частині визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк" Оберемка Романа Анатолійовича про визнання нікчемним договору банківського рахунку від 30 травня 2014 року № 30435, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Єврогазбанк"; у іншій частині - змінити.

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року, прийняту за наслідком апеляційного перегляду такого, залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року, прийняту за наслідком апеляційного перегляду такого, скасувати в частині визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк" Оберемка Романа Анатолійовича про визнання нікчемним договору банківського рахунку від 30 травня 2014 року № 30435, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Єврогазбанк", а провадження у справі в цій частині закрити.

Змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року, прийняту за наслідком апеляційного перегляду такого, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року у наступній редакції:

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до рахунків щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Європейський газовий банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року, прийняту за наслідком апеляційного перегляду такого, залишити без змін.

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року, прийняту за наслідком апеляційного перегляду такого, залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: С. М. Чиркін В. М. Шарапа