Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2018 року

Київ

справа №814/2038/17

адміністративне провадження №К/9901/34044/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (суддя-доповідач Димерлій О.О., судді - Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Головного Управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області), Головного Управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:

- зобов'язати Головне управління ДФС у Миколаївській області внести зміни до наказу від 16 вересня 2005 року № 273-0 "Про звільнення ОСОБА_1", з подальшим звільненням за вислугою років у зв'язку з інвалідністю;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області оформити відповідні накази по нарахуванню та виплаті грошових коштів за грошовим атестатом до пенсійного забезпечення.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1 600 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1, у зв'язку із невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказану ухвалу, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI"Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), а тому суд апеляційної інстанції безпідставно залишив його апеляційну скаргу без руху з підстав не сплати судового збору. Окрім того, позивач зазначає, що він звільнений від обов'язку сплати судового збору також, і як інвалід ІІ групи на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, у підтвердження чого ним додана копія відповідного посвідчення.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги позивачу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та не подано до суду документ, що підтверджує сплату судового збору за звернення до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначив, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні, оскільки пункт 8 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, на підставі якого позивач вважає, що він звільнений від сплати судового збору, не розповсюджується на інвалідів ІІІ групи. При цьому, положеннями розділу ІІІ Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII), яким встановлені пільги для ветеранів війни - інвалідів війни не передбачено пільг щодо сплати судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом № 3674-VI.

Відповідно до пункту 8 частини першої стаття 5 Закону № 3674-VI (в редакції, чинній на час залишення апеляційної скарги без руху), від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Згідно з статті 4 Закону № 3551-XII (в редакції, чинній на час залишення апеляційної скарги без руху), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна (стаття 18 Закону № 3551-XII).

Відповідно до пункту 2 «Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1, як доказ звільнення від сплати судового збору подав до суду апеляційної інстанції копію посвідчення ветерана війни інваліда - війни від 25 вересня 2015 року серії НОМЕР_1.

Відповідно до статті 7 Закону №3551-XII, до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Отже, в розумінні вказаного закону, інваліди Великої Вітчизняної війни є особами, які належать до ветеранів інвалідів війни.

Водночас, частиною другою цієї ж статті наведено перелік інших осіб, які також належать до інвалідів війни.

Із аналізу наведених норм слідує, що правовий статус позивача, як ветерана війни інваліда війни прирівняний до статусу ветерана війни інваліда Великої Вітчизняної війни, що відповідно до пункту 8 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI дає підстави для звільнення його від сплати судового збору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, залишаючи 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу без руху, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

При цьому, колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника стосовно наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, як інваліда ІІ групи, оскільки посвідчення серії НОМЕР_2 у підтвердження такого статусу позивача видане 31 січня 2018 року, тобто після постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху і до суду апеляційної інстанції не подавалося.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 за відсутності на те правових підстав, а тому оскаржувана ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець