Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.09.2018 року у справі №826/19415/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/19415/16

адміністративне провадження № К/9901/59930/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т. Г.,

суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративної №826/19415/16

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року

(прийняту у складі головуючого судді Васильченко І. П. )

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Файдюка В. В., суддів: Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В. ),

установив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, у якому просила (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенко Ігоря Івановича сформувати повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодування, у який включити:

ОСОБА_1 за додатковим договором №1 від 03.04.2016р. до договору №153D-664759 банківського вкладу "Живи сонячно" в національній валюті в розмірі 100 000 грн., до виплати 44 479 грн. та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повний перелік вкладників з урахуванням інформації щодо вкладника ОСОБА_1, яка має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за додатковим договором №1 від 03.04.2016 р. до договору №153D-664759 банківського вкладу "Живи сонячно" в національній валюті в розмірі 100 000 грн., до виплати в сумі 44 479 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних та його подальшої ліквідації уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб безпідставно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3.13 квітня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та, відповідно, відшкодування коштів за вкладом.

Підставою для таких висновків суду першої інстанції, стали сумніви щодо додаткового договору №1 до договору №153D-664759 банківського вкладу "Живи сонячно" в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (1 місяць) від
25.03.2016, оскільки на думку суду цей договір не підписаний сторонами і сам факт його укладення у вихідний день в неділю 03.04.2016 є сумнівним та не узгоджується з наказом ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" від 05.12.2015 №1835 "Про регламент роботи", відповідно до якого відділення банку не працюють в неділю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5.24 липня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року у справі № 826/19415/16 - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7.22 серпня 2018 року до Верховного суду надійшла касаційна скарга позивача.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі №826/19415/16 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що судами не встановлено дійсних обставин по справі та зроблено передчасні висновки з приводу відсутності у позивача права на отримання гарантованої державною суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб.

8. Ухвалою Верховного суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі №826/19415/16.

9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від
25.06.2019 № 826/19415/16, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т. Г., суддів Стеценко С. Г., Тацій Л. В.

10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2020 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі №826/19415/16.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, між ОСОБА_2 та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (далі також - Банк) укладено договір №153D-664759 банківського вкладу "Живи сонячно" в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (1 місяць) від 25.03.2016.

У відповідності до умов зазначеного договору (п. 1.1.) Банк приймає грошові кошти вкладника (вклад) на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 у сумі 100
000,00 грн. на термін з 25.03.2016 по 25.04.2016. Пунктом 1.2. договору передбачено, що процентна ставка на вклад встановлюється у розмірі 17% річних.

У подальшому, 03.04.2016 між ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Хрещатик" укладено договір про відступлення права вимоги. За умовами вказаного договору (п. 1) ОСОБА_2 передала, а позивач прийняв право вимоги за договором №153D-664759 банківського вкладу "Живи сонячно" в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (1 місяць) від 25.03.2016 в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олексюком Г. О. та зареєстровано в реєстрі за №158.

На підставі вищезазначеного договору про відступлення права вимоги 03.04.2016 між ОСОБА_2, Банком та позивачем укладено додатковий договір №1 до договору №153D-664759 банківського вкладу "Живи сонячно" в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (1 місяць) від 25.03.2016, відповідно до умов якого до договору внесені наступні зміни:

- змінено редакцію преамбули договору в частині визначення сторін договору.

Зокрема, однією зі сторін договору, а саме вкладником, стала ОСОБА_1 (п.1 додаткового договору №1);

- змінено редакцію пункту 1.1 договору. Зокрема, вказаним пунктом договору передбачається, що Банк приймає грошові кошти вкладника в подальшому "Вклад", на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2, в подальшому "Вкладний", що відкривається Банком на його ім'я, в сумі 100 000,00 грн. на термін з
25.03.2016 по 25.04.2016. Кошти, прийняті у післяопераційний час, святкові, неробочі або вихідні дні, зараховуються на вкладний рахунок на наступний робочий день. Термін вкладу відраховується з дня зарахування коштів на вкладний рахунок.

Окрім зазначеного, постановою ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" від 04.04.2016 №565 "Про затвердження переліку пов'язаних із банком осіб станом на 01.04.2016" затверджено Перелік пов'язаних із банком осіб станом на 01.04.2016, відповідно до витягу з якого вбачається, що ОСОБА_2 є пов'язаною з ПАТ "КБ "Хрещатик" особою.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 "Про віднесення ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з цим рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", визначені статтями 37, 38, 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І. І. строком на один місяць з 05.04.2016 до
04.05.2016 включно.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.04.2016 №560, продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно.

У відповідності до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка І. І. з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 №46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03.06.2016 № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" з 06.06.2016 по 05.06.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Костенку І. І.

З 09.06.2016 Фонд розпочав виплати вкладникам ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", проте інформацію щодо позивача не було внесено до переліку вкладників та, як наслідок, позивачеві не сплачено гарантовані суми відшкодування за рахунок Фонду згідно з договорами банківського вкладу.

У квітні 2017 р. позивачем було отримано належні йому за договорами банківського вкладу №230D-651700 від 11.01.2016 р, №230D-651702 від 11.01.2016 р, №230D-651701 від 11.01.2016 р. укладеними з ПАТ "КБ "Хрещатик" кошти в загальній сумі 155 521,00 грн., а тому враховуючи що відповідачем було виконано дані зобов'язання, позивачем було зменшено позовні вимоги.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - ~law20~, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

~law21~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ~law22~, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.

Згідно з положеннями ~law23~, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law24~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр ", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ~law25~.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченою ~law26~; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (~law27~).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до ~law28~ системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн. ), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Отже, ~law29~ пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10
грн. ; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

В свою чергу, відповідно до ~law30~, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому ~law31~, відповідно до ~law32~, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до ~law33~, не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до ~law34~, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ~law35~, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

При цьому, правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (~law36~).

~law37~ визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

Так, згідно з положеннями ~law38~, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ~law39~.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, уповноважена особа Фонду не включила позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, проте підстави такої поведінки відповідача, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалися та як наслідок не встановлені.

Суди попередніх інстанцій у власному рішенні сконцентрували увагу на вкладнику ОСОБА_2 та не звернули увагу, що ініціатором спору в даній справі є ОСОБА_1, а отже дослідженню, на предмет наявності чи відсутності законних підстав для отримання гарантованих державною сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, підлягали обставини пов'язані з особою позивача.

Як було зазначено вище, у ~law40~, якою врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Законом України від 16.07.2015 № 629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (далі - ~law42~), який набрав чинності 12.08.2015 ~law43~ доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Водночас, збільшення витрат Фонду, пов'язаних з виведенням банку з ринку може мати негативні наслідки для вкладника у вигляді невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у разі якщо таке зарахування відбулось до віднесення банку до категорії проблемних, а операції, укладення (переоформлення договорів), що передували збільшенню таких витрат - вчинені (укладені) саме з порушенням закону.

Таким чином, вчинення (укладення) банком, віднесеним до проблемних, правочинів (у тому числі договорів) з порушенням норм законодавства, зокрема Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України", може бути підставою для невключення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку із віднесенням таких правочинів (у тому числі договорів) до числа нікчемних відповідно до ~law46~.

Якщо узагальнити наведені положення, то можна дійти висновку, що законодавець поставив можливість відшкодування гарантованих державною коштів фізичній особі у певну залежність від конкретних умов, серед яких наявність у фізичної особи зацікавленої в отримані такого відшкодування певного вкладу в визначеній банківській установі, існування такого вкладу до моменту запровадження тимчасової адміністрації та відсутності підстав з якими ~law47~ пов'язує можливість застосування уповноваженою особою Фонду наслідків нікчемності правочинів, на підставі яких такі кошти були залучені, при цьому з'ясування джерел походження коштів даного вкладу відіграє одну з ключових ролей у вирішенні питання реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

У положенні ~law48~ визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до пункту 2 статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою.

Правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних рахунків клієнтів, регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція). Згідно з вимогами пункту 1.8 Інструкції банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунку. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

Згідно ст. 3 Інструкції, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Банк не має права відмовити у відкритті рахунку, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. (ст. 6 Інструкції).

У відповідності до ст. 8 Інструкції, у договорі банківського вкладу обов'язково зазначаються:

1) вид банківського вкладу;

2) сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок;

3) строк зберігання коштів (за строковим вкладом);

4) розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін.

Як було встановлено судами, 03.04.2016 між ОСОБА_2 та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 передала, а позивач прийняв право вимоги за договором №153D-664759 банківського вкладу "Живи сонячно" в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (1 місяць) від
25.03.2016 в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олексюком Г. О. та зареєстровано в реєстрі за №158.

На підставі вищезазначеного договору про відступлення права вимоги 03.04.2016 між ОСОБА_1, Банком та позивачем укладено додатковий договір №1 до договору №153D-664759 банківського вкладу "Живи сонячно" в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (1 місяць) від 25.03.2016.

Судом першої інстанції у рішенні було вказано, що він критично відноситься до додаткового договору №1 до договору №153D-664759 банківського вкладу "Живи сонячно" в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (1 місяць) від
03.04.2016, оскільки зазначений договір не підписаний сторонами і сам факт його укладення 03.04.2016 є сумнівним, оскільки відповідно до наказу ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" від 05.12.2015 №1835 "Про регламент роботи" відділення банку не працюють в неділю, тоді як 03.04.2016 припадає саме на такий день тижня.

Дійсно, дата підписання додаткового договору №1 до договору №153D-664759 на неділю, як встановлено судом першої інстанції та згідно Регламенту роботи "ПАТ" Комерційний банк Хрещатик", субота та неділя не являються робочими днями тижня, проте наявність в матеріалах справи копій документів датованих 03.04.2016 року виданих керівництвом Банку Хрещатик та наполягання скаржника на тій обставині, що у цей період неділя не була вихідним днем, дає підстави колегії суддів вважає, що дані обставини по справі не було нелажним чином досліджені судами попередніх інстанцій, зазначеним документам не була дана оцінка.

Пункт 10.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу IV Інструкції № 174 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема, заява на переказ готівки та заява на видачу готівки.

Інструкція № 174 визначає зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом (пункт 1.2 глави 1 розділу IV Інструкції № 174).

Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

З огляду на вказане вище письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Додержання письмової форми договору є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником (пункт 2.2 глави 2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516).

Банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати, зокрема, своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів і належний внутрішній контроль за касовими операціями (пункт 8 розділу I Інструкції № 174).

Відповідно до пункту 1.6 глави 1 розділу IV Інструкції № 174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій.

Відтак, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду викладала у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц.

Договір відкриття рахунку насамперед є передумовою відкриття поточного рахунку для клієнту банку, проте нас при вирішенні даного спору цікавить встановлення обставин з якими законодавець пов'язує можливість відшкодування клієнту банку (фізичній особі) гарантованих державною коштів у разі ліквідації даної установи, тому саме наявність у позивача відкритого на його ім'я рахунку та коштів на ньому в сумі більшою за 10 грн. в даній банківській установі і є одним з необхідних елементів, встановлення наявності чи відсутності якого і покладено на суд при вирішенні даної справи.

Натомість суди попередніх інстанцій, дослідивши зміст додаткового договору №1 до договору №153D-664759 банківського вкладу "Живи сонячно" в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (1 місяць) від 03.04.2016, укладеного між сторонами по справі, відхилив такий доказ з причин невідповідності дати його укладання робочому графіку банківської установи, не перевіривши при цьому чи був на підставі даного правочину відкритий на користь позивача поточний рахунок в банку та чи були зараховані кошти з рахунку ОСОБА_3 на підставі договору відступлення права вимоги від 03.04.2016 на рахунок позивача, якщо такий мав місце бути.

Статтею 204 Цивільного кодексу, встановлено презумцію правомірності правочину, за змістом якої, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому слід вказати, що даний договір недійсним в судовому порядку не визнавався, очевидних підстав вважати його нікчемним в силу вимог закону у суду не було, тому для вірного вирішення даної справи судам попередніх інстанцій варто було б вже ж таки встановити обставини з якими пов'язана можливість відшкодування гарантованих державною коштів позивачу, а не встановивши певні недоліки в змісті договору, передчасно відмовляти в задоволенні позовних вимог не встановивши при цьому дійсних обставин необхідних для вирішення даної справи.

Колегія суддів констатує, що судами попередніх інстанцій не було встановлено чи відкривався на ім'я позивача рахунок у ПАТ "КБ "Хрещатик" та на якій підставі (договір, заява, тощо), якщо у позивача є рахунок депозит у вказаній банківській установі, чи перебувають на ньому кошти у сумі необхідній для застосування механізму відшкодування гарантованої суми коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів, дату зарахування коштів на рахунок позивача, якщо такі обставини мали місце.

В матеріалах справи наявні зазначені скаржником у касаційній скарзі докази по справі, проте процесуальну необхідність їх дослідження під час розгляду даної адміністративної справи, судами попередніх інстанцій було проігноровано, чим порушено вимоги Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Результат такого дослідження має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення відповідно до положень частини 4 статті 246 КАС України.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 9 КАС України).

У межах даної справи всупереч наведеному, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції під час вирішення позовних вимог не відобразили у судових рішеннях факт безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження ними доказів, що містяться у справі, застосувавши формальний підхід до вирішення справи, що у свою чергу втілилось у винесенні передчасного рішення з приводу спірних правовідносин, обставини виникнення спору в яких не були встановлені та досліджені належним чином.

14. Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій не встановлено всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Верховний Суд зауважує, що встановлення вказаних обставин має вирішальне значення для правильного вирішення спору по суті.

16. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

17. З огляду на наведене, зазначені рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, а тому підлягають скасуванню.

18. Відповідно до вимог частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої або апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

19. Згідно з ч. 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

20. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято необґрунтовані рішення, ухвалені без дотримання норм процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

21. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі №826/19415/16 скасувати.

3. Адміністративну справу № 804/8981/16 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій