Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.10.2019 року у справі №751/2501/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №751/2501/17

адміністративне провадження №К/9901/22545/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31 травня 2017 року (суддя - Косач І. А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (колегія суддів: Шелест С. Б., Кузьмишина О. М., Пилипенко О. Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -

УСТАНОВИЛ:

У травні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м.

Чернігові ради, в якому просить визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради у наданні йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення протиправною; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради надати йому статус інваліда війни; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради видати посвідчення інваліда війни.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відсутні докази, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", немає.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви щодо набуття статусу інваліда війни, належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 с від 26.11.2010.

Згідно довідки МСЕК серії МСЕ-ЧНВ №046922 від 29.11.2012 Позивачу встановлено з
29.11.2012 ІІ групу інвалідності безтерміново. Причина інвалідності - захворювання пов'язані з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

31.01.2017 позивач звернувся до Управління з заявою про надання йому статусу інваліда війни 1 групи та видачу посвідчення інваліда війни. До заяви було подано відповідний пакет документів.

За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 09.02.2017 №Н-44 повідомив позивача про відсутність підстав для надання йому статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни, у зв'язку з тим, що подані документи не підтверджують його залучення до формувань Цивільної оборони.

Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким і погодився апеляційний суд виходив з того, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, а включення до загонів Цивільної оборони не обов'язково має супроводжуватися виданням наказу, оскільки до формувань цивільної оборони входили всі чоловіки до 60 років.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
12.05.1994 №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з пунктом 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Отже, суди попередніх інстанцій, посилаючись на довідку Брагінського районного виконавчого комітету від 03.12.2010 №710, згідно якої з 05 травня 1986 року по 09 вересня 1986 року позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в радгоспі "Брагинський" Брагинського района Гомельської області, дійшли висновку про виконання вказаних робіт у складі формування цивільної оборони.

Проте зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони, та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини, як правильно зазначив відповідач, свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені ~law12~.

Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених ~law13~), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) ~law14~ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

З огляду на наведене вище колегія суддів зазначає, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених ~law15~ немає.

Отже, за наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 368/1579/14, від 10 травня 2018 року у справі № 279/12162/15-а, від 07 червня 2018 року у справі № 377/797/17 та від 21 серпня 2018 року у справі № 279/2285/16-а.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради задовольнити.

Постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук