Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2019 року

Київ

справа №816/629/17

адміністративне провадження №К/9901/3647/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у складі судді Кукоби О.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Калитки О.М. (головуючого), Кононенко З.О., Калиновського В.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 та просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.04.2017 №2 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну та зобов`язати міграційний орган надати позивачу такий дозвіл.

2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, в позові відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Позивач, громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Лагодехі, перебуває на території України по паспортному документу НОМЕР_1 , який видано Міністерством юстиції Грузії 31.05.2016, строк закінчення дії 31.05.2026.

3.2. 11.01.2017 позивач звернувся до Лохвицького РВ УДМС України в Полтавській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну поза квотою імміграції у зв`язку з тим, що його батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України.

3.3. 11.01.2017 Лохвицьким РВ УДМС України в Полтавській області матеріали звернення були спрямовані до міграційної служби та отримані відповідачем 13.01.2017.

3.4. Рішенням від 07.04.2017 позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію".

3.5. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

4. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, оскільки позивач у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну зазначив неправдиву інформацію про себе.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - приписи Закону України «Про імміграцію». Позивач зазначив, що має намір укласти шлюб з громадянкою України, про що свідчить рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2017 року, яке апеляційним судом враховано не було. Крім цього, майбутня дружина позивача перебуває на обліку районної лікарні, як вагітна. Зазначає, що вказаним обставинам судом апеляційної інстанції оцінки надано не було.

7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

9. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

10. За змістом статті 1 Закону України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 року №2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

11. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 4 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

12. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 10 Закону №2491-III, дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну поза встановленою квотою, оскільки його батько - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнятий до громадянства України 07.11.2015.

14. У ході розгляду заяви позивача від 11.01.2017 УДМС України в Полтавській області надіслано запит до ГУПН в Запорізькій області про надання інформації щодо того, чи притягувався громадянин Грузії ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності на території України.

15. Відповідно до отриманої інформації (довідка від 23.02.2017 №107-22022017/53214) вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2008 у кримінальній справі за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

16. Крім того, ГУПН в Запорізькій області повідомлено, що постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2011 у кримінальній справі за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України змінено міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 на підписку про невиїзд.

17. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2012 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України направлено прокурору Комунарського району м. Запоріжжя для здійснення додаткового розслідування.

18. Постановою слідчого Комунарського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 17.09.2012 кримінальну справу №7610706 щодо ОСОБА_1 припинено, міру запобіжного заходу - скасовано.

19. Отже, як встановлено судами, матеріалами справи було підтверджено, що у ході досудового розслідування у кримінальній справі №7610706 громадянину Грузії ОСОБА_1 було висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України.

20. Водночас, у заяві від 11.01.2017 позивач у графі "Чи притягувалися до кримінальної відповідальності" власноручно зазначив: "Ні".

21. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 у справі №1-15/99м притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

22. Крім того, форма заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну містить окремо такі запитання до заявника: 1) Чи притягувалися до кримінальної відповідальності?; 2) У разі наявності непогашеної (не знятої у встановленому законом порядку) судимості вказати підстави притягнення до кримінальної відповідальності.

23. Отже, у особи заявника окремо запитується інформація про факти притягнення до кримінальної відповідальності, а також про засудження за вчинення злочинів (у разі наявності непогашеної/не знятої судимості).

24. Таким чином, у графі заяви "Чи притягувалися до кримінальної відповідальності" позивач мав зазначити інформацію щодо кримінальної справи №7610706.

25. Однак, як вірно враховано судами попередніх інстанцій, позивач у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну не зазначив відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, тобто свідомо повідомив неправдиву інформацію про себе, що відповідно до наведених вище положень пункту 4 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію" є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

26. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову в позові, а доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права не підтвердились.

27. Аргументи позивача про неврахування апеляційним судом тих обставин, що позивач має намір укласти шлюб з громадянкою України, яка є вагітною, колегією суддів не приймаються, оскільки вказані обставини не були надані позивачем під час розгляду справи в суді попередніх інстанцій.

28. Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

31. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

32. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

33. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко