Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2018 року

Київ

справа №813/1777/14

адміністративне провадження №К/9901/27272/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року (суддя - Костецький Н.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року (судді: Большакова О.О., (головуючий) Глушко І.В., Макарик В.Я.) у справі №813/1777/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (далі - позивач, ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про - визнання протиправними дії та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» зазначило, що ним було дотримано вимоги податкового законодавства щодо форми і порядку заповнення податкової звітності з ПДВ, у зв'язку з чим, у контролюючого органу були відсутні підстави для неприйняття або невизнання поданих позивачем уточнюючих розрахунків з ПДВ.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними дії контролюючого органу щодо відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2013 року поданого ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури». Визнано протиправним та скасовано рішення контролюючого органу оформленого листом від 23 жовтня 2013 року №6242/10/11-1030 щодо відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2013 року поданого ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури». Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність відмови контролюючого органу у прийнятті уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість, зважаючи на дотримання вимог податкового законодавства при її оформленні та поданні.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» .

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, зважаючи на надіслання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте без опису вкладення, що свідчить про порушення порядку подання уточнюючого розрахунку.

ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на наявність у діях контролюючого органу протиправного діяння, що призвело до порушення прав позивача.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» у жовтні 2013 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок направило відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2013 року.

Листом №6242/10/11-1030 від 23 жовтня 2013 року контролюючий орган повідомив ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» про неприйняття уточнюючого розрахунку за червень 2013 року від жовтня 2013 року та запропонував подати декларацію у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: одночасно з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок подати розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у жовтні 2013 року позивач у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок направив відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2013 року, який містить всі необхідні реквізити, визначені пунктом 48.3 та пунктом 48.4 статті 48 Податкового кодексу України та додатки: розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстр виданих та отриманих видаткових накладних, про що свідчить опис вкладення, що спростовує доводи контролюючого органу щодо неподання разом з уточнюючим розрахунком додатків до податкової декларації, які є її невід'ємною її частиною.

Відтак, судами попередніх інстанцій не встановлено дефектів податкової звітності позивача, які б могли слугувати підставою для відмови у її прийнятті, а відтак дії податкового органу щодо невизнання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ як податкової звітності, є протиправними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі №813/1777/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду