Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.11.2019 року у справі №826/14325/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2019 року

Київ

справа №826/14325/14

адміністративне провадження №К/9901/8258/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року (суддя Іщук І. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року (головуючий суддя Сорочко Є. О., судді: Горбань Н. І., Межевич М. В. ) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і вимоги,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними дій Інспекції щодо винесення податкових повідомлень-рішень №578/26-59-17-01, №579/26-59-17-01, №580/26-59-17-01, №581/26-59-17-01 та №582/26-59-17-01 від 05 грудня 2013 року та щодо формування податкової вимоги №5203-25 від 18 квітня 2014 року; скасування податкових повідомлень-рішень №578/26-59-17-01, №579/26-59-17-01, №580/26-59-17-01, №581/26-59-17-01 та №582/26-59-17-01 від 05 грудня 2013 року та податкової вимоги від 18 квітня 2014 року №5203-25.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємець вказував, що ним на виконання свого передбаченого пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) обов'язку було надіслано відповідачеві з листом від 11 жовтня 2013 року засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, а також повідомлено контролюючий орган про зміну свого місцезнаходження, проте з незрозумілих причин останні (документи та відомості) не були враховані під час складання акту перевірки №428/17-01/2879704935 від 21 січня 2013 року, винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень й податкової вимоги та їх надсилання позивачеві; крім того зазначені документи повністю підтверджували й розмір визначених позивачем в декларації витрат, що пов'язані з провадженням ним господарської діяльності; водночас відповідно до норм податкового законодавства обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) виник у Підприємця лише з січня 2013 року (а не жовтня 2012 року як встановив в акті перевірки відповідач), в зв'язку з чим висновок про заниження ним ПДВ на суму 138800,00 грн. також не відповідає дійсності; ані в акті перевірки, ані в податкових повідомленнях-рішення чітко не встановлено, порушення яких саме законодавчих норм допущено позивачем у сфері використання торгових патентів та реєстраторів розрахункових операцій; наведені вище обставини й доводи, на думку Підприємця, підтверджують протиправність дій Інспекції по винесенню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, а отже й наявність підстав для їх скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди прийшли до висновку про доведеність відповідачем факту допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства, суть яких відображена в акті №428/17-01/2879704935 від 21 січня 2013 року, а отже, як наслідок, й про правомірність винесення на підставі висновків останнього оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Підприємець подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати з підстав, що вже наводились ним в позовній заяві, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач своїх заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не подав.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступних висновків.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 08 жовтня 2013 року по 14 жовтня 2013 року Інспекцією на підставі наказу від 27 вересня 2013 року №824 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт №428/17-01/2879704935 від 21 січня 2013 року.

Про проведення перевірки Підприємцеві надіслано повідомлення №1085/Т/26-59-17-01-23 від 27 вересня 2013 року (отримання якого останнім не заперечується), в якому з посиланням на пункт 85.2 статті 85 ПК України також зазначено про необхідність надання всіх документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку й пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 85.2 статті 85 та пункту 44.1 статті 44 ПК України, з огляду на ненадання Підприємцем посадовим (службовим) особам Інспекції у повному обсязі документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;

- підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 177.4 статті 177 ПК України у зв'язку із заниженням Підприємцем у 2012 році чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1419801,00 грн. внаслідок завищення валових витрат, що призвело до зменшення об'єкту оподаткування (чистого оподатковуваного доходу);

- пункту 181.1 статті 181 ПК України, оскільки Підприємець не зареєструвався платником ПДВ у жовтні 2012 року при отриманому за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року доході в сумі 363000,00 грн. ;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 ПК України у зв'язку із недекларуванням та несплатою ПДВ за жовтень - грудень 2012 року в сумі 138800,00
грн. ;

- статті 267 ПК України, оскільки при здійсненні торгівельної діяльності на загальній системі оподаткування, а саме продажу сейфів за готівкові кошти ТОВ "Софт Волд" Підприємець не сплатив збір за провадження торгівельної діяльності та відповідно не придбав торговий патент;

- пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95), а саме: непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи при отриманні готівкових коштів у сумі 51228,00 грн. від ТОВ "Софіт Волд".

На підставі висновків акту перевірки Інспекцією 05 грудня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №578/26-59-17-01, яким до позивача засновано штраф за порушення порядку використання торгового патенту у розмірі 858,00 грн. ;

- №579/26-59-17-01, яким до позивача застосовано штраф за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 1,00
грн. ;

- №580/26-59-17-01, яким до позивача застосовано штрафні санкції за ненадання документів, що пов'язані із предметом перевірки у сумі 510,00 грн. ;

- №581/26-59-17-01, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 299 194,97 грн., у т. ч. за основним платежем - 239 219,97 грн. та штрафними санкціями - 59 975,00 грн. ;

- №582/26-59-17-01, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 173 500,00 грн., у т. ч. за основним платежем - 138800,00 грн. та штрафними санкціями - 34700,00 грн.

У зв'язку із несплатою позивачем визначених податковими повідомленнями-рішеннями зобов'язань відповідачем сформовано та надіслано йому податкову вимогу від 18 квітня 2014 року №5203-25 на загальну суму 478254,85 грн.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених пункту 75.1 статті 75 ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених пункту 75.1 статті 75 ПК України. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 ПК України).

За змістом пунктів 86.1, 86.4 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до пунктом 58.1 статті 58 ПК України (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V пунктом 58.1 статті 58 ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Щодо встановленого в акті перевірки №428/17-01/2879704935 від 21 січня 2013 року порушення Підприємцем пункту 181.1 статті 181 ПК України, внаслідок нездійснення реєстрації платником ПДВ у жовтні 2012 року при отриманому за період з 01 січня 2012 року 30 вересня 2012 року доході в сумі 363000,00 грн., та, як наслідок, винесення Інспекцією 05 грудня 2013 року податкового повідомлення-рішення №582/26-59-17-01 про збільшення йому суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 173 500,00 грн., у т. ч. за основним платежем - 138800,00 грн. та штрафними санкціями - 34700,00 грн., касаційним судом враховується наступне.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених пунктом 181.1 статті 181 ПК України, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у пунктом 181.1 статті 181 ПК України (пункт 183.2 статті 183 ПК України).

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених пункт 183.2 статті 183 ПК України або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України).

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених, зокрема, підпунктом 54.3.2 пункту 123.1 статті 123 ПК України, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суди встановили, що за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року позивач отримав дохід, який сукупно перевищує 300 000,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме на підставі договорів, укладених з ТОВ "Круйзер" від 01 вересня 2012 року №36-09, з ТОВ "Альтаїр-4" від 01 вересня 2012 року №34-08, від 25 вересня 2012 року №40-09, з ТОВ "Панорама Груп" від 24 вересня 2012 року №37-09, з ТОВ "Веста девелопмент" від 01 вересня 2012 року №35-09, а тому згідно вимог пункту 181.1 статті 181 ПК України зобов'язаний був зареєструватись як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням.

При цьому суди, проаналізувавши зміст наведених законодавчих норм, по суті прийшли до правильного висновку, що оскільки обсягу оподатковуваних операцій Підприємець досягнув у вересні 2012 року, то обов'язок зареєструватись платником ПДВ у нього виник саме у вересні 2012 року і мав бути виконаний до 10 жовтня 2012 року.

Разом з тим, зазначаючи про законність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення №582/26-59-17-01 від 05 грудня 2013 року, суди розрахунок нарахованих Підприємцеві як основного зобов'язання з ПДВ, так і штрафних санкцій не перевірили й жодної оцінки йому не надали.

Також стосовно податкових повідомлень-рішень Інспекції від 05 грудня 2013 року №578/26-59-17-01 та №579/26-59-17-01 про застосування до позивача штрафів відповідно за порушення порядку використання торгового патенту у розмірі 858,00
грн. та порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 1,00 грн. зазначається таке.

Підставою винесення податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2013 року №578/26-59-17-01 податковий орган визначив порушення Підприємцем підпункту
267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, згідно з яким платниками збору (за провадження деяких видів підприємницької діяльності) є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги за здійснення діяльності, передбаченої підпункту
267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого підпункту
267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (крім діяльності у сфері розваг), сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць (пункт 125.1 статті 125 ПК України).

Передумовою ж для накладення на позивача штрафу в розмірі 1,00 грн. (відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2013 року №579/26-59-17-01) було встановлення Інспекцією факту порушення ним пункту 1 статті 3 Закону №265/95, відповідно до якого суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону №265/95 передбачено, що за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: за вчинене вперше порушення - 1 гривня.

Суди встановили, що під час продажу ТОВ "Софт Волд" 18 сейфів на загальну суму 51228,00 грн. Підприємець не сплатив збір за провадження торгівельної діяльності, не придбав торговий патент та не провів розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.

Проте при цьому суди не надали оцінки обставині порушення (можливого) Підприємцем вимог підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України як такого та в контексті встановленої вказаною нормою умови здійснення торговельної діяльності саме у пунктах продажу товарів, визначення яких, в свою чергу, міститься в підпункті 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 ПК України, як і залишили поза увагою доводи позивача про те, що він не провадить жодного із визначених в підпункті 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України видів діяльності, для здійснення якого необхідне отримання торгового патенту.

Твердження Підприємця про те, що в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні від 05 грудня 2013 року №579/26-59-17-01 є лише посилання на недотримання ним пункту 1 статті 3 Закону №265/95 без конкретизації самого порушення (оскільки вказана норма встановлює обов'язок суб'єкта господарювання при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг як проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, так і в установлених законом випадках застосовувати зареєстровані розрахункові книжки) судами також перевірені й спростовані не були.

Що ж до винесених Інспекцією 05 грудня 2013 року податкових повідомлень-рішень №580/26-59-17-01, яким до позивача застосовано штрафні санкції за ненадання документів, що пов'язані із предметом перевірки у сумі 510,00 грн. та №581/26-59-17-01, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 299 194,97 грн., у т. ч. за основним платежем - 239 219,97 грн. та штрафними санкціями - 59 975,00 грн., то Верховний Суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В той же час за змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених пункту 44.1 статті 44 ПК України строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених пункту 44.1 статті 44 ПК України, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень (пункт 121.1 статті 121 ПК України).

Як вже вказувалось в цій постанові, обґрунтовуючи позов, Підприємець вказував, що ним на виконання свого передбаченого пунктом 85.2 статті 85 ПК України обов'язку було надіслано відповідачеві з листом від 11 жовтня 2013 року засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, проте останні під час складання акту перевірки №428/17-01/2879704935 від 21 січня 2013 року, винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги враховані не були.

В той же час суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначили, що подана Підприємцем копія листа від 11 жовтня 2013 року, хоча й містить відбиток штампу із вхідною датою, однак достеменно не підтверджує одержання документів саме відповідним підрозділом контролюючого органу, а відтак вони вважаються відсутніми на час проведення перевірки.

Втім такий свій висновок суди зробили без використання всіх наданим їм процесуальним законом повноважень та заходів, спрямованих на повне й всебічне дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, щодо витребовування оригіналів документів, допиту свідків, проведення експертизи тощо.

Водночас суд касаційної інстанцій вважає за необхідне зазначити, що суди не повинні обмежувати право платника на доведення в судовому процесі обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Проте, подані Підприємцем додаткові документи (додані до листа від 11 жовтня 2013 року) судом першої інстанції, зокрема, на предмет встановлення заниження Підприємцем у 2012 році чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1419801,00 грн. внаслідок завищення валових витрат, що призвело до зменшення об'єкту оподаткування (чистого оподатковуваного доходу), та в подальшому стало підставою для донарахування йому згідно податкового повідомлення-рішення №581/26-59-17-01 від 05 грудня 2013 року суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 299 194,97 грн. (у т. ч. за основним платежем - 239 219,97 грн. та штрафними санкціями - 59 975,00 грн. ) не досліджувались.

Апеляційний же суд хоча й зазначив в своєму рішенні про неприйняття до уваги поданих позивачем актів надання послуг, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків на оплату, видаткових накладних, як документів, що підтверджують факт реального надання бухгалтерських послуг, разом з тим не навів мотивів й обґрунтувань (в контексті спірних у даній справі правовідносин), за яких він прийшов до такого висновку.

Разом з тим статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття рішення судами) передбачалось, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 КАС України у мотивувальній частині постанови зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Аналогічні вимоги викладено і в статтях 206, 207 КАС України, які регулюють зміст мотивувальних частин ухвал та постанов апеляційного суду.

В той же час частиною 4 статті 11 КАС України визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм, мотивувальна частина кожного рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; разом з тим саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.

Судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються, а відтак суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона представила в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Водночас частиною 1 статті 242 КАС України (в редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду