Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №817/1647/16

адміністративне провадження №К/9901/37963/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року (судді: Жизневська А.В. (головуючий), Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі №817/1647/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2016 року № 0001294000.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_2 посилалась на те, що спірне рішення контролюючого органу є протиправним, оскільки порушень порядку обліку ведення товарних запасів позивач не допускав, крім того, фактична перевірка проводилась за місцезнаходженням магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» (адреса: АДРЕСА_1), яке відрізняється від місця провадження позивачем господарської діяльності, за яким і ведеться облік товарних запасів.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У касаційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 посилається на необґрунтованість спірного судового рішення, необ'єктивний аналіз обставин справи, не врахування судом апеляційної інстанції положень Податкового кодексу України та податкового законодавства України в частині порядку призначення та проведення перевірок, щодо ведення обліку товарних запасів, а також на те, що судом невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення.

Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області надіслало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області було проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами, магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» (адреса: АДРЕСА_1), який належить ФОП ОСОБА_2 За результатами проведеної перевірки було складено Акт за № 113/17-00-40/НОМЕР_2 від 25.08.2016.

За наслідками фактичної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001294000 від 19.09.2016 про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій у розмірі 26 067,70 грн, у зв'язку із встановленням контролюючим органом порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 6 липня 1995 року (далі Закон № 265/95-ВР), а саме - реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на які відсутні облікові документи.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Таким чином, ведення обліку товарних запасів повинно відбуватися або на складах суб'єкта господарювання, або за місцем їх реалізації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець та взята на облік як платник податків за місцем провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 тоді як магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», який перевірявся контролюючим органом, знаходиться за іншою адресою.

Згідно з положеннями ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року, суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Відповідно до п. 45.1. ст. 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у випадку якщо за цією адресою знаходяться місця, використовувані для зберігання спирту, або приміщення, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то відомості про їх місцезнаходження мають бути внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Пунктом 44.6. ст. 44 ПК України встановлено, що платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Однак, апеляційним судом було встановлено, що позивач додатково не надавав контролюючому органу облікових документів, а також не подавав жодних заяв чи клопотань щодо наявності облікових документів в іншому місці.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що контролюючим органом в межах повноважень, наданих йому Законами України, та у відповідності до них було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001294000 від 19 вересня 2016 року про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій у розмірі 26 067,70 грн за порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 6 липня 1995 року, тоді як позивач не надав жодних доказів неправомірності дій контролюючого органу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, а тому касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року у справі № 817/1647/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду