Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2019 року у справі №640/4747/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа №640/4747/19

адміністративне провадження №К/9901/19000/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Пасічник С. С., Гімона М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу заступника Прокурора Сумської області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2019 у справі за адміністративним позовом керівника Охтирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у Сумській області до Приватного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення податкової заборгованості з рентної плати в розмірі 12' 294' ~money0~,

УСТАНОВИЛ:

У березні 2019 року керівник Охтирської місцевої прокуратури старший радник юстиції О. Язиков (далі - Прокурор, позивач) в інтересах держави в особі Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС), Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ГУ ДФС у Сумській області) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта", Товариство, відповідач) про стягнення з банківських рахунків та за рахунок готівки податкової заборгованості з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу) у розмірі 12' 294' ~money1~

На обґрунтування заявлених вимог Прокурор, посилаючись на довідку розрахунку податкової заборгованості перед державним бюджетом суб'єкта господарювання юридичної особи ПАТ "Укрнафта" станом на 16.01.2019, зазначив, що ПАТ "Укрнафта" всупереч вимогам Податкового кодексу України не сплатило до бюджету самостійно узгоджені суми податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу) згідно з розрахунками рентної плати за листопад 2016 року, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати рентної плати у сумі 12' 294' ~money2~ Підстави для представництва інтересів держави в суді Прокурор обґрунтовує тим, що Офісом ВПП ДФС, як органом, у якому ПАТ "Укрнафта" перебуває на податковому обліку за основним місцем обліку та який забезпечує реалізацію повноважень органів ДФС у взаємовідносинах із великими платниками податків і здійснює їх супроводження, та ГУ ДФС у Сумській області, як контролюючим органом не за основним місцем податкового обліку відповідача, не були вжиті заходи для забезпечення сплати відповідачем податкового боргу, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Звернення Прокурора до Офісу ВПП ДФС та ГУ ДФС у Сумській області щодо необхідності вжиття цими органами в межах наданої їм компетенції заходів для забезпечення погашення податкового боргу, що виник у ПАТ "Укрнафта", залишені без належного реагування.

Зазначає, що Офіс ВПП ДФС та ГУ ДФС у Сумській області повідомлені про звернення Прокурора до суду із вказаним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 26.03.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019, позовну заяву Прокурора повернув з тих підстав, що всупереч вимогам статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор не навів обґрунтованих доводів щодо причин, з яких звернення з таким позовом органу, який здійснює контроль за виконанням платниками податків, зокрема ПАТ "Укрнафта" податкового обов'язку, є неможливим. Неспроможність суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, сплатити судовий збір за подання позову не є підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді відповідно до норм частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Суд послався на правову позицію щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладену в ухвалі Верховного Суду від 19.07.2018 у адміністративній справі №822/1169/17.

Заступник Прокурора Сумської області подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права обґрунтовані посиланням на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор наділений повноваженнями представляти інтереси держави в суді у випадках, коли є порушення або загроза порушення інтересів держави. Такими випадками є, зокрема ненадходження платежів до бюджету у вигляді податків та обов'язкових платежів у значних розмірах з урахуванням строку давності для їх стягнення з платника податків у судовому порядку, а також відсутність коштів для сплати судового збору у органів ДФС (в даному випадку - ГУ ДФС у Сумській області, яке повідомило Прокурору щодо такої причини непред'явлення відповідного позову до ПАТ "Укрнафта"), що є об'єктивною перешкодою для захисту інтересів держави цими органами.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що предметом позову у цій справі є вимога Прокурора щодо виконання відповідачем податкового обов'язку сплатити самостійно узгоджені податкові зобов'язання з рентної плати за листопад 2016 року в загальній сумі 12' 294' ~money3~ Підставою для здійснення процесуального представництва держави в суді, передбаченого частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Прокурор вказує неналежне виконання Офісом ВПП ДФС та ГУ ДФС у Сумській області покладених на них завдань щодо забезпечення контролю за виконанням платниками податків податкового обов'язку. При цьому Прокурор зазначає, що Офіс ВПП ДФС листом від 22.01.2019 №705/9/28-10-17-19 повідомив, що податковий борг з рентної плати за видобування корисних копалин (природного газу) за ПАТ "Укрнафта" не обліковується, а ГУ ДФС у Сумській області в листі від 30.01.2019 №155/3/18-28-17-02-11 повідомило, що позов про стягнення з ПАТ "Укрнафта" податкового боргу в сумі 12' 294' ~money4~ не подавався у зв'язку з неможливістю сплатити судовий збір за цим позовом через неналежне фінансування витрат відповідного призначення.

Порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, передбачено пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України та частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (у редакції, чинній з
01.01.2016; далі - ~law15~).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3 , 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених частинами 3 , 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ~law16~ (у редакції Закону України від 21.12.2016 N1798-VIII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У постанові від 13.02.2019 у адміністративній справі №826/13768/16 за позовом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, третя особа - ТОВ "Парі", про визнання недійсним рішення і наказу в частині та спеціального дозволу, Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію щодо застосування ~law17~, викладену у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.04.2018 зазначив, що за змістом ~law18~ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналіз частин 3 , 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку з ~law19~ дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах є можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду.

Підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави встановлюються в кожному окремому випадку. Оцінку цим підставам суд надає з урахуванням характеру спірних правовідносин, застосування необхідного способу захисту права, визначення кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов'язку, та доказів, що підтверджують позов, зокрема фактів матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, підставою для звернення Прокурора з позовом слугували обставини щодо виконання у ПАТ "Укрнафта" податкового обов'язку сплатити податкові зобов'язання з рентної плати за листопад 2016 року у загальному розмірі 12' 294' ~money5~ Разом з тим, як вже зазначалося, Офіс ВПП ДФС, в якому ПАТ "Укрнафта" перебуває на податковому обліку згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомив про відсутність заборгованості ПАТ "Укрнафта" перед бюджетом. Обставини щодо відсутності податкового боргу у Товариства підтверджується копіями платіжних доручень від
31.10.2018 № 10459 та №10412 про сплату рентної плати за видобування газу за листопад 2016 року в сумах 6' 237' ~money6~ та 6' 057' ~money7~ відповідно, доданих відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу Прокурора і приєднаних до справи (а. с. 57,58).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Докази, що підтверджують перебування Товариства на податковому обліку в ГУ ДФС у Сумській області, а відтак, докази повноважень цього органу на здійснення контролю за виконанням ПАТ "Укрнафта" податкового обов'язку, так само, як і доказів наявності у Товариства податкового боргу у розмірі 12' 294' ~money8~ Прокурор не надав.

У касаційній скарзі Заступник прокурора Сумської області не наводить доводів, які б спростовували наявні у справі докази щодо відсутності податкового боргу у Товариства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву Прокурора у цій справі, правильно застосував норми частини 4 статті 53, частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та ~law20~.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статями 345, 349, 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

С. С. Пасічник

М. М. Гімон,

Судді Верховного Суду