Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.06.2018 року у справі №345/3172/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа №345/3172/17

адміністративне провадження №К/9901/770/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 4 жовтня 2017 року (головуючий суддя Юрчак Л.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (головуючий суддя Онишкевич Т.В., судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М.) у справі №345/3172/17 за позовом ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Калуське ОУПФ, пенсійний орган) та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії з 15 березня 2017 року з урахуванням довідки №С-1088/2 від 23 травня 2016 року, виданої Муніципальною бюджетною установою «Муніципальний архів Нерюнгрінського району» з врахуванням районного коефіцієнту 70% за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2002 року.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що у спірний період працював в районах Крайньої Півночі, де йому до заробітку враховувався районний коефіцієнт 70%. З посиланням на п.3 ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, вважає, що відповідач повинен був врахувати при обчисленні пенсії весь заробіток, вказаний у довідці, з урахуванням в тому числі і районного коефіцієнту.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 4 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано дії Калуського об'єднаного УПФУ Івано-Франківської області неправомірними щодо відмови провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 15 березня 2017 року відповідно до архівної довідки №С-1088/2 від 23 травня 2016 року, яка видана Муніципальною бюджетною установою «Муніципальний архів Нерюнгрінського району» з врахуванням районного коефіцієнту за період 1 січня 2001 року - 31 грудня 2002 року. Зобов'язано Калуське об'єднане УПФУ Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 15 березня 2017 року та врахувати суми заробітку з врахуванням районного коефіцієнту за період 1 січня 2001 року - 31 грудня 2002 року відповідно до архівної довідки №С-1088/2 від 23 травня 2016 року, яка видана Муніципальною бюджетною установою «Муніципальний архів Нерюнгрінського району».

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що згідно з записами в трудовій книжці з 22 лютого 2000 року по 15 лютого 2002 року та з 12 серпня 2002 року по 31 грудня 2002 року (записи №№18-21) та архівної довідки №С-1088/2 від 23 травня 2016 року, яка видана Муніципальною бюджетною установою «Муніципальний архів Нерюнгрінського району», позивач працював машиністом бульдозера в Артели старателів «Бамская» в м. Нерюнтрі Республіка Саха Російська Федерація - Район Крайньої Півночі. З 1975 року в м. Нерюнгрі і прилеглих селищах Республіки Саха (Якутія) нараховувався районний коефіцієнт 70% до заробітної плати на підставі постанови ЦК КПСС і Ради Міністрів СРСР від 29 квітня 1975 року № 352 і Роз'яснення Держкомітету СМ СРСР по питаннях праці та зарплати від 29 червня 1976 року №10/14, затвердженого Постановою Держкомітету та ВЦСПС від 29 червня 1976 року №179/14. В архівній довідці №С-1088/2 від 23 травня 2016 року відображено заробітна плата за період 1988-2002р.р. з врахуванням районного коефіцієнту (а.с.22-28).

З 7 липня 2016 року на підставі поданої заяви ОСОБА_1 (а.с.12) та згідно протоколу №1932 від 8 серпня 2016 року (а.с.13) Калуське об'єднане УПФУ призначило відповідачу пенсію за віком по Списку №2. Для обчислення розміру пенсії подав трудову книжку, довідки, які підтверджують стаж роботи по Списку № 2 та стаж роботи на Крайній Півночі. Також позивач подав довідки про заробітну плату за період роботи в Російській Федерації 2000-2011р.р. При цьому заробіток за період 2000-2002р.р. враховано згідно архівної довідки № С-1088/2 від 23.05.2016 року, яка видана Муніципальною бюджетною установою «Муніципальний архів Нерюнгрінського району без врахування районного коефіцієнту 70%.

Суди дійшли висновку про неправомірність таких дій відповідача, мотивуючи свої рішення тим, що пенсійним органом не в повній мірі застосовано норми міжнародної угоди, оскільки відповідно до п.3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (надалі Угода) обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Отже, в даній угоді немає жодних застережень та заборон включати надбавки до заробітної плати (районні коефіцієнти, північну надбавку). Також стаття 5 цієї ж Угоди зазначає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Калуське ОУПФ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що законами України не передбачено включення в заробітну плату північної надбавки та районного коефіцієнту, а посилання судів на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав в області пенсійного забезпечення є необґрунтованими, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення складових заробітної плати для обчислення, перерахунку пенсії.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з частинами другою та третьою ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Статтею 3 Угоди від 13 березня 1993 року також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.

Відповідно до положень статті 14 Федерального закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, збільшується на відповідний районний коефіцієнт, який встановлюється Урядом Російської Федерації залежно від району (місцевості) проживання, на весь період проживання зазначених осіб у цих районах (місцевостях). При переїзді громадян на нове місце проживання в інші райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, в яких встановлено інші районні коефіцієнти, фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається з урахуванням розміру районного коефіцієнта за новим місцем проживання.

При виїзді громадян за межі районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей на нове місце проживання фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається відповідно до пунктів 2 - 5 цієї статті (тобто без урахування районного коефіцієнта).

Аналогічні положення закріплені і в частині третій ст. 96 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 року №1480-І, відповідно до якої при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про врахування розміру районного коефіцієнта в складі заробітку при обчислені пенсії позивача, який проживає та якому призначено пенсію на території України, є помилковим.

Щодо застосування судами норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 66 Закону №1788-ХІІ, який введений в дію з 1 січня 1992 року, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно зі ст. 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Пунктом 2 статті 41 Закону №1058-IV, визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01.07.1998) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов'язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини Російської Федерації.

Тобто, такий коефіцієнт пов'язаний саме із проживанням та роботою особи на території, в тому числі, районів Крайньої Півночі.

Суди не звернули уваги, що Законом №1788-XII та Законом №1058-IV, які були чинними в спірний період роботи позивача (з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2002 року) та на час призначення пенсії, не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта.

Крім того, наведеними Законами регулюються питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового. Спірний період роботи позивача не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України, у зв'язку з чим правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року.

Тому, з урахуванням вищенаведених висновків, дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії із заробітної плати без урахуванням районних коефіцієнтів за період роботи з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2002 року, є правомірним.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 4 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №345/3172/17 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду