Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2019 року

Київ

справа №817/373/16

адміністративне провадження №К/9901/8733/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 у складі колегії судді Гломба Ю.О. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 у складі колегії суддів: Жизнєвської А.В. (головуючого), Котік Т.С., Малахової Н.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування висновку, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування висновку атестаційної комісії ГУ НПУ в Рівненській області від 10.02.2016, визнання протиправною бездіяльності апеляційної атестаційної комісії Західного регіону щодо не розгляду скарги на висновок атестаційної комісії, скасування наказу ГУ НПУ в Рівненській області від 02.03.2016 №30 о/с, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03.03.2016 по день ухвалення рішення у справі.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.05.2016, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 в позові відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 07.11.2015 був призначений на посаду начальника слідчого відділення Володимирецького відділення поліції Кузнецовського відділу поліції ГУ НПУ в Рівненській області з присвоєнням спеціального звання "старший лейтенант поліції" на підставі Наказу Національної поліції України від 07.11.2015 №2 о/с.

Наказом т.в.о. начальника ГУ НПУ в Рівненській області від 02.03.2016 №30 о/с відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 було звільнено з посади через службову невідповідність. Підставою для прийняття вказаного Наказу є висновок атестаційної комісії ГУ НПУ в Рівненській області від 15.02.2016.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи в позові виходили з того, що атестування позивача проведено в межах повноважень атестаційної комісії та у спосіб, передбачений Інструкцією про проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465.

Позивач оскаржив в касаційному порядку вказані судові рішення з мотивів неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Аргументами на обгрунтування вимог скарги зазначає, що атестування позивача проведено за відсутності для цього підстав, а також всупереч меті, що визначена статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Крім цього, позивач зазначає про недотримання судами попередніх інстанцій приписів статтей 11, 206 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017).

Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційного суду дійшла до таких висновків.

Починаючи з 07.11.2015 набрав чинності Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон №580-VIII).

Згідно з пунктом 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Тобто, наведена норма Закону №580-VIII не передбачає проведення атестування як вимогу для прийняття на службу в поліції працівників міліції, які виявили таке бажання.

Відповідно до частин 1-4 статті 57 Закону №580-VIII, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що проведення атестування поліцейських можливе лише за наявності підстав, наведених у частині 2 статті 57 Закону №580-VIII. Передбачені даною нормою повноваження керівника поліції та/або керівників органів (закладів, установ) поліції приймати рішення про проведення атестування поліцейських також повинні реалізовуватись виключно з підстав і з метою, визначених частиною 2 статті 57 Закону №580-VIII.

Крім цього, атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Пунктом 15 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за №1445/27890 (надалі - Інструкція) визначено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Тобто, оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського на підставі зібраних матеріалів та проведеної співбесіди і прийняття рішення про його відповідність чи не відповідність займаній посаді належить до виключної компетенції атестаційної комісії.

Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у справі є, крім іншого, оскарження висновку атестаційної комісії ГУ НПУ в Рівненській області від 10.02.2016 та визнання протиправною бездіяльності Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №3 щодо не розгляду скарги на зазначений висновок атестаційної комісії.

Згідно з частиною 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017), відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України передбачено, що в розумінні цього Кодексу суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, визначальною ознакою публічно-правового спору, розгляд якого здійснюється у порядку адміністративного судочинства, є наявність серед сторін такого спору відповідача - суб'єкта владних повноважень, котрий у межах спірних правовідносин діє на виконання владних управлінських функцій чи делегованих повноважень.

Таким чином, саме атестаційна комісія №4 ГУ ГПУ в Рівненській області є суб'єктом владних повноважень в межах спірних правовідносин та має виступати відповідачем в частині позовних вимог про оскаржень її рішень, дій чи бездіяльності.

Однак, позовні вимоги до атестаційної комісії №4 ГУ ГПУ в Рівненській області позивачем заявлено не було.

При цьому, суд першої інстанції розглянув позовні вимоги заявлені, зокрема, і до атестаційних комісій. На вказане порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції також уваги не звернув.

Крім цього, відповідно до частини 1 статті 162 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 206 КАС України, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, що містяться у скарзі.

В порушення приписів зазначених правових норм, постанова апеляційного суду не містить аргументованого викладу обставин, за яких відхилено доводи апеляційної скарги.

Тобто, судами при розгляді адміністративної справи не в повній мірі досліджено обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються.

За змістом частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішень було порушено норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи через не дослідження позовної заяви та неврахування приписів статтей 11, 50, 206 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017).

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин колегія суддів приймає доводи позивача про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на зазначене, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування висновку, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич