ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №664/51/17

адміністративне провадження №К/9901/30405/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Гриціва М.І, Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області від 13.01.2017р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2017р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації щодо нездійснення нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5 травня відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, за 2016рік та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій до 5 травня відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на день проведення виплати, з урахуванням частково сплаченої допомоги в сумі 920 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач приймав участь у бойових діях в районі проведення антитерористичної операції та 21.08.2015 року отримав статус учасника бойових дій, а тому відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на виплату щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій. У травні 2016 року йому було виплачено зазначену разову грошову допомогу у розмірі 920 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016р. № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у меншому розмірі та всупереч вимогам частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 13.01.2017р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2017р. позов ОСОБА_3 залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду та роз'яснено позивачеві право повторного звернення до адміністративного суду в порядку встановленому законом.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що у нього немає юридичної освіти, у зв'язку з чим на час отримання грошової допомоги він не знав, що її дійсний розмір відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повинен становити 5 мінімальних пенсій за віком. Крім того, позивач посилається на те, що з 28.02.2015р. до 29.08.2016р. приймав участь у бойових діях в районі проведення антитерористичної операції (а.с. 47-48).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов подано після закінчення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду та у позовній заяві та доданих до неї матеріалах відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки разову грошову допомогу позивачу у розмірі 920 грн., виплачено у травні 2016 року, про порушення його прав він дізнався або повинен був дізнатися в травні 2016 року. Крім того, незнання законів та відсутність юридичної освіти не можуть вважатися тим, що особа є обізнаною про порушення її прав лише з моменту одержання роз'яснень діючого законодавства.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та є безпідставними, оскільки судами встановлено, що позивач мав дізнатися про порушення своїх прав у травні 2016 року, а звернувся до суду лише у січні 2017 року з пропуском шестимісячного строку, передбаченого статтею 99 КАС України без зазначення поважних причин пропуску такого строку.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що з 28.02.2015р. до 29.08.2016р. позивач приймав участь у бойових діях в районі проведення антитерористичної операції також є безпідставним і висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовує, оскільки за правилами статті 100 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними здійснюється судом на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, однак позивачем у позовній заяві не наведено поважних причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області від 13.01.2017р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2017р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

М.І. Гриців

В.М. Кравчук