Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №814/702/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа №814/702/17

адміністративне провадження №К/9901/8613/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 (суддя Князєв В.С.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 (колегія у складі суддів: Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.)

у справі №814/702/17

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32

до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. В квітні 2017 року позивачі звернулися до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просили:

- визнати неправомірними відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення позивачам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Копищанської сільської ради Олевського району Житомирської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017, позов задоволено повністю.

3. Крім того, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2017, забезпечено позов шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області вирішувати питання про надання у власність або користування третіх осіб земельних ділянок загальною площею 66 га, розташованих на території Копищанської сільської ради Олевського району Житомирської області, відносно яких позивачі зверталися до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявами на отримання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0 га кожна для ведення особистого селянського господарства - до вирішення справи по суті.

4. 24.01.2018 до Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. 18.05.2018 від скаржника надійшли доповнення касаційної скарги.

5. Ухвалою від 02.03.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

6. 26.03.2018 від позивачів надійшов спільний відзив на касаційну скаргу, просять відмовити в її задоволенні. Позивачі також просили справу розглядати за їхньою участю. Однак учасники справи не викликалися, оскільки відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Позивачі звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявами від 25.01.2017 та 26.01.2017, в яких просили надати їм у власність земельні ділянки - площею 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Копищанської сільської ради Олевського району Житомирської області. До заяви додано копії паспортів та документів про присвоєння податкових номерів, а також графічні матеріали про бажане розташування земельної ділянки.

8. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надало усім позивачам відповідь, за змістом якої заяви про надавання дозволу на виготовлення проекту землеустрою не можуть бути задоволені.

9. Частині позивачів, а саме ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_30, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_20, відмовлено з тих підстав, що земельні ділянки, дозвіл на які хочуть отримати зазначені громадяни, підпадають під зону, де проводиться незаконне видобування бурштину, що ставить під сумнів використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

10. Решті заявників, а саме ОСОБА_32, ОСОБА_31, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_16 відмовлено з тих підстав, що категорія земель, за рахунок якої надається земельна ділянка, віднесена до земель лісогосподарського призначення (земель вкритих лісовою рослинністю).

11. За інформацією, наданою Відділом у Олевському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, згідно з графічними матеріалами, які містяться у «Матеріалах по інвентарізації земель Копищенської сільської ради, Олевського району, Житомирської області» та «Документації по паюванню земель, переданих у колективну власність КСП «Перемога» Копищенської сільської ради народних депутатів, Олевського району, Житомирської області», визначена у викопіюванні земельна ділянка площею 2,0 га віднесена до земель лісогосподарського призначення.

12. Водночас у листі відділу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у Олевському районі від 23.03.2017 №19-6-0.30-34/109-1, йдеться про те, що до експлікації земельних угідь Технічного звіту по обстеженню земельної ділянки (на предмет встановлення ґрунтового покриву та визначення особливо цінних груп ґрунтів) земельна ділянка загальною орієнтовною площею 66,0 га, розташована на території Копищенської сільської ради Олевського району Житомирської області, за межами населених пунктів, віднесена до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті).

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. Позивачі вважають, що підстави відмови у прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не відповідають вимогам статті 122 Земельного кодексу України, яка встановлює виключний перелік підстав відмови.

14. Відповідач проти позову заперечував. Стверджував, що у Житомирський області мають місце випадки незаконного видобутку бурштину. Тому є підозра, що земельні ділянки, на які претендують позивачі, можуть в подальшому використовуватися не за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а для незаконного видобутку корисних копалин.

15. Крім того, частина земельних ділянок у масиві відноситься до земель лісового фонду, на які не розповсюджується компетенція відповідача щодо видачі відповідних дозволів.

16. Крім того, вважав, що прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями відповідача, який має свободу у вирішенні питання щодо доцільності чи недоцільності видачі дозволів тим чи іншим особам.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким повністю погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що така підстава, як припущення про нецільове використання позивачами земельних ділянок, у зв'язку з можливою наявністю покладів бурштину, не передбачена законом як підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою.

18. Відповідач не довів належність земельних ділянок до категорії земель лісогосподарського призначення (земель вкритих лісовою рослинністю).

19. Також суди дійшли висновку, що зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою не є втручанням суду в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Норма частини 7 статті 118 Земельного кодексу України визначає, що відповідний орган «розглядає клопотання і дає дозвіл» або відмовляє у видачі дозволу з підстав передбачених вказаною нормою.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

20. Відповідач у касаційній скарзі та доповненнях до неї покликається на наступні аргументи:

а) окремим дорученням Держгеокастру від 15.07.2016 № 365/3-16-0.25 рекомендовано відмовляти у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з метою недопущення необґрунтованості передачі у власність чи користування земельних ділянок, на яких розташовані родовища корисних копалин загальнодержавного значення без спеціальних дозволів на користування надрами;

б) відповідач уповноважений здійснювати надання у власність чи користування земельних ділянок виключно сільськогосподарського призначення державної форми власності. Частина земельних ділянок, дозвіл на яку просять відповідачі, віднесені до земель лісогосподарського призначення;

в) зобов'язуючи Головне управління Держгеокадастру прийняти рішення про надання дозволу щодо розробки проекту землеустрою, суд втрутився в виключні повноваження цього органу, шляхом прийняття замість нього рішення з даного питання;

г) звертає увагу на висновки Верховного Суду з спірного питання, викладені ним у постанові від 14.03.2018 у справі № 804/3703/16.

21. У запереченнях на касаційну скаргу позивачі наводять аргументи, яким обґрунтовували позовні вимоги та які збігаються з мотивами судових рішень.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд розглянув доводи касаційної скарги та заперечень, мотиви судових рішень, що оскаржуються, і дійшов таких висновків.

23. Судами обох інстанцій встановлено, що підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність не відповідають підставам, передбачених ЗК України. Крім того, відповідач не довів, що частина земельних ділянок містить поклади корисних копалин загальнодержавного значення, а частина - належить до категорії земель лісогосподарського призначення.

24. Отже, основним питанням, яке постало перед судами попередніх інстанцій була перевірка та надання оцінки підставам відмови у наданні позивачам дозволу на розробку проектів землеустрою.

25. Частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

26. Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

27. У контексті встановлених судами обставин справи, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем не доведено належність частини земельних ділянок до категорії земель лісогосподарського призначення (земель вкритих лісовою рослинністю). Судам не було надано графічних матеріалів, які містяться у "Матеріалах по інвентарізації земель Копищенської сільської ради, Олевського району, Житомирської області" та "Документації по паюванню земель, переданих у колективну власність КСП "Перемога" Копищенської сільської ради народних депутатів, Олевського району, Житомирської області".

28. Водночас, позивачі надали підтвердження, що відповідно до експлікації земельних угідь Технічного звіту по обстеженню земельної ділянки (на предмет встановлення ґрунтового покриву та визначення особливо цінних груп ґрунтів) земельна ділянка загальною орієнтовною площею 66,0 га, розташована на території Копищенської сільської ради Олевського району Житомирської області, за межами населених пунктів, віднесена до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті).

29. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди правильно оцінили, що зазначені підстави відмови не відповідають тим, які визначені частиною 7 статті 118 ЗК України. Цей перелік є вичерпним.

30. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, здійснює перевірку правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

31. Наведені відповідачем доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки фактичних обставин справи.

32. Оцінюючи інші доводи скаржника про втручання суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру шляхом зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Суд виходить з такого.

33. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

34. У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

35. Отже, суди правильно вважали, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними. Тому ці доводи касаційної скарги є не обґрунтованими.

36. Стосовно покликання скаржника на висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені ним у постанові від 14.03.2018 у справі № 804/3703/16, Суд такі відхиляє.

37. Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних (постанова від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, провадження №К/9901/7504/18) прав відступив від висновку Верховного Суду, викладеному у зазначеній постанові.

38. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. У разі залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб