Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2018 року

м. Київ

справа №357/4304/17

адміністративне провадження №К/9901/21733/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2017р. (суддя - Бондаренко О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017р. (судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2017. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради у наданні статусу та видачі посвідчення інваліда війни;

-зобов?язати управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради встановити йому статус та видати посвідчення інваліда війни.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що є інвалідом 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни до 10.06.2018р., має посвідчення учасника бойових дій і право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Вважає відмову відповідача у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни 2 групи протиправною.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2017р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради в Київській області у видачі ОСОБА_1 посвідчення інваліда війни 2 групи.

Зобов'язано управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради в Київській області видати ОСОБА_1 посвідчення інваліда війни 2 групи.

З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що позивачу помилково було видано посвідчення інваліда війни 3 групи, а тому після встановлення позивачу 2 групи інвалідності та звернення до управління з заявою щодо видачі посвідчення інваліда війни 2 групи, у видачі такого йому було відмовлено.

Посилався на те, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано норми законодавства, якими врегульовано порядок встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, зокрема положення ч. 1 ст. 7 та п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії х соціального захисту».

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до довідки Білоцерківського об'єднаного військового комісаріату Міністерства Оборони України від 20.04.2017р. за №03к/84 підполковник запасу ОСОБА_1 з 19.07.2000р. по 11.09.2014р. знаходився на військові службі Збройних Сил України, приймав безпосередню участь у бойових діях в АТО в період з 01.05.2014р. по 11.09.2014р. в складі в/ч пп В - 0849.

23.01.2015р. Військовою частиною польова пошта В 02226 ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_1, відповідно до якого він має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно із витягом з протоколу №916 від 17.03.2015р., засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, захворювання підполковника ОСОБА_1, що підтверджені медичними документами, пов'язані із захистом Батьківщини.

11.06.2015р. Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради в Київській області ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_2, дійсне до 10.06.2018 року, відповідно до якого він є інвалідом 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно до виписки з акта огляду медико - соціальної експертної комісії та довідки до акта МСЕК серії АБ №0774688 від 09.03.2017р., ОСОБА_1 з 09.03.2017р. встановлено 2 групу інвалідності - довічно, захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини.

У березні 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо встановлення статусу та видачі посвідчення інваліда війни 2 групи додавши до заяви документи, які підтверджують статус інваліда.

Листом від 29.03.2017р. №1843 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для видачі йому посвідчення інваліда війни.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - до інвалідів війни належать інваліди з числа: військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.

Надання статусу інваліда війни, зазначеним вище особам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Порядку надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №685 від 08.09.2015р., статус інваліда війни надається, зокрема:

- військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, поліцейським, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до закону військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції у період її проведення;

- працівникам підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення її проведення безпосередньо в районі антитерористичної операції у період її проведення; особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції в період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів.

Проаналізувавши зазначені норми законодавства, суди дійшли висновку, що вони не передбачають такої причини інвалідності як "захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини".

Разом з тим, судами враховано, що позивач в період з 01.05.2014р. по 11.09.2014р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції, а причинний зв'язок захворювань, внаслідок яких позивачу встановлено інвалідність, визначено, як «захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини», що підтверджено, зокрема, довідкою Білоцерківського об'єднаного військового комісаріату Міністерства Оборони України від 20.04.2017р. за №03к/84, Протоколом №916 від 17.03.2015р. засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця та довідкою до акта огляду МСЕК серії АБ №0774688 від 09.03.2017р., якою позивачу встановлено 2 групу інвалідності в зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що вказане в сукупності підтверджує безпосередню участь позивача у вказаний період в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції, з врахуванням чого він має право на отримання статусу інваліда війни та отримання відповідного посвідчення.

При цьому, суди дійшли висновку, що незважаючи на те, що частина 1 та пункт 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачають надання статусу інваліда війни особам, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час захисту Батьківщини, а у п. 11 ч. 2 ст. 7 цього Закону законодавець не передбачив такої підстави надання статусу інваліда війни, - права позивача мають бути захищені шляхом застосування до спірних правовідносин аналогії закону, а саме: частину 1 та пункт 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до положень яких до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

Що стосується позовних вимог в частині надання статусу інваліда війни, суди дійшли висновку, що такі задоволенню не підлягають, оскільки такий статус позивачу вже встановлено та видано відповідне посвідчення інваліда 3 групи, яке на час розгляду справи було чинним.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що захворювання позивача пов'язане із захистом Батьківщини, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» наявність такого захворювання є самостійною підставою для віднесення таких осіб до числа інвалідів війни, а тому суди обґрунтовано прийшли до висновку про протиправність відмови відповідача у видачі позивачу посвідчення інваліда війни.

Посилання в обґрунтування касаційної скарги на помилковість видачі позивачу посвідчення інваліда війни 3 групи є безпідставними та висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки такі не підтверджені відповідними доказами. В свою чергу, посвідчення відповідачем не скасоване та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій було чинним.

Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи інформації щодо перерахунку пенсії позивача, йому з 01.05.2017р. перерахована пенсія, як інваліду війни 2 групи (при виконанні обов'язків В/С по ст. 7 Закону), що в свою чергу спростовує твердження відповідача щодо відсутності підстав для видачі позивачу посвідчення інваліда війни 2 групи.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук