Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року

Київ

справа №607/1866/17

адміністративне провадження №К/9901/34953/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Тернопільської митниці ДФС

на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.07.2017 ( суддя Сливка Л.М.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 (судді Ільчишин Н.В., Пліш М.А., Шинкар Т.І.)

у справі № 607/1866/17

за позовом ОСОБА_2

до Тернопільської митниці ДФС

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Тернопільска митниця ДФС), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Тернопільської митниці ДФС, радника податкової та митної справи І рангу, Саварина А.Л. в справі про порушення митних правил від 24.01.2017 № 0028/40000000/17 та закрити провадження у справі.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.07.2017 позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Тернопільської митниці Державної фіскальної служби Саварина А.Л. в справі про порушення митних правил № 0028/403000000/17 від 24.01.2017. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.07.2017 скасовано в частині відмови у позові щодо закриття провадження у справі про порушення митних правил та закрито провадження у справі в цій частині. В решті постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.07.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.07.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що митне оформлення транспортного засобу проведено митницею відповідно до поданої декларантом митної декларації № 403000010/2015/000245 та необхідних документів, зокрема, контракту купівлі-продажу від 20.09.2014 № 01/01/2014 NL та інвойсу від 27.04.2015 № 0037, а висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що в діях ОСОБА_2 немає умислу, оскільки останній не укладав договір купівлі-продажу від 20.09.2014 № 01/01/2014 NL, є помилковими, так як позивач, надаючи до митного оформлення транспортного засобу документи, усвідомлював про наявність в них неправдивих відомостей. Крім того, митним органом було надано пояснення митного брокера ТОВ «Віта Едванс», з якого вбачається, що всю необхідну інформацію та документи йому надав ОСОБА_2 Обов'язок щодо надання до митного оформлення документів та відповідальність за внесення недостовірних відомостей до них лежить на декларантові. Крім того, у відповідності до положень статті 269 Митного кодексу України позивачу надано право на внесення змін до митної декларації. Однак, позивач не скористався наданим йому правом та не вніс достовірні відомості до митної декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 вересня 2014 року ТОВ «Сокіл-Захід», в особі директора Шумського М.Б., та компанія M.VOS VOF уклали договір № 01/01/2014 NL, предметом якого є купівля-продаж нових та вживаних транспортних засобів, далі Товар (п. 1.1. договору). Сторони домовились, що Товар буде поставлятись на умовах DDU-Тернопіль, відповідно до Інкотермс 2010 (п. 3.1. договору). Датою відвантаження товару є дата рахунку (invoice). Продавець зобов'язується забезпечити наявність всіх документів, необхідних для безперешкодного переміщення товару до кордону України (п. 3.2., 3.3. договору). Вартість товару визначається в рахунках (п. 4.2. договору).

10 жовтня 2014 року ТОВ «Віта-Едванс», як виконавець, що здійснює декларування на підставі ліцензії на право здійснення посередницької діяльності митного брокера, та ТОВ «Сокіл-Захід», в особі керівника Шумського М.Б., як замовник, уклали договір № 10/10/2014-2 про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів. Згідно даного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Тернопільській митниці. Дії, пов'язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника, здійснювати самостійно від свого імені за рахунок і за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України (п. 1.1 договору).

28 квітня 2015 року ТОВ «Віта-Едванс», як представник декларанта ТОВ «Сокіл-Захід», подало до Тернопільської митниці ДФС попереднє повідомлення ЕЕ № 403000010/2015/100112 про намір ввезти на митну територію України товар «сідельний тягач DAF XF95.430, 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_2». Перевізником зазначений ОСОБА_5.

30 квітня 2015 року через пункт пропуску «Мостиська» Львівської митниці ДФС ввезено на митну територію України в митному режимі імпорт вищевказаний товар. Водієм в пункті пропуску подано інвойс № 0037 від 27 квітня 2015 року, а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, у якому власником зазначеного сідельного тягача вказаний ОСОБА_5.

Завершуючи митне оформлення, 06 травня 2015 року ТОВ «Віта-Едванс» (ОСОБА_6.), як представник декларанта ТОВ «Сокіл-Захід», подало до Тернопільської митниці ДФС митну декларацію № 403000010/2015/000222, згідно якої заявлено до митного оформлення в митному режимі імпорт товар «сідельний тягач DAF XF95.430, 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_2» фактурною вартістю 2400 євро. У графі 46 цієї декларації заявлено митну вартість товару 106 895,98 грн.

Заявлена митна вартість (106 895,98 грн.) визначена на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 337 від 05 травня 2015 року, про що свідчить: код МВВ 6, зазначений у графі 43 декларації; відмітка у графі 8 форми декларації митної вартості від 06 травня 2015 року та сам висновок.

Фактурна вартість випливає із рахунку-інвойсу (invoys) № 0037, виданого 27 квітня 2015 року компанією VOS (Broekheuvelsestraat 2, 5524 JCHedel), на якому міститься штампи Львівської митниці ДФС «під митним контролем» (30 квітня, 06 травня 2015).

26 вересня 2016 року Тернопільською митницею ДФС отримано лист ДФС України від 21 вересня 2016 року згідно з яким ДФС отримала від митної служби Республіки Чехія експортну митну декларацію № 15СZ610000295W2233 від 28 квітня 2015 року та рахунок (faktura) № 2001500282 від 27 квітня 2015 року. На підставі цих документів встановлено, що вартість вказаного сідельного тягача становить 6000 євро. Отримувачем транспортного засобу є ОСОБА_5, АДРЕСА_1.

Листом від 13 листопада 2015 року № DIC_2015_36537 митний інформаційний центр Королівства Нідерланди інформував ДФС України, що контракт № 01/01/2014 від 20 вересня 2014 року між ТОВ «Сокіл-Захід» та нідерландською компанією M.VOS VOF не укладався.

03 січня 2017 року відносно ОСОБА_2 у його відсутності складено протокол про порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України. Протокол надіслано позивачу поштовою кореспонденцією 03 січня 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, виходив з тих мотивів, що матеріали справи про порушення митних правил не містять умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією статті 485 Митного кодексу України, оскільки договір із нідерландською компанією M.VOS VOF від 20 вересня 2014 року укладався не позивачем, а іншим керівником ТОВ «Сокіл-Захід» Шумським М.Б. У зв'язку із цим, та обставина, що згідно відповіді митного інформаційного центру Королівства Нідерланди даний договір не укладався, істотного значення для встановлення вини позивача у порушенні статті 485 Митного кодексу України немає. Попередня декларація та сама декларація подавались працівником ТОВ «Віта-Едванс» ОСОБА_6 Пояснень від ОСОБА_6 щодо того, хто йому надав інформацію для внесення її у декларації, матеріали справи про порушення митних правил не містять. Договір із ТОВ «Віта-Едванс» від 10 жовтня 2014 року укладався не позивачем, а іншим керівником ТОВ «Сокіл-Захід» Шумським М.Б. Проведення експертного автотоварознавчого дослідження з метою визначення дійсної ринкової вартості транспортного засобу, з якої й сплачені митні платежі, вказує на відсутність волі позивача на ухилення від сплати митних платежів у повному розмірі.

З такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вважаючи їх передчасними, виходячи з наступного.

Стаття 458 Митного кодексу України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 485 Митного кодексу України визначено, що відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

За змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частиною 1 статті 266 Митного кодексу України визначені обов'язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що для притягнення до відповідальності позивача за порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України необхідно встановити наявність умислу позивача на вчинення відповідних дій. При цьому, для встановлення суб'єктивної сторони вказаного виду порушення необхідно правильно та повно встановити фактичні обставини справи задля розуміння наявності чи відсутності умислу ОСОБА_2 до заявлення в митній декларації неправдивих відомостей. Так, в своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку наявним в матеріалах справи пояснення митного брокера ТОВ «Віта Едванс». В той час як згідно положень частини 5 статті 266 Митного кодексу України особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант. Також, у запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що заявляючи про недійсність контракту представником митного органу не взято до уваги той факт, що відповідь митного інформаційного центру Королівства Нідердландів стосувалася контракту за іншим номером. Крім того, судами попередніх інстанцій зазначалося, що контракт від 20.09.2014 № 01/01/2014 NL підписано іншим директором ТОВ «Сокіл-Захід» Шумським М.Б. При цьому, транспортні засоби ввезені за вказаним контрактом та документи для оформлення таких подавалися ОСОБА_2 через митного брокера. Таким чином, судами попередніх інстанцій не встановлено взаємозв'язок між діями ОСОБА_2 щодо декларування відомостей за операціями здійсненими за вказаним контрактом та факту підписання вказаного контракту іншим директором, позаяк з матеріалів справи не вбачається, що вказаний контракт був визнаний у встановленому законом порядку нечинним. Крім того, в своїх запереченнях позивач зазначає, що протокол про порушення митних правил не відповідає вимогам статті 494 Митного кодексу України та статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тернопільської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.07.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі № 607/1866/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко