Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 821/1127/17

адміністративне провадження № К/9901/955/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П., судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 (суддя - Кисильова О.Й.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 (судді - Стас Л.В., Турецька І.О., Косцова І.П.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною відмову відповідача в задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 2,000 га, що розташована на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району для ведення особистого селянського господарства, оформлену листом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 26.05.2017 № А-5574/0-1577/6-17;

- зобов`язати відповідача надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 2,000 га, що розташована на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району для ведення особистого селянського господарства.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчого комітету селищної ради від 28.01.2000 №19 земельну ділянку площею 266, 2 га сільськогосподарських угідь перенесено із земель резервного фонду КПС «Росія» до складу земель колективної власності КСП «Росія» Новотроїцького району Херсонської області з подальшою видачею земельних паїв.

Рішенням Новотроїцької селищної ради від 05.06.2000 №127 погоджено схему поділу земель колективної власності ТОВ « Росія» колишнього КСП « Росія» на земельні частки (паї).

З метою одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Новотроїцької селищної ради за межами населеного пункту, 22.03.2017 позивач подала до Управління відповідну заяву.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, №А-5574/0-1577/6-17 від 26.05.2017 позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, з посиланням на частину 7 статті 118 Земельного кодексу України, оскільки землевпорядною документацією не передбачено розміщення на даній території земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Вважаючи відмову відповідача протиправною позивач звернулась до суду з цим позовом.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду жодного доказу існування землевпорядної документації на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 266,2 га, яка б визначала вид використання вказаної земельної ділянки в межах її цільового призначення, відмінного від ОСГ (для ведення садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва, ведення фермерського господарства).

Суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача, викладеної у листі Управління від 26.05.2017 щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення ОСГ з посиланням на частину 7 статті 118 ЗК України (невідповідність місця розташування об`єкта вимогам схем землеустрою, проектів землеустрою, тощо), оскільки відсутні докази визначення у встановленому законодавством порядку виду функціонального використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 266,2 га, а отже дані висновки відповідача не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Управління видати позивачу дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність, суд першої інстанції виходив з того, що питання про надання дозволу належить до компетенції відповідача за умови дотримання позивачем вимог земельного законодавства щодо отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

З метою захисту прав та інтересів позивача, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та захистив права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність входить до єдиного масиву загальною площею 266,2 га та належить до земель сільськогосподарського призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (відповідно до обліково - статистичних даних), які були надані у користування КСП « Росія».

Апеляційний суд також виходив з того, що висновки суду першої інстанції про те, що земельна ділянка площею 266,2 га сільськогосподарського призначення, розташована за межами Новотроїцької селищної ради, належить до земель державної власності, не відповідають дійсним обставинам.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення судових рішень які, на її думку, підлягають скасуванню.

Зокрема, покликається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про належність земельної ділянки, яку вона бажає отримати у власність, до земель колективної власності та відсутність у відповідача повноважень на розпорядження нею. Покликається на те, що відповідач не заперечує наявність у нього таких повноважень.

Також покликається на те, що відповідачем не доведено невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги частково зобов?язавши відповідача повторно розглянути її заяву.

Крім того, покликається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу у письмову провадженні не заслухавши її доводи щодо тих обставин та підстав, з яких апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач покликається на те, що позивач бажає отримати у власність земельну ділянку для особистого селянського господарства, яка призначена для товарного сільськогосподарського виробництва, що свідчить про оформлення земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

За правилами частини 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з невідповідності дійсним обставинам справи посилання суду першої інстанції на те, що земельна ділянка площею 266,2 га сільськогосподарського призначення, розташована за межами Новотроїцької селищної ради, належить до земель державної власності.

Водночас, як встановлено судами і не заперечується сторонами, відповідач з такими підставами не пов?язував відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності відмови відповідача не можна визнати обґрунтованими.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що відмова відповідача пов?язана саме з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом першої інстанції в цій частині встановлено, що невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку відповідачем не доведена, схеми землеустрою, яким би не відповідало розташування земельної ділянки яку бажає отримати позивач, не надано.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. (постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №815/6699/17, від 30.11.2020 у справі №804/4743/16, від 21.10.2021 у справі №804/4434/16, від 24.10.2022 у справі №820/1056/17).

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо протиправності відмови відповідача та прийняв рішення про зобов?язання відповідача повторно розглянути звернення позивача.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 345 349 352 356 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 у справі №821/1127/17 скасувати, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук