Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.03.2020 року у справі №320/3164/19
Постанова КАС ВП від 06.04.2023 року у справі №320/3164/19
Постанова КАС ВП від 06.04.2023 року у справі №320/3164/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 320/3164/19

адміністративне провадження № К/9901/4654/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №320/3164/19

за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Центрального регіону України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Військової прокуратури Центрального регіону України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, ухвалене у складі головуючої судді Кушнової А.О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Парінова А.Б., суддів Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової прокуратури Центрального регіону України (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати дії Військової прокуратури Центрального регіону України щодо депреміювання ОСОБА_1 за результатами роботи у січні 2019 року протиправними;

- зобов`язати Військову прокуратуру Центрального регіону України здійснити перерахунок належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень 2019 року з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», наказів Генерального прокурора України від 09.08.2017 №234 та Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, включивши нарахування премії за цей період;

- виплатити різницю між фактично отриманим і належним після перерахунку до сплати грошовим забезпеченням з урахуванням премії за січень 2019 року.

2. Позов мотивований тим, що у спірних правовідносинах не було передбачених чинним законодавством підстав для невиплати премії за січень 2019 року.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом військового прокурора Центрального регіону України від 31.01.2015 №89 о/с полковника юстиції ОСОБА_1 призначено начальником відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у військовій сфері Управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Військової прокуратури Центрального регіону України.

4. У зв`язку з перейменуванням у структурі та штатному розписі Військової прокуратури Центрального регіону України Управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері та його підрозділів наказом Військової прокуратури Центрального регіону України від 18.10.2018 №83о/с оголошено посадове становище полковника юстиції ОСОБА_1 - начальник відділу представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі.

5. Наказом Військової прокуратури Центрального регіону України від 02.01.2019 №1 о/с полковника юстиції ОСОБА_1 з 02 січня 2019 року звільнено з посади начальника відділу представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі Управління представництва інтересів держави, протидії корупції у воєнній сфері Військової прокуратури Центрального регіону України та зараховано у розпорядження військового прокурора Центрального регіону України для вирішення питання щодо подальшого службового використання.

6. Означеним наказом на час перебування у розпорядженні військового прокурора Центрального регіону України полковнику юстиції ОСОБА_1 наказано виконувати обов`язки, визначені начальником Управління представництва інтересів держави, протидії корупції у воєнній сфері Військової прокуратури Центрального регіону України.

7. 02 січня 2019 року Військова прокуратура Центрального регіону України видала позивачеві направлення №11/1вих19 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби.

8. 08 січня 2019 року позивач звернувся із рапортом до в.о. військового прокурора Центрального регіону України, в якому просив звільнити його від виконання службових обов`язків у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у клініці амбулаторної допомоги Національного військово-медичного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» з 08.01.2019.

9. Наказом Військової прокуратури Центрального регіону України від 08.01.2019 №17к полковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні військового прокурора Центрального регіону України, звільнено від виконання обов`язків військової служби за станом здоров`я з 08.01.2019.

10. Як установлено судами попередніх інстанцій, у період з 08.01.2019 по 05.02.2019 позивач службових обов`язків не виконував у зв`язку з проходженням зазначеної військово-лікарської комісії в умовах стаціонару.

11. Наказом Військової прокуратури Центрального регіону України від 28.01.2019 №69к за неналежне виконання службових обов`язків та з урахуванням особистого вкладу в загальні результати роботи вирішено не виплачувати у січні 2019 року премію, зокрема ОСОБА_1 .

12. Не погоджуючись із невиплатою премії за січень 2019 року, позивач 07.05.2019 звернувся до Військового прокурора Центрального регіону України із заявою, у якій просив нарахувати та сплатити належну йому премію за вказаний місяць.

13. Листом від 20.05.2019 №11-453вих-19 Військова прокуратура Центрального регіону України повідомила, що оскільки у січні 2019 року ОСОБА_1 не виконував обов`язків, які покладені на прокурора відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та за сумлінне виконання яких Положенням про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 09.08.2017 №234, передбачено виплату премії, підстави для виплати премії за вказаний період відсутні.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

14. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020, позов задоволено:

- визнано протиправними дії Військової прокуратури Центрального регіону України щодо невиплати ОСОБА_1 премії за результатами роботи у січні 2019 року;

- визнано протиправним і скасовано наказ військового прокурора Центрального регіону України від 28.01.2019 №69к у частині невиплати премії за січень 2019 року ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні військового прокурора Центрального регіону України;

- зобов`язано Військову прокуратуру Центрального регіону України здійснити перерахунок належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень 2019 року з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 №505 та Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України №234 від 09.08.2017, включивши нарахування ОСОБА_1 премії за січень 2019 року до складу грошового забезпечення за січень 2019 року та виплатити ОСОБА_1 належну суму грошового забезпечення за січень 2019 року з урахуванням уже виплачених сум.

15. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для невиплати (виплати в меншому розмірі) прокурору премії є неналежне виконання прокурором службових обов`язків, несвоєчасне або неякісне виконання ним завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни.

16. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що існування вказаних умов у спірних правовідносинах відповідач не довів.

17. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що, відповідно до чинного законодавства, премія не виплачується працівникам, зокрема, за час відпусток, тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли виплати провадяться, виходячи з розміру середньої заробітної плати.

18. Водночас суди попередніх інстанцій вважали, що час проходження ним військово-лікарської комісії у період з 08.01.2019 по 05.02.2019 не є тотожним поняттю тимчасова непрацездатність, у зв`язку з чим дійшли висновку, що вказана обставина також не може бути підставою для невиплати позивачеві премії за січень 2019 року.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

19. Ухвалою Суду від 22.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової прокуратури Центрального регіону України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020, у якій скаржник вимагає скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

20. Як на підставу перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі, скаржник посилається на застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні статті 81 Закону України «Про прокуратуру», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури» №505 від 31.05.2012 , Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 09.08.2017 №234, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №825/1568/17.

21. Відповідач зазначає, що у вказаних справах Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого преміювання працівників прокуратури є правом керівника, а не його обов`язком.

22. Відповідач доводить, що позивач у січні 2019 року не виконував обов`язків прокурора у зв`язку із зарахуванням у розпорядження та звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з проходженням ВЛК. З урахуванням указаних обставин відповідач уважає, що цілком законно прийняв рішення не виплачувати позивачеві премію в січні 2019 року.

23. Відповідач також зазначає про застосування судами попередніх інстанцій статей 122 123 Кодексу адміністративного судочинства України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 10.10.2019 у справі №802/637/16-а, від 26.06.2019 у справі №805/4085/18-а.

24. Посилаючись на вказані постанови Верховного Суду, відповідач доводить, що позов в частині вимог про визнання протиправними дій та скасування наказу від 28.01.2019 №69к був поданий за межами строків звернення до суду.

25. Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

26. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

27. Відповідно до частин першої, другої статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

28. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років; виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

29. Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 (далі - Постанова КМУ №505) керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

30. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання.

31. Таке Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів було затверджено наказом Генеральної прокуратури України № 234 від 09.08.2017 (далі - Положення № 234).

32. Відповідно до пункту 2 розділу І Положення №234 преміювання працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України та членів Комісії здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці.

33. Згідно з пунктом 4 розділу І Положення №234 розмір премій визначається відповідно до об`єктивної оцінки роботи працівника, члена Комісії та їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до посадового окладу або місячної заробітної плати працівника (крім доплат за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та за виконання обов`язків тимчасово відсутнього керівника) і члена Комісії.

34. Пунктом 6 розділу І Положення №234 передбачено, що у разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі.

35. Відповідно до пункту 7 розділу І Положення №234 премія не виплачується працівникам за час відпусток, тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи з розміру середньої заробітної плати.

36. Згідно з пунктом 10 розділу І Положення №234 загальними критеріями оцінки роботи працівників є: сумлінне виконання службових обов`язків; своєчасне та якісне виконання завдань і доручень керівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; дотримання трудової дисципліни.

37. Пунктом 2 розділу ІІ Положення №234 передбачено, що щомісяця, до 17 числа, перший заступник або заступник Генерального прокурора, перші заступники або заступники керівників регіональних прокуратур, перший проректор чи проректор Національної академії прокуратури України, які згідно з розподілом обов`язків відповідають за організацію бухгалтерських служб, погоджують відповідно з Генеральним прокурором, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України середньовизначений розмір виплати, який спрямовується на преміювання працівників.

38. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Положення №234 у разі неналежного виконання працівниками, членами Комісії службових обов`язків, що зумовлює невиплату премії або її виплату в меншому розмірі, перший заступник та заступники Генерального прокурора, керівники самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, Національної академії прокуратури України, а також голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, керівники місцевих прокуратур складають рапорти з обґрунтуванням підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії.

39. Рапорт про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі погоджується з відповідними заступниками Генерального прокурора, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України і до 18 числа кожного місяця передається до кадрового підрозділу.

40. Мотивовані пропозиції про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі доводяться до відома працівників відповідної прокуратури, Національної академії прокуратури України, членів Комісії.

41. Пунктом 4 розділу ІІ Положення №234 передбачено, що на підставі цих пропозицій кадровими підрозділами, Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів готуються проекти відповідних наказів про виплату середньовизначеного розміру премії із зазначенням працівників, членів Комісії, яким премія виплачується в меншому розмірі чи не виплачується взагалі.

VI. Позиція Верховного Суду

42. Спір у цій справі стосується порядку та підстав невиплати працівникам прокуратури премії.

43. Зі змісту частини другої статті 81 Закону №1697-VII, Положення №234 випливає, що премія є складовою заробітної плати прокурора і підлягає виплаті щомісяця у розмірі, який залежить від особистого внеску прокурора в загальні результати роботи.

44. Обсяг внеску прокурора в загальні результати роботи визначається за критеріями, передбаченими пунктом 10 розділу І Положення №234, а саме: сумлінне виконання службових обов`язків; своєчасне та якісне виконання завдань і доручень керівників органів прокуратури; дотримання трудової дисципліни.

45. Якщо за наслідками оцінки за вказаними критеріями з`ясовується несвоєчасне/неякісне виконання завдань; погіршення ефективності роботи або порушення трудової дисципліни, керівник органу прокуратури може зменшити розмір премії чи прийняти рішення про її невиплату взагалі.

46. Обставини, які свідчать про наявність підстав для зменшення або невиплати премії конкретним прокурорам викладаються в рапорті, який погоджується з відповідними заступниками Генерального прокурора, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України не пізніше 18 числа місяця, в якому відбувається виплата премії.

47. Зміст цих обставин доводиться до відома відповідних працівників прокуратури.

48. Отже, підставою для зменшення або невиплати премії прокурору є рапорт, погоджений відповідним керівником, у якому викладені обставини, що свідчать про несумлінне виконання службових обов`язків, та/або несвоєчасне та неякісне виконання завдань і доручень керівників органів прокуратури, та/або порушення трудової дисципліни.

49. Подібні висновки були викладені Верховним Судом у постанові від 30.06.2022 у справі № 640/19678/20, у якій Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що недотримання передбаченого Положенням №234 механізму зменшення/невиплати премії, у тому числі внаслідок порушення терміну подання рапорту, є достатньою підставою вважати рішення про зменшення/невиплату премії прокурору незаконним.

50. Як установили суди попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах відповідачем рапорт із обґрунтуванням підстав невиплати позивачу премії за січень 2019 року не складався і з керівником Військової прокуратури Центрального регіону України не погоджувався.

51. Отже, у спірних правовідносинах не було підстав для зменшення позивачеві премії за січень 2019 року.

52. Аргументи скаржника з посилання на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №825/1568/17, про те, що преміювання працівників прокуратури є правом керівника, а не його обов`язком, зазначених висновків не спростовують.

53. Керівники відповідних органів прокуратури реалізовують своє право здійснювати преміювання працівників в порядку, визначеному розділом ІІ Положення №234. Порушення цього порядку є самостійною підставою для визнання відповідних наказів протиправними та їх скасування.

54. З урахуванням викладеного Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в спірних правовідносинах рішення про невиплату позивачеві премії було прийнято всупереч передбаченого законом порядку.

55. Доводи позивача з посиланням на постанови Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №802/637/16-а, від 26.06.2019 у справі №805/4085/18-а про звернення до суду з порушенням місячного строку Суд відхиляє, адже викладені у цих справах висновки є нерелевантними через відмінність правовідносин, що склалися у цій справі та у справах №802/637/16-а, №805/4085/18-а.

56. Велика Палата Верховного Суду неодноразово надавала роз`яснення як треба розуміти подібність правовідносин.

57. Розглядаючи це питання, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

58. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

59. Так, у справі №802/637/16-а, яку скаржник наводить як приклад неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм статей 122 123 КАС України, предметом позову були накази органу прокуратури, які стосувалися переміщення прокурорів по службі (призначення на посаду).

60. У справі №805/4085/18-а висновок щодо застосування статей 122 123 КАС України стосувався вимог позивача «про зобов`язання вчинити певні дії в частині зобов`язання відповідача зробити перерахунок його заробітної плати за період з 1 липня 2014 року по 3 грудня 2015 року включно, включивши до них виплати на відрядження та стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати за період з 1 липня 2014 року по 3 грудня 2015 року включно, включивши до них виплати на відрядження».

61. У цій справі позивач не ставив питання про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати йому компенсації за відрядження.

62. Отже, зазначені постанови Верховного Суду не можуть бути прикладом правозастосування, яке повинно враховуватися судом при виборі норми права, що підлягає застосуванню, згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України та, відповідно, не повинні були застосовуватися судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

63. Щодо твердження скаржника про те, що для звернення до суду з вимогами в частині визнання протиправними дій щодо невиплати премії за результатами роботи у січні 2019 року та про визнання протиправним і скасування наказу про невиплату премії встановлюється місячний строк, Суд зазначає таке.

64. Частинами першою, п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строкю.

65. Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

66. Як було зазначено Судом, зі змісту частини другої статті 81 Закону №1697-VII, Положення №234 випливає, що премія є складовою заробітної плати прокурора, а тому з вимогами, пов`язаними із її стягненням, позивач мав право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.

67. Отже, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час ухвалення рішень та погоджується з їхніми висновками про задоволення позовних вимог.

68. Положеннями частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

69. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

70. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

71. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що їхні висновки є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

72. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

73. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

74. Касаційну скаргу Військової прокуратури Центрального регіону України залишити без задоволення.

75. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року залишити без змін.

76. Судові витрати не розподіляються.

77. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко