ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2020 року

Київ

справа № 804/1758/18

адміністративне провадження № К/9901/65774/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/1758/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Коренева А.О.,

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, ухвалену колегією у складі: головуючий суддя Коршун А.О., судді Лукманова О.М., Панченко О.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ НП в Дніпропетровській області), в якому з урахуванням уточнень просив:

1.1. визнати наказ начальника ГУ НП в Дніпропетровській області від 05 лютого 2018 року № 36 по особовому складу в частині звільнення позивача, з яким його ознайомили 05 лютого 2018 року, з посади старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Дніпропетровській області за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (звільнення зі служби у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення) протиправним.

1.2. зобов`язати начальника ГУ НП в Дніпропетровській області поновити його негайно на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Дніпропетровській області;

1.3. зобов`язати ГУ НП в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на недотримання відповідачем вимог Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України під час його звільнення. Позивач зазначає, що на день затвердження висновку службової перевірки він фактично був відсторонений від посади старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Дніпропетровській області, хоча судового рішення, яке б набрало законної сили про притягнення його до кримінальної відповідальності не існувало.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні адміністратвиного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вказав на те, що за результатами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисциплін у вигляді вчинення дій, які мають ознаки злочину. Саме факт отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, як крайнього заходу дисциплінарного впливу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Судами недотримано вимоги статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судових рішень.

6.1. Скаржник вказав, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ним було порушено службову дисципліну, а наявність чи відсутність підстав для притягнення позивача до кримінальної відповідальності, не є підставою для звільнення від дисциплінарної відповідальності є невірними. Судами зроблені помилкові висновки, що відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 10 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 67 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, передбачена така самостійна підстава для звільнення зі служби як притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Також передбачено порядок та строки такого звільнення. На думку скаржника у такому випадку його б мали відсторонити від посади на строк до надходження судового рішення у кримінальному провадженні № 42017040010000355, яким буде доведена його вина.

6.2. Скаржник зауважив, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосували норму частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту відповідно до якої поліцейські, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом. Скаржник під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій наголошував на тому, що на час винесення оскаржуваного наказу його не було притягнуто до кримінальної відповідальності, а процес притягнення його до кримінальної відповідальності не завершився. Сам факт, який став причиною для звільнення зі служби, під час розгляду справи, належними та допустимими доказами не доведено. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що у висновку службового розслідування не зазначено у чому саме полягало порушення ним присяги та закону, а містяться лише загальні фрази.

6.3. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги та не надали оцінки у судових рішеннях, що досудове розслідування за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_2 (з якого начебто скаржник вимагав грошові кошти за не притягнення до кримінальної відповідальності) було завершено 27 листопада 2016 року. Тобто 03 січня 2018 року орган досудового розслідування вже не мав ніяких поноважень щодо закриття кримінального провадження.

6.4. Скаржник вказав на те, що позиція судів першої та апеляційної інстанцій не узгоджується з усталеною практикою Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 22 січня 2015 року у справі К/800/51867/14, в ухвалі від 03 грудня 2015 року у справі № 2А-6662/11/2670 (№ К/800/27320/15), у постанові від 08 квітня 2014 року у справі № К/800/3579/14.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білоуса О.В., суддів Желтобрюх О.В., Стрелець Т.Г. від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

8. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року № 597/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 05 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до частини 1 статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

10. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій він вказуючи на законність оскаржуваних судових рішень, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Установлені судами фактичні обставини справи

11. ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 01 квітня 2008 року по 06 листопада 2015 року, відповідно до наказу № 1 о/с з 07 листопада 2015 року прийнятий на службу до поліції та призначений на посаду старшим слідчим слідчого управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

12. Наказом Головного управляння Національної поліції в Дніпропетровській області від 09 грудня 2016 року № 352 о/с капітана поліції ОСОБА_1 призначено старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управляння Національної поліції в Дніпропетровській області.

13. 03 січня 2018 року військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, в рамках досудового розслідування за кримінальним провадженням № 42017040010000355, відкритого за частиною 3 статті 368 КК України, спільно з працівниками Дніпропетровського управління ДВБ НПУ та УСБУ, задокументовано протиправну діяльність старшого слідчого ОСОБА_1 який вимагав від громадянина ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США за закриття кримінального провадження № 12017040000001048 від 26 серпня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та не притягнення остатнього до кримінальної відповідальності.

14. 04 січня 2018 року капітану поліції ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України та обрано запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 519 790,00 грн.

15. На підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 04 січня 2018 року № 31 «Про організацію проведення службового розслідування» проведено службове розслідування, за результатами якого зроблено висновки, що позивач 03 січня 2018 року був затриманий під час отримання неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_2 у вигляді коштів у сумі 1000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 286 КК України та закриття кримінального провадження.

16. Відповідно до висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП в Дніпропетровській області 24 січня 2018 року, члени комісії вважають за доцільне за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських, накласти на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

17. З огляду на викладене, пунктом 1 наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 24 січня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських СУ ГУНП» накладено на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

18. З метою реалізації наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 05 лютого 2018 року ГУНП в Дніпропетровській області видало наказ № 36 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

19. Не погодившись з наказом відповідача від 05 лютого 2018 року № 36 о/с позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі-Закон № 580-VIII) визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

21. Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

22. Частиною 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року № 901-VIII на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції". Закон набрав чинності 28 грудня 2015 року.

23. Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, який визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень (далі - Дисциплінарний статут в редакції станом на 16 травня 2013 року).

24. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

25. Приписами статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

26. Частиною 1 статті 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

27. Частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

28. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

29. Статтею 2 Дисциплінарного статут визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

30. Статею 12 Дисциплінарного Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

31. Частиною 1 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

32. Службове розслідування відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженій Міністерством внутрішніх справі від 12 березня 2013 року № 230 (чинного в редакції чинній 12 березня 2013 року, далі - Інструкція № 230) - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

33. Відповідно до пункту 2 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Такі ж норми закріплені і в Інструкції № 230.

34. Пунктами 5.2. та 5.3 Інструкції № 230 передбачено, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

35. Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

36. Відповідно до частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

37. Пунктом 6 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

38. Згідно із частиною 15 статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

39. Частиною 2 статті 16 Дисциплінарного статуту, визначено, що у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

40. Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби є підставою для припинення служби в поліції. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини 2 статті 77 Закону № 580-VIII).

41. Відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

42. Строки виконання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби визначені частиною 2 статті 18 Дисциплінарного статуту.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

43. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

44. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

45. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

46. Згідно з нормою частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

47. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

48. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

49. Предметом судового контролю у даній справі є правомірність наказу відповідача від 05 лютого 2018 рок № 36 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

50. Вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем з метою реалізації наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 24 січня 2018 року № 33.

51. Верховний Суд зауважує, що наказ відповідача від 24 січня 2018 року № 33 не є предметом спору у даній справі, а в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем цього наказу та про результати цього оскарження у іншій справі.

52. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме факт отримання неправомірної вигоди, доведено за результатами службового розслідування, а тяжкість застосованого до позивача виду стягнення відповідає такому проступку.

53. За практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X.v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. The United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

54. Склад дисциплінарного проступку у діях позивача був встановлений службовим розслідуванням на підставі доказів та пояснень допитуваних службових осіб та аналізувався під кутом зору Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179.

55. Доводи касаційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 10 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 67 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Верховний Суд відхиляє, оскільки позивача звільнено зі служби в поліції за результатами дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, а не у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

56. Інші доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

57. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

58. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

59. Доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

60. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

61. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

62. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

63. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

64. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

65. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду