Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

06 березня 2018 року

справа №826/11045/16

адміністративне провадження №К/9901/3417/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року (головуючий суддя - Кузьменко В. А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року (у складі колегії суддів: Епель О. В., Карпушова О. В., Кобаль М. І.) у справі № 826/11045/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (далі по тексту - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (Форма «С») від 08 липня 2016 року № 0012021404 про нарахування Товариству штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог абзацу 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 435/95 (далі по тексту - Указ № 435/95) в розмірі 15 000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 08 липня 2016 року № 0012021404.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариство вчинило всі дії з метою оприбуткування готівки у касі підприємства, однак допустило описку при вчиненні відповідного запису у книзі обліку розрахункових операцій і, а тому у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

27 грудня 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами положень абзацу 3 статті 1 Указу № 435/95, доводить незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству.

Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він обґрунтовує правомірність своїх дій та просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного суду України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Податковим повідомленням-рішення (Форма «С») від 08 липня 2016 року № 0012021404 за порушення п.2.6 Постанови правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі по тексту - Положення № 637) до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 15 000 грн., відповідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Оспорюване повідомлення рішення прийняте податковим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 21 червня 2016 року № 270/26-15-14-02-04/30579869.

Щодо доводів касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є порушення п. 2.6 Положення № 637, а саме факт неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 3 000 грн., у зв'язку з тим, що у розділі 2 книги обліку розрахункових операцій від 28 жовтня 2015 року зазначено суму розрахунків у розмірі 43 367, 08 грн., а у Z-звіті від 28 жовтня 2015 року № 1144 сума розрахунків складає 46 367, 08 грн.

Норми пункту 2.6 Положення № 637 зобов'язують підприємства здійснювати своєчасно та у повному обсязі оприбуткування готівки, що надходить до кас. Під оприбуткуванням готівки в касах підприємств розуміється здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Абзацом 3 статті 1 Указу № 435/95 передбачено застосування штрафної (фінансової) санкції за правопорушення у вигляді неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством надано прибуткові касові ордери від 28 жовтня 2015 року № 206 на суму 2 641, 48 та № 207 на суму 43 725, 60 грн., а всього 46 367, 08 грн. На підставі видаткового касового ордера від 29 жовтня 2015 року № 308291097 та № 308291105 готівка у сумі 46 367, 08 грн. видана із каси підприємства та передана банку.

Виходячи із фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність факту не оприбуткування готівки до каси підприємства, що доводить відсутність складу правопорушення, за яке спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані штрафні (фінансові) санкції.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Встановлена під час перевірки податковим органом розбіжність між відомостями книги обліку розрахункових операцій та Z-звіту не доводить факт неоприбуткування готівки у касі підприємства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариством здійснено оприбуткування готівки на підставах та у порядку, передбаченому чинним на момент реалізації правовідносин, законодавством. Розбіжність між сумами готівки, вказаними у книзі обліку розрахункових операцій та даними Z-звіту, на факт оприбуткування не впливає, оскільки відбулась технічна помилка.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що внаслідок відсутності факту правопорушення, протиправним є застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки " від 12 червня 1995 року № 435/95.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишаються без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі № 826/11045/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І. А. Васильєва

С.С. Пасічник