Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 480/9177/23

адміністративне провадження № К/990/19654/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 480/9177/23

за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Просвіркіна-Максимів Марії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року (суддя - Бондар С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року (головуючий суддя - Кононеннко З.О., судді: Калиновський В.А., Мінаєва О.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (відповідач, в/ч НОМЕР_2 ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі позивача у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів за періоди: з 01.08.2022 по 30.09.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023 (спірний період);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що проходить службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні ДПСУ, бере участь у бойових діях та заходах нацбезпеки у спірний період. Виплату додаткової винагороди за постановою КМУ №168 від 28.02.2022 здійснювали з порушеннями - не в повному обсязі (менше 100 000 грн/міс). Це порушує право позивача на грошове забезпечення, через що він звернувся до суду.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходить службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (ДПС України).

Відповідно до розрахункових листів позивача, за періоди серпень-вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року, відповідач нараховував та виплачував додаткову винагороду, визначену постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30 000 грн щомісяця.

Вважаючи, що відповідач незаконно не виплатив додаткову винагороду за спірний період у повному обсязі, а саме не в розмірі 100 000 грн на місяць, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) щодо не розгляду рапортів заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу ОСОБА_2 від 19.10.2022 та від 01.12.2022 про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн на місяць пропорційно часу проходження служби у серпні-вересні 2022 року та листопаді 2022 року.

Зобов`язано відповідача розглянути зазначені рапорти та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив з того, що рапорти заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу ОСОБА_2 від 19.10.2022 та 01.12.2022, подані на підставі постанови КМУ № 168 та наказу Адміністрації ДПСУ № 392-АГ, а також бойових розпоряджень, не були розглянуті відповідачем. Ці рапорти стосувалися встановлення позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі за серпень-вересень та листопад 2022 року. Нерозгляд цих рапортів свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що порушує права позивача.

Цей суд також зазначив, що сам факт проходження позивачем служби у НОМЕР_1 прикордонному загоні не може безспірно підтверджувати виконання ним завдань, визначених у пункті 2 наказу № 392-АГ. Для отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн необхідно надати докази безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених цим наказом. Позивач не надав достатніх доказів виконання таких завдань у спірний період.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапортів і зобов`язав його розглянути їх та прийняти рішення за результатами розгляду. У частині вимог про стягнення додаткової винагороди суд відмовив, оскільки відсутні підтвердження виконання позивачем умов, необхідних для її виплати згідно з пунктом 2 наказу № 392-АГ.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 квітня 2024 року залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30.07.2022 та № 628-АГ від 09.12.2022 повинні застосовуватися у спірних правовідносинах. Суд підкреслив, що ці накази не були визнані протиправними чи скасованими, їхній зміст не суперечить актам вищої юридичної сили, а отже, відповідач мав право керуватися ними при вирішенні питання про виплату додаткової винагороди.

Суд також зауважив, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, яке є підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди, здійснюється на підставі документів, визначених у пункті 2 наказу № 392-АГ. Належна оцінка цих документів входить до компетенції відповідача. Факт проходження позивачем служби сам по собі не свідчить про виконання завдань, передбачених цим наказом.

Враховуючи, що рапорти начальника загону, подані на підставі постанови КМУ № 168 та наказу № 392-АГ, не були розглянуті відповідачем, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про належний спосіб захисту прав позивача, визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду цих рапортів. Суд зобов`язав відповідача розглянути рапорти та прийняти рішення за результатами їх розгляду.

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.

Позиція інших учасників справи

Позивач, через свого представника, подав касаційну скаргу у якій просить Верховний Суд змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким визначити, що положення наказу № 392-АГ не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Касаційна скарга обґрунтована пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) а саме тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права через відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування постанови КМУ №168 та наказу Адміністрації ДПСУ № 392-АГ у подібних правовідносинах. Скаржник стверджує, що Адміністрація Держприкордонслужби не мала повноважень встановлювати додаткові умови для виплати збільшеної додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн, і тому наказ № 392-АГ не повинен застосовуватися до спірних правовідносин.

Позивач вважає, що наказ № 392-АГ не може бути підставою для регулювання даних правовідносин, оскільки він не набув чинності як нормативно-правовий акт. За аргументами позивача, для того щоб документ мав статус нормативно-правового акта, необхідно одночасне дотримання трьох умов: прийняття уповноваженим суб`єктом нормотворення, проведення державної реєстрації та офіційне опублікування. У випадку з наказом № 392-АГ, навіть якщо він був прийнятий уповноваженим органом, відсутність його державної реєстрації та офіційного опублікування означає, що він не набрав чинності і, відповідно, не може застосовуватися до спірних правовідносин.

Касаційна скарга, як указує позивач, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо правильного застосування норм права. Скаржником зазначається, що відсутність єдиної правозастосовчої практики з цього питання має значний суспільний інтерес і впливає на обороноздатність країни.

Верховний Суд ухвалою від 06 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої чи апеляційної інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить із такого.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , військовослужбовць Держприкордонслужби, просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень пропорційно часу безпосередньої участі позивача у бойових діях та забезпеченні заходів нацбезпеки та оборони, відсічі та стримуванні агресії в районах бойових дій у спірні періоди.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі змінами, внесеними Постановою КМ № 400 від 01.04.2022).

У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та іншим виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби). Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - постанова № 793) до постанови № 168 були внесені зміни, Зокрема, у пункті 1 абзаці першому слова «додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно» замінено словами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць». Також постанову доповнено пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

В іншій чатині зміст пункту 1 Постанови № 168, щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України на час виникнення спірних правовідносин, не змінювався.

Реалізація постанови КМУ №168 потребувала визначення порядку виплат додаткової винагороди, переліку бойових дій та заходів, а також документів, що підтверджують участь військовослужбовців у них.

Протягом періодів, за які позивач вимагає підвищену винагороду, діяли накази Адміністрації Держприкордонслужби: № 392-АГ від 30.07.2022 та № 628-АГ від 09.12.2022.

Адміністрацією Держприкордонслужби України, з посиланням на пункт 2-1 постанови № 168, 30.07.2022 видано наказ № 392-АГ.

Пунктом 2 наказу №392-АГ визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 грн пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

У пункті 4 наказу № 392-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 цього наказу визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджувальні документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

Адміністрацією Держприкордонслужби України з 01.12.2022 уведено в дію наказ від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, в якому змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, зокрема відряджених, у таких бойових діях або заходах.

Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для застосування цих наказів до спірних правовідносин, які стосуються можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168.

Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі уважали, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30.07.2022 та № 628-АГ від 09.12.2022 повинні застосовуватися у спірних правовідносинах. Суди підкреслили, що ці накази не були визнані протиправними чи скасованими, їхній зміст не суперечить актам вищої юридичної сили, а отже, відповідач мав право керуватися ними при вирішенні питання про виплату додаткової винагороди.

Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, що така позиція судів є невірною, адже наказ №392-АГ не регулює дані правовідносини, оскільки не набув чинності як нормативно-правовий акт. Позивач стверджує, що для набуття статусу нормативно-правового акта необхідні три умови: прийняття уповноваженим суб`єктом, державна реєстрація та офіційне опублікування. Відсутність реєстрації та опублікування наказу №392-АГ означає, що він не набрав чинності та не може бути застосований.

З приводу цього Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ та Інструкції № 188, у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої постановою №168.

У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на це, Верховний Суд констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби України вимог законодавства під час прийняття зазначених наказів.

Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є подібним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби України визначали механізм реалізації постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.

Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби України фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 постанови № 168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.

У постанові від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

Так, у справі № 200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 постанови № 168 спонукала Уряд до делегування відповідним органам і їхнім керівникам унормувати умови і підстави виплати певним категоріям військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Адміністрація Держприкордонслужби України, з огляду на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 постанови № 168).

Цим рішенням (у широкому розумінні) стали вказані накази від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які були спрямовані сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань /заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Отже, з огляду на наведене, Верховний Суд у справі № 200/216/23 уважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої зазначено в пункті 2-1 постанови № 168) зі сторони Адміністрації Держприкордонслужби України шляхом видання наказів від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Щодо застосовності Інструкції № 188, то Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 зазначив, що вона була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція № 188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, а тому її положення при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою № 168, не можуть бути застосовані.

Таким чином, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23 підтвердив законність використання наказів № 392-АГ та № 628-АГ як правової основи для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби згідно з постановою КМУ № 168.

Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору врахували, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №?392-АГ від 30.07.2022. На підставі цього наказу вони визначили, що рапорти, подані заступником начальника загону з оперативно-розшукової діяльності ОСОБА_2 щодо встановлення позивачу додаткової винагороди, повинні бути розглянуті відповідачем.

Суди встановили, що рапорти були складені відповідно до постанови КМУ №?168 від 28.02.2022 та наказу №?392-АГ, і що відповідач не надав доказів розгляду цих рапортів або прийняття рішення за їх результатами. Враховуючи це, суди дійшли правильного висновку, що нерозгляд рапортів є протиправною бездіяльністю з боку відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність зобов`язати відповідача розглянути рапорти та прийняти рішення за їх результатами. Це є необхідним кроком для того, щоб позивач міг отримати додаткову винагороду відповідно до чинного законодавства і наказів, зокрема наказу №?392-АГ.

Доводи, викладені у касаційній скарзі про безпідставне застосування відповідачем приписів наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30.07.2022 та № 628-АГ від 09.12.2022 до спірних правовідносин, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не знайшли підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалено з додержанням норм матеріального права, касаційна скарга Просвіркіної Марії Сергіївни , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

VI. Судові витрати

Підстави для здійснення розподілу судових витрат, з огляду на результат касаційного розгляду, відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Просвіркіна-Максимів Марії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 480/9177/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько