Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2020 року у справі №440/46/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 440/46/19

адміністративне провадження № К/9901/27917/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Хом'яка О. А.,

представника відповідача - Захаренка О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року (суддя Головко А. Б. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (судді Донець Л. О., Бенедик А. П., Гуцал М. І.) у справі №440/46/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 17 вересня 2018 року № 0083581311,0083591311, Ф-0083551311,0083571311.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що проведені ним господарські операції є реальними, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності, а податок на доходи фізичних осіб не занижено.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 2 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, позов задовольнив.

При цьому суди виходили із недоведеності відповідачем правильності розрахунку суми витрат позивача за період, який перевірявся, та відповідно протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фіскальна служба у Полтавській області (правонаступником якої є Державна податкова служба у Полтавській області) подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цими судами при розгляді справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1

ФОП ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у відповідну дату.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що з 30 липня по 17 серпня 2018 року ГУ ДФС у Полтавській області проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства та законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період із 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 27 серпня 2018 року № 1121/16-31-13-11-16/2878704094, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем: пунктів 177.1, 177.2, 177.4, підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 219813,04 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 107462,95 грн, за 2017 рік у сумі 112350,09 грн; пункту 2 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України від 8 липня 2010 року № VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 181136,18 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 84791,99 грн, за 2017 рік у сумі 96344,19 грн; підпунктів 1.1,1.2,1.4,1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання за військовим збором у загальній сумі 17631,17 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 8955,25 грн, за 2017 рік у сумі 8675,92 грн; підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункт 177.10 статті 177 ПК України, включення до декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки перекручених даних.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 17 вересня 2018 року: № 0083581311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 22038,96 грн; № 0083591311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 329719,56 грн; № Ф-0083551311, яким визначено до сплати недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 181136,18 грн; № 0083571311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 26592,82
грн.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044), визначено, що оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Аналізуючи зазначені положення законодавства слід дійти висновку, що метод оцінки ціни продажу застосовують (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки та при наявності всіх необхідних первинних документів.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що висновки контролюючого органу про завищення позивачем понесених витрат є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки під час проведення вибіркової перевірки первинних документів контролюючим органом залишено поза увагою, що товари позивача не мали приблизно однаковий рівень торговельної націнки за перевіряємий період, а також при визначенні середнього відсотка торговельної націнки контролюючим органом не були взяті всі вихідні дані, передбачені пунктом 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку. Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску та військового збору, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їхньому розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із таким, оскільки така оцінка судами дана з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів.

Колегія суддів під час розгляду справи не встановила неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Водночас у касаційній скарзі відсутні доводи щодо порушення норм процесуального права, встановлення якого є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області відхилити.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко