Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №812/1236/16
Ухвала КАС ВП від 09.05.2018 року у справі №812/1236/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2018 року

Київ

справа №812/1236/16

адміністративне провадження №К/9901/1302/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС на постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (судді Сухарьок М.Г., Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) та Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 (суддя - Борзаниця С.В.)

у справі №812/1236/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»

до Офісу великих платників податків ДФС

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові міжрегіонального головного управління ДФС, правонаступником якої є Офіс великих платників податків ДФС (далі ДФС) в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 15.06.2017, просив визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зобов'язанні вчинити відповідні дії.

Свій позов Товариство обґрунтувало тим, що в порушення вимог статті 200 Податкового Кодексу України контролюючий орган не надав Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області (далі Казначейство) висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету за серпень 2014 року. Проте, оскільки через зміну у податковому законодавстві механізму повернення бюджетного відшкодування, позивач просив визнати бездіяльність ДФС щодо невнесення його заяви до Реєстру та зобов'язати відповідача виконати вимоги закону.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 адміністративний позов задоволено :

визнано протиправною бездіяльність ДФС що втілилася у не внесенні заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2015 року на суму 7 730 242грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;

зобов'язано офіс великих платників податків ДФС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування заяву Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2014 року на суму 7 730 242 грн.;

стягнуто на користь Товариства судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 756 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 частково задоволено апеляційну скаргу ДФС, скасовано судове рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність ДФС, що втілилась у невчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування Товариством суми бюджетного відшкодування, визначеної у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2014 року на суму 7 730 242 грн. для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;

зобов'язано ДФС провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, на суму 7 730 242 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 378 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині, якою було задоволено адміністративний позов. При цьому скаржник зазначив, що судами зроблено помилковий висновок щодо незаконності дій відповідача у спірних правовідносинах.

Від позивача та третьої особи відзивів на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій з внесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2014 року на суму 7 730 242 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

При цьому, матеріалами справи встановлено наступне.

До вересня 2016 року позивач перебував на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, а з 16.09.2016 Товариство переведено на обслуговування до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, правонаступником якої є ДФС.

У квітні 2015 року Товариство подало до СДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року щодо бюджетного відшкодування на суму ПДВ у розмірі 7 749 208 грн.

07.08.2015 позивач направив контролюючому органу уточнюючи розрахунки, якими зменшивши суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, до 7 730 242 грн.

СДПІ у м. Луганську здійснено позапланову невиїзну перевірку Товариства за результатами якої 20.05.2015 складено акт в якому викладено висновок, про те, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні позивачем у декларації за серпень 2014 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 4 156 433 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 7 749 208 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01.01.2017 визначалась положеннями статті 200 Податкового Кодексу України, відповідно до якої визначались: порядок дій контролюючого органу після отримання заяви платника податку про повернення суми бюджетного відшкодування; процедура узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу та процедура оформлення висновку, який подається органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Після набрання 01.01.2017 чинності змін до Податкового Кодексу України змінено механізм бюджетного відшкодування.

Так, згідно з п. 200.7. платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.7.2 статті 200 Податкового Кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 14.1.18. статті 14 Податкового Кодексу України обумовлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Водночас, під час розгляду справи відповідач надав суду копії листів Державної казначейської служби від 28.10.2016 та 26.05.2017, в яких останнє інформує ДФС про те, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача в зв'язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності.

Судом апеляційної інстанції правильно враховано ту обставину, що внаслідок зміни законодавства змінився порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню зДержавного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення таких розрахунків.

Так, відповідно до підпункту 200.7.1. статті 200 Податкового Кодексу України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

При цьому пунктами 200.10 та 200.11 цієї статі обумовлено обов'язок контролюючого органу здійснити перевірку даних податкової декларації платника податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Помилковими є посилання скаржника на те, що ДФС позбавлено можливості здійснити перевірку через сплив встановлених статтями 76 та 200 Податкового Кодексу України строків проведення перевірки, оскільки порушення цих строків не звільняє податковий орган від обв'язку виконати дії, премо передбачені пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового Кодексу України.

Також безпідставним є посилання ДФС на наявність листів Державної казначейської служби від 28.10.2016 та 26.05.2017 оскільки ця обставина не позбавляє контролюючий орган можливості здійснити перевірку даних податкової декларації платника податку.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що правомірність визначення Товариством суми бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2014 року, повинна бути встановлена відповідною перевіркою платника.

Касаційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, не дає підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер