Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.04.2018 року у справі №810/3651/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2018 року

Київ

справа №810/3651/16

адміністративне провадження №К/9901/35507/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної фіскальної служби України

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 (головуючий суддя - Брагіна О.Є., судді Панова Г.В., Панченко Н.Д.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Беспалов О.О., Собків Я.М.)

у справі № 810/3651/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстер»

до Державної фіскальної служби України, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

10 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екстер» (далі - ТОВ «Екстер») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ), в якому просило:

- визнати дії ДФС та Білоцерківської ОДПІ протиправними щодо неприйняття електронних документів: J3001001 Повідомлення про прийняття працівника на роботу та J0217010 (самост) Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ;

- зобов'язати Білоцерківську ОДПІ прийняти електроні документи: J3001001 Повідомлення про прийняття працівника на роботу та J0217010 (самост) Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ;

- зобов'язати ДФС утриматись від блокування та не чинити перешкоди у прийнятті електронної звітності згідно з договором про визнання електронних документів №071020161 від 07.10.2016.

Заявлені вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідачів, яка виявилась у неприйнятті документів в електронному вигляді на підставі укладеного договору від 05.10.2016 №051020161 про визнання електронної звітності. З посиланням на п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, позивач просив заявлені вимоги задовольнити.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 16.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, адміністративний позов ТОВ «Екстер» задовольнив частково:

- визнав дії ДФС та Білоцерківської ОДПІ по неприйняттю повідомлення про прийняття працівника на роботу та уточнюючого розрахунку з ПДВ протиправними;

- зобов'язав Білоцерківську ОДПІ прийняти в електронному вигляді повідомлення про прийняття працівника на роботу та уточнюючий розрахунок з ПДВ (j3001001 та j217010) відповідно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що станом на день подання позивачем документів в електронному вигляді, а саме 21.10.2016, дія договору про визнання електронних документів не була припинена, тому у відповідачів були відсутні законні підстави для неприйняття та нереєстрації поданих ТОВ «Екстер» документів в електронному вигляді. Крім того, зазначена у квитанції № 1 від 21.10.2016 підстава для неприйняття документів суперечить вимозі пункту 7 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008 №233. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дії контролюючого органу з неприйняття податкових документів від 21.10.2016 є протиправними.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Екстер» у частині задоволених позовних вимог.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги ДФС зазначила, що за результатами моніторингу даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та при проведенні камеральної перевірки за серпень 2016 року встановлено формування ТОВ «Екстер» «сумнівного» податкового кредиту з податку на додану вартість. Білоцерківською ОДПІ було направлено на адресу підприємства листа про надання інформації, однак станом на 16.11.2016 відповідь не отримано. У зв'язку з цим керівництво Білоцерківської ОДПІ 26.10.2016прийняло рішення щодо призупинення дії договору про визнання електронних документів з ТОВ «Екстер». З приводу неможливості реєстрації податкових накладних ТОВ «Екстер» у період з 04.10.2016 по 26.10.2016, то скаржник зазначив, що Білоцерківською ОДПІ жодних дій щодо блокування договору про визнання електронних документів з ТОВ «Екстер» не проводилось. За результатами розгляду та у зв'язку з отриманням від оперативного управління Білоцерківської ОДПІ інформації щодо відсутності даного підприємства за місцем державної реєстрації (лист №3295/7/10-02-21-03 від 24.11.2016), прийнято рішення про розірвання договору про визнання електронних документів між Білоцерківською ОДПІ та ТОВ «Екстер».

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

07.03.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2016 між Білоцерківською ОДПІ та ТОВ «Екстер» укладено договір №071020161 про визнання електронних документів. Відповідно до умов вказаного договору орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів у паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

21.10.2016 позивач засобами телекомунікаційного зв'язку подав до контролюючому органу з використанням ключів електронного підпису та діючого сертифікату повідомлення про прийняття працівника на роботу та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість. У відповідь на подані податкові документи надійшли квитанції, зі змісту яких вбачається, що документи не прийнято

у зв'язку з можливим розірванням договору про визнання електронної звітності.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Згідно з пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 ПК України.

Отже, податковим законодавством визначено обов'язок контролюючого органу щодо прийняття для реєстрації податкових накладних та/або розрахунку коригування і конкретний перелік підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок електронного документообігу між платниками податків та контролюючими органами з приводу подання податкових документів в електронному вигляді із використанням електронного цифрового підпису регламентувався на час виникнення спірних правовідносин Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (далі - Інструкція №233).

Відповідно до пункту 7 Інструкції № 233, підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Таким чином, якщо податковий документ відповідає вищенаведеним вимогам, він обов'язково має бути прийнятий контролюючим органом.

Згідно з квитанціями № 1 до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2016 року та повідомлення про прийняття працівника на роботу, підставою для відмови в їх прийнятті стало припущення про можливе розірвання договору про визнання електронної звітності.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу з протоколу засідання робочої групи Білоцерківської ОДПІ з організації супроводження процесу укладання з платниками податків договорів про визнання електронних документів від 29.11.2016 №14, рішення про розірвання договору про визнання електронних документів з ТОВ «Екстер» було прийнято 29.11.2016, тобто більше ніж через місяць після надіслання позивачем вищевказаних податкових документів.

При цьому сам відповідач у касаційній скарзі зазначив, що у період з 04.10.2016 по 26.10.2016 Білоцерківською ОДПІ жодних дій щодо блокування договору про визнання електронних документів з ТОВ «Екстер» не проводилось.

Наведене свідчить про те, що на дату подання позивачем податкових документів, 21.10.2016, договір про визнання електронних документів від 07.10.2016 №071020161 був чинним, а це, в свою чергу, спростовує зазначену в квитанціях № 1 підставу для відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2016 року та повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що дії ДФС та Білоцерківської ОДПІ з неприйняття податкових документів, поданих ТОВ «Екстер» 21.10.2016, є протиправними. У зв'язку з цим рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та не підлягають скасуванню, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова