ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №820/10211/15

адміністративне провадження №К/9901/35451/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у складі судді Нуруллаєвої І.С.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у складі суддів Катунова В.В., Бершова Г.Є., Ральченка І.М.

у справі № 820/10211/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Насінневе"

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

18 вересня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Насінневе" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступником якої є Південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області), про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 вересня 2015 року №000012200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4591249 грн 00 коп., з яких 2040555 грн за основним платежем, 2550694 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності його прийняття.

10 грудня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, позов задоволено, скасоване податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2015 року №000012200.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили правомірність формування позивачем за липень - грудень 2014 року, січень - березень 2015 року податкового кредиту та відповідно заниження податку на додану вартість в ці періоди за спірними господарськими операціями з придбання Товариством нафтопродуктів у контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Х» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей Х» на підставі відповідних первинних документів та податкових накладних, які в повному обсязі підтверджують економічний зміст спірних операцій та ділову мету.

У березні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Мотивів того, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права касаційна скарга не утримує. Доводи відповідача зводяться до перелічення актів перевірок контрагентів позивача та посилання на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року по справі № 820/4149/15, що, за позицією податкового органу, є належними доказами відсутності поставки нафтопродуктів та адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Х», та як наслідок їх подальшої реалізації від цього контрагента до Товариства (позивача у справі).

28 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали цього суду від 16 березня 2017 року, справа №820/10211/15 витребувана з суду першої інстанції.

17 травня 2017 року справа №820/10211/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

07 березня 2018 року справа №820/10211/15 разом з матеріалами касаційного провадження №К/9901/35451/18 передана з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Насінневе" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Х" за період липень-грудень 2014 року, по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю "Прометей Х" за період січень-березень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 серпня 2015 року №24/20-1622/00387080 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій Товариства при придбанні нафтопродуктів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Х" за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей Х" за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року.

Перевіркою також встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні нафтопродуктів у цих контрагентів, які підпадають під визначення статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по податку па додану вартість всього на суму 3222121 грн, в тому числі по податковим деклараціям податку на додану вартість (0121) за наступні періоди: липень 2014 року 414050 грн, серпень 2014 року 362700 грн, вересень 2014 року 492120 грн, жовтень 2014 року 786360 грн, листопад 2014 року 395000 грн, грудень 2014 року 166833 грн, січень 2015 року 110666 грн, лютий 2015 року 136550 грн, березень 2015 року 357842 грн та заниження податку на додану вартість, який підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок на суму 2040555,0 грн за рахунок порушення викладеного вище, в тому числі по періодам: липень 2014 року 139 091,0 грн, серпень 2014 року 268 910,0 грн, вересень 2014 року 343 322,0 грн, жовтень 2014 року 264 599,0 грн, листопад 2014 року 122 586,0 грн, грудень 2014 року 166 833,0 грн, січень 2015 року 345 221,0 грн, лютий 2015 року 128 277,0 грн, березень 2015 року 261 716,0 грн.

03 вересня 2015 року на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000012200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4591249 грн 00 коп., з яких 2040555 грн за основним платежем, 2550694 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з двома контрагентами, відсутністю об'єкту оподаткування при придбанні нафтопродуктів.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

В межах спірних відносин дослідженню підлягають господарськи взаємовідносини позивача з двома контрагентами.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Х", суди попередніх інстанцій установили наступне.

01 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Х" (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №3/14, за яким продавець приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Кількість і ціна товару визначаються в рахунках.

В підтвердження виконання цього договору Товариством надані первинні документи, зокрема виписані контрагентом (ТОВ "Фортуна Х") рахунки, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (всі перелічені судами попередніх інстанцій у судових рішеннях за датами та номерами).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до матеріалів справи звіти про дебетові та кредитові операції.

На виконання вимог пункту 2.2 договору, за яким якість товару повинна відповідати дійсним на дату отримання товару відповідним стандартам України, до матеріалів справи долучені копії сертифікатів відповідності.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що від імені позивача товар отримано Чернухою О.В., який діяв на підставі довіреностей та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, що також підтверджується копією журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено подальше використання Товариством придбаного товару у власній господарській діяльності, зокрема придбані нафтопродукти оприбутковано по бухгалтерському обліку та використано господарських цілях позивача", що підтверджується звітами по руху палива та оборотно-сальдовими відомостями.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Прометей Х", суди попередніх інстанцій встановили, що 12 січня 2015 року між цим контрагентом (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №01-01-2015, за умовами якого продавець приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Кількість і ціна товару визначаються в рахунках (п.1.5 та п.1.6 договору).

В підтвердження здійснення цієї господарської операції, Товариством надані наступні первинні документи, виписані контрагентом рахунки, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до матеріалів справи звіти про дебетові та кредитові операції.

На виконання вимог пункту 2.2 договору, за яким якість товару повинна відповідати дійсним на дату отримання товару відповідним стандартам України, до матеріалів справи долучені копії сертифікатів відповідності.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що від імені позивача товар отримано Чернухою О.В., який діяв на підставі довіреностей та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, що також підтверджується копією журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.

В подальшому придбані нафтопродукти оприбутковано по бухгалтерському обліку та використано господарських цілях Товариства.

Аналізуючи положення статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ, статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентами та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій досліджені податкові накладні, виписані контрагентом позивача, які за висновком судів відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Спростовуючи доводи податкового органу щодо не надання журналу вимірювання нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7 НП, товарної книги №37-НП, журналу обліку надходження нафтопродуктів (форма №6-НП), які є обов'язковими, для ведення на підприємствах України, що зберігають, відпускають та обліковують нафту і нафтопродукти, суди попередніх інстанцій обґрунтовано висновувалися на аналізі Положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20 травня 2008 року №281/171/578/155.

Розділом І Інструкції вказано, що її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів (КВЕД: 50.50.0 торгівля; 60.24.0, 60.30, 61.10, 61.20.2 - транспортування; 63.12 - зберігання) на території України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що основним видом діяльності Товариства є «Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису) , бобових культур і насіння олійних культур (основний); Код КВЕД 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; Код КВЕД 01.46 Розведення свиней; Код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; Код КВЕД 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; Код КВЕД 10.11 Виробництво м'яса; код КВЕД 10.13 Виробництво м'ясних продуктів; Код КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; Код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; Код КВЕД 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; Код КВЕД 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариством паливно-мастильні матеріали (бензин та паливо дизельне) використовувались для сільськогосподарського виробництва при вирощуванні великої рогатої худоби, посіві, догляді і збиранні зернових та технічних культур та позивач не займається такими видами економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ведення журналу вимірювання нафтопродуктів у резервуарах за формою №7 НП, товарної книги №37-НП, журналу обліку надходження нафтопродуктів (форма № 6НП) не є обов'язковими для позивача.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентами та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятними є доводи заявника касаційної скарги про підтвердження нереальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Х" обставинами, встановленими постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року по справі № 820/4149/15, з огляду на положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі № 820/10211/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер