Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №808/1759/17
Постанова КАС ВП від 04.10.2023 року у справі №808/1759/17
Постанова КАС ВП від 04.10.2023 року у справі №808/1759/17
Постанова КАС ВП від 04.10.2023 року у справі №808/1759/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №808/1759/17

касаційне провадження № К/9901/46781/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Економ Плюс" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2017 (суддя Садовий І.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Економ Плюс" до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Економ Плюс" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція, відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0002428261400, №0002091406 за формою «С».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про порушення ним вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637) є помилковими з огляду на те, що готівкові кошти були оприбутковані в книзі обліку розрахункових операцій, а марка акцизного податку встановленого зразка була в наявності. З наведених підстав зазначає про відсутність законних підстав у відповідача для застосування до позивача штрафних санкцій та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 04.08.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018, у задоволені позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що контролюючим органом правомірно оскаржуваним рішенням притягнуто позивача до відповідальності відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 12 Закону №481/95-ВР, оскільки за наявними матеріалами справи податковим органом встановлено та документально підтверджено факт реалізації алкогольних напоїв за відсутності ліцензії в барі магазинні «Габба», де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач. Також, суди дійшли висновку, що Товариством несвоєчасно оприбуткувано готівкові коштів в книзі обліку розрахункових операцій у розмірі 47582,26 грн, що є порушенням пункту 2.6 Положення №637, за що платника правомірно притягнуто до відповідальності на підставі Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95.

Позивачч оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду, який ухвалою від 10.04.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неповне з`ясування судами обставин, на які посилався позивач у даній справі, недоведеність обставин справи, що мають значення для вирішення спору і які суди попередніх інстанцій вважають встановленими, зокрема, щодо встановленого факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пива) без наявності ліцензії на такий вид діяльності. Також скаржник вважає, що податковим органом безпідставно застосовано положення Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 03.10.2023 - призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 04.10.2023.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено фактичну перевірку магазину, який розташований за адресою: м. Буча, Київська область, вул. Склозаводська, 3, та належить позивачу, за результатами якої складено акт перевірки від 08.12.2016 №3119/1000/14/34268112 (далі - акт перевірки), яким встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в Книзі обліку розрахункових операцій в сумі 47582,26 грн, чим порушено пункт 2.6 Положення №637. Також, перевіркою встановлено наявність на реалізації пляшки вина «Шато де Вин» напівсолодкого білого, 0,7 л, дата розливу 18.02.2011, строк придатності - 12 місяців з моменту розливу, марка акцизного податку серії 15 ААБР 796960, 02/12, ставка 0,007 грн, вартістю 42,75 грн., маркованого недійсною (не встановленого зразка) маркою акцизного податку, після закінчення гарантійного терміну придатності, визначеного виробником, та находження в реалізації алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка (з пошкодженою маркою) на пакеті вина «Напівсолодке Біле» ємністю 1 л., вартістю 42,00 грн. в упаковці типу «Теtra-Рак», чим порушено вимоги частини 4 статті 11 Закону №481/95-ВР.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.12.2016: №0002428261400, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 237911,30 грн на підставі статті 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95; №0002091406, яким до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 17000 грн. на підставі частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

За наслідками адміністративного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень, рішеннями Головного управління ДФС у Запорізькій області від 28.02.2017 №1198/10/08-01-10-01-13, ДФС України від 27.04.2017 №9144/6/49-99-22-03-01-25 скарги залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі у тексті ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон №481/95-ВР, частиною 1 статті 17 якого визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом - сирцем виноградним, спиртом - сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкція у вигляді штрафу у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими акцизними марками акцизного податку у розмірі 200 відсотків вартості товарів, але не менше 17000 грн.

Статтею 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється (пункт 226.6 статті 226 ПК України).

Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України (пункт 226.3 статті 226 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (Положення №1251).

Пунктом 5 Положення №1251 визначено, що на кожну марку наносяться такі реквізити, зокрема індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал у якому вироблено марки для тютюнових виробів) через скісну риску та сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції (пункт 20 Положення №1251)

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знаку, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставки акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачено абзацом 7 пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4х10 міліметрів: горизонтальний - 4х20 міліметрів; діагональний-4x18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.( пункт 226.9 статті 226 ПК України)

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи наявність в реалізації у позивача однієї пляшки вина «Шато де Вин», 0,75 л, напівсолодкого білого, строком придатності 12 місяців з дати розливу - 18.02.2011, маркованої маркою акцизного податку попереднього зразка (15 ААБР 796960); наявність на реалізації у позивача пакету вина «Напівсолодке біле», ємністю 1л, в упаковці типу «Tetra Pak», без марки акцизного податку. Матеріали перевірки свідчать про відсутність половини акцизної марки, а саме її частини з номером та датою виробництва.

Вказані факти підтверджено також поясненнями директора магазину від 06.12.2016.

Ураховуючи зазначені встановлені фактичні обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність застосування до платника штрафної санкції у розмірі 17000,00 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26.12.2016 №0002091406.

Щодо доводів скаржника про неправомірність застосування податковим органом Указу Президента №436/95 колегія суддів зазначає про таке.

Підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом №265/95-ВР.

За правилами пункту 5 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті регулюється Законом України «Про застосування реєстраторів розрахунковим операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637).

Так, пунктом 1.2 Положення №637 визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій

Згідно з пунктом 7.3 Положення №637 відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Згідно з пунктом 7.15 вказаного Положення вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК).

Суди, дійшовши до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0002428261400, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 237911,30 грн, не надли оцінку застосуванню у даному випадку контролюючим органом положень Указу №436/95.

Так, 08.06.1995 між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Змістом статті 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Пунктом 3 статті 18 Конституційного Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.

З огляду на швидке урегулювання парламентом правовідносин у сфері готівкових операцій (Указ №436/95 було прийнято 12.06.1995, а Закон №265/95-ВР - 06.07.1995) та враховуючи положення статті 18 Конституційного Договору, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що законодавча гілка влади в найкоротший термін усунула прогалину в регулюванні суспільних правовідносин у сфері готівкових розрахунків та визначила відповідальність за можливі правопорушення у цій сфері саме в силу закону.

У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0002428261400 позивача на підставі акта перевірки притягнуто до відповідальності за порушення, зокрема, пункту 2.6 Положення №637, та застосовано фінансову санкцію - штраф на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Так, об`єктивна сторона вказаного вище порушення в акті перевірки визначена як порушення пункту 2.6 Положення №637, а саме: зазначено, що позивач своєчасно не оприбутковав готівкові кошти в сумі 47582,26 грн у книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №637 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно із приписами абзацу 3 пункту 2.6. Положення №637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Статтею 1 Указу №436/95 визначена відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу), зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (абзац третій).

Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п`ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об`єктивна сторона порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу №436/95, так і того, що визначене пунктом 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР, фактично полягає у одних і тих самих діях.

Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.

Оскільки шляхом прийняття Закону №265/95-ВР ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ №436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №819/1201/14-а.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає про незастосовність до спірних правовідносин положень абзацу третього статті 1 Указу №436/95, та вважає за необхідне зазначити про неможливість їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом №265/95-ВР, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0002428261400, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 237911,30 грн за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0002428261400 із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Економ Плюс" задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0002428261400 і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0002428261400.

В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк