Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Київ

справа №813/1782/17

адміністративне провадження №К/9901/53534/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (головуючий суддя Хобор Р.Б., судді - Іщук Л.П., Попко Я.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А2847 про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини А2847, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини А2847 від 3 лютого 2017 року № 24од «Про підсумки службового розслідування»; зобов'язати відповідача виплатити премію та додаткову грошову винагороду за грудень 2016 року та січень 2017 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову, якою позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення із позовною заявою; далі - КАС України).

Не погодившись із ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Військова частина А2847 скористалася своїм правом та надіслала до суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому зазначила, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Військової частини А2847 від 3 лютого 2017 року № 24од «Про підсумки службового розслідування», ОСОБА_2 за результатами проведеного службового розслідування, на підставі акту службового розслідування від 3 лютого 2017 року, за порушення вимог статей 11, 12, 14, 30, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, яке полягає в самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення «сувора догана». На підставі пункту 31.6 наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами) та пункту 10 наказу Міністра оборони України 15 листопада 2010 року № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» (зі змінами) позивача позбавлено премії та щомісячної додаткової грошової винагороди за січень 2017 року у повному обсязі.

10 лютого 2017 року відповідачем складено Акт про те, що позивача ознайомлено з Актом службового розслідування вх. №21/80/пс від 3 лютого 2017 року та матеріалами до нього на 32 аркушах, а також з наказом Військової частини А2847 від 3 лютого 2017 року № 24од «Про підсумки службового розслідування», проте ставити підпис про ознайомлення ОСОБА_2 відмовився.

До Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 з позовом про скасування вказаного наказу звернувся 11 травня 2017 року, що підтверджено відбитком штемпеля на поштовому конверті.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку, встановленого для звернення до суду, ОСОБА_2 зазначив, що з оскаржуваним наказом від 3 лютого 2017 року № 24од ознайомився 17 березня 2017 року, проте не мав можливості у місячний строк звернутися до суду з цим позовом, оскільки очікував відповіді з Військової прокуратури Західного регіону України та Військової прокуратури Центрального регіону України щодо наявності або відсутності досудового розслідування за фактом вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 407 Кримінального кодексу України. Вказував, що отримавши 12 квітня 2017 року останню відповідь з Військової прокуратури Львівського гарнізону, 11 травня 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом. Вказані обставини позивач вважає обґрунтованими та вказує, що строк звернення до суду з цим позовом був пропущений ним з поважних причин.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду та відсутні підстави для його поновлення.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом частин першої, другої статті 99 вказаного Кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У справі, що розглядається, позивач як під час звернення до суду, так і в апеляційній та касаційній скаргах не наводить будь-яких обставин і не надає відповідних доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом.

Верховний Суд критично оцінює доводи скаржника, наведені в касаційній, та наголошує на тому, що наявність чи відсутність відповідей військових прокуратур, не є перешкодою для своєчасного звернення до суду із даним позовом. Факт досудового розслідування прокуратурою вчиненного позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 407 Кримінального кодексу України не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, оскільки підставою звернення до суду є прийнятий відповідачем 3 лютого 2017 року наказ № 24од «Про підсумки службового розслідування», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, та про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно частини третьої статті 3 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини першої статті 341 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець