Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Київ

справа №809/1416/16

адміністративне провадження №К/9901/20898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року (головуючий суддя Лучко О.О., судді - Кафарський В.В., Григорук О.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року (головуючий суддя Кушнерик М.П., судді - Мікула О.І., Курилець А.Р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 3 жовтня 2016 року ВП №50139849.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Європейського суду з прав людини від 3 грудня 2015 року №69256/12 у справі «Леонід Ігнатович Стрєлка та інші проти України та 81 інша заява» (порядковий номер позивача в списку 8) ухвалено, що: Уряд визнає надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зазначених у додатку до цієї односторонньої декларації. Уряд готовий виконати рішення національних судів, зазначені у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику суму у розмірі 1000 євро. Сума у розмірі 1000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат, і буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які ще підлягають виконанню, протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цих сум і невиконання рішень національних судів протягом зазначено тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню за період з моменту спливу цього строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Ці виплати та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ. Зазначив, що 18 січня 2016 року з Європейського суду з прав людини надійшло повідомлення про ухвалення ним рішення у справі «Леонід Ігнатович Стрєлка проти України та 81 інша заява», що підтверджується листом від 28 січня 2016 року виконуючого обов'язки Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження №50139849 з виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини. Отже, Уряд України повинен був виконати рішення Європейського суду з прав людини до 18 квітня 2016 року. Зазначив, що йому вчасно виплачено суму у розмірі 1000 євро (3 березня 2016 року), а борг у розмірі 7628 грн відповідно до рішення національного суду виплачено лише 30 вересня 2016 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку, тобто пізніше трьохмісячного терміну. Позивач вказав, що 3 жовтня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини №69256/12 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». ОСОБА_2 вважає, що державний виконавець протиправно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки йому не виплачено пеню у зв'язку із невиконанням рішення національного суду протягом встановленого трьохмісячного строку за період з моменту спливу строку виконання рішення Європейського суду з прав людини (18 квітня 2016 року) і до моменту остаточного розрахунку (30 вересня 2016 року).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 3 жовтня 2016 року (ВП №50139849).

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ОСОБА_2 скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 січня 2016 року з Європейського суду з прав людини надійшло повідомлення про ухвалення ним рішення у справі «Леонід Ігнатович Стрєлка проти України та 81 інша заява», що підтверджується листом від 28 січня 2016 року виконуючого обов'язки Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

11 лютого 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжовим М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50139849 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 3 грудня 2015 року №69256/12 у справі «Леонід Ігнатович Стрєлка проти України та 81 інша заява» (одним із заявників є ОСОБА_2.), згідно з яким: Уряд визнає надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зазначених у додатку до цієї односторонньої декларації. Уряд готовий виконати рішення національних судів, зазначені у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику суму у розмірі 1000 євро. Сума у розмірі 1000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат, і буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які ще підлягають виконанню, протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цих сум і невиконання рішень національних судів протягом зазначено тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню за період з моменту спливу цього строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Ці виплати та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ. ОСОБА_2 присуджено до виплати 1000 євро та зобов'язано Уряд виконати рішення національного суду - постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2012 року у справі №0909/1384/2012 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 недоплачену заборгованість з виплати щорічної разової допомоги до 5 травня нараховану відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2009-2010 роки в розмірі 7628 грн, згідно з виконавчим листом №0909/1384/2012, виданим 31 травня 2012 року.

3 березня 2016 року на користь позивача перераховано кошти у розмірі 29105,76 грн (еквівалент 1000 євро), а кошти в розмірі 7628 грн (згідно рішенням національного суду) перераховано 27 вересня 2016 року.

Відповідачем 3 жовтня 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50139849 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 5 статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у зв'язку із виконанням рішення суду фактично у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Європейського суду з прав людини від 3 грудня 2015 року №69256/12 набуло статусу остаточного 18 січня 2016 року, що підтверджується листом від 28 січня 2016 року виконуючого обов'язки Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України від 3 березня 2016 №1323 позивачу перераховано кошти у розмірі 29105,76 грн (еквівалент 1000 євро) та платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 27 вересня 2016 року №3875 сплачена заборгованість за рішенням національного суду в розмірі 7628 грн. Згідно рішення Європейського суду з прав людини, що виконується, у випадку несплати сум і невиконання рішень національних судів протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню за період з моменту спливу цього строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Ці виплати та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження) підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи, як рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулює Закон України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон №3477-IV).

Згідно статті 2 Закону №3477-IV рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України (частини перша статті 3 Закону №3477-IV)

Статтею 5 Закону №3477-IV передбачено, що протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення.

Відповідно до частини першої статті 7 вказаного Закону встановлено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба у продовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Статтею 8 Закону №3477-IV передбачено, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження». Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження. Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 3 грудня 2015 року №69256/12 у справі «Леонід Ігнатович Стрєлка проти України та 81 інша заява» у випадку несплати сум і невиконання рішень національних судів протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню за період з моменту спливу цього строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Ці виплати та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кошти у розмірі 29105,76 грн (еквівалент 1000 євро) позивачу виплачено в межах встановленого рішенням тримісячного строку, проте виплата коштів у розмірі 7628 грн (заборгованість за рішенням національного суду) здійснена з порушенням цих строків.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та скасування постанови від 3 жовтня 2016 року ВП № 50139849 про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про безпідставність посилання відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позову на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2016 року (справа №К/800/6260/16), яка мотивована тим, що кошти, які присуджені за рішенням національного суду та виплачені зі спливом значного проміжку часу, не є підставою для нарахування пені, оскільки у рішенні Європейського суду з прав людини не було зазначено про можливість нарахування пені, зокрема, за невиконання рішення національного суду.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини, яке виконується у цій справі, чітко зазначено про обов'язок сплати пені у зв'язку з невиконанням рішень національних судів протягом тримісячного строку з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів вважає, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець