Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

Київ

справа №733/506/17

адміністративне провадження №К/9901/39011/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №733/506/17

за позовом ОСОБА_1 до Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Овчарика В.М., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області, у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на 8 років; зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком, як особі, яка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 зазначеного Закону.

Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 9 лютого 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суди дійшли висновку про те, що наданими позивачем документами підтверджується, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому наявні підстави для призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що позивачем не надано жодного документа, який відповідає вимогам чинного законодавства, про його участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, з огляду на таке.

Суди встановили, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1

Відповідно до виписки з протоколу від 09.02.2017 №1 відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» через відсутність документів, які б підтверджували період роботи безпосередньо в зоні відчуження.

Уважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів.

Частинами 3, 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Судами установлено, що до заяви про призначення пенсії за віком із застосуванням норми ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачем додано: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони №179/1/11554 від 21.10.2015; довідку Ічнянського районного військового комісаріату від 12.08.199 №3/3; довідку Ічнянського районного військового комісаріату від 12.04.2013 №217; довідку Ічнянського районного військового комісаріату від 14.09.2015; картку обліку доз радіоактивного опромінення.

Із вказаних документів убачається, що особовий склад в/ч 22457 за період з 04.05.1986 по 20.11.1990 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На підставі роздаткових відомостей на отримання добових грошей, які знаходяться на зберіганні в архіві, ОСОБА_1 отримував добові гроші із розрахунку 3,50 руб.коп. на добу за період з 28.02.1987 по 21.05.1987. Також, відповідно до довідок Ічнянського районного військового комісаріату від 12.08.1999, 12.04.2013, 14.09.2015 ОСОБА_1 в складі в/ч 22457, в період з 22 лютого 1987 року по 25 травня 1987 року, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до картки обліку доз радіоактивного опромінення ОСОБА_1 у період з 28.02.1987 по 21.05.1987 отримав дозу опромінення 10,0344р.

Отже, вищенаведені документи спростовують доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, що позивачем не надано жодного документу, який підтверджує участь останнього у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та дає право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Таким чином, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку та необґрунтованість відмови Пенсійного органу у призначенні пенсії, оскільки наданими документами підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі №733/506/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду