Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №539/1617/17

адміністративне провадження №К/9901/20157/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.09.2017р. (суддя - Іващенко Ю.А) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017р. (судді - Старосуд М.І., Лях О.П., Яковенко М.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У червні 2017р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 21.03.2017 року щодо відмови їй в призначенні дострокової пенсії за віком;

- зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити і виплачувати їй з 20.03.2017 року пенсію зі зниженням пенсійного віку після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, як вдові військовослужбовця, смерть якого наступила у зв'язку з хворобою, пов'язаною з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, згідно Закону України від 20.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є дружиною померлого громадянина з числа ліквідаторів смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою і відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, має право на дострокову пенсію за віком. Вважає відмову відповідач у призначенні дострокової пенсії за віком протиправною.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.09.2017р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 21.03.2017 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язано Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 20.03.2017 року, пенсію зі зниженням пенсійного віку після досягнення 50 років і при стажу роботі не менше 20 років, як вдові військовослужбовця, смерть якого наступила у зв'язку з хворобою пов'язаною з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що чоловік позивачки не мав статусу військовослужбовця, оскільки був призваний на військові збори для участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, з огляду на що у позивача відсутнє право на призначення дострокової пенсії за віком.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають жінки після досягнення 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Згідно з абз. 6 п. 3 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дружини військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, якщо вони не взяли повторний шлюб, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку.

Статтею 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років мають, зокрема, дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Судами встановлено, що позивач має страховий стаж 20 років, вік більше 50 років та є вдовою учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується посвідченням дружини померлого потерпілого категорії 1-А, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою НОМЕР_1, виданого 16.01.2014р. Полтавською обласною державною адміністрацією.

ОСОБА_2 в період проходження спеціальних зборів при військовій частині №75166 з 01.06.1986 року по 10.09.1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 08.06.1986 року по 04.09.1986 року, та відповідно до наявної в матеріалах справи копії перереєстрованого посвідчення НОМЕР_2, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців №3123 від 11.12.2013р., захворювання ОСОБА_2 - «ракова інтоксикація, злоякісне новоутворення гортані», яке призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

20.03.2017р. позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком.

Рішенням відповідача від 21.03.2017р. №91 позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком, оскільки її померлий чоловік ОСОБА_2 не мав статусу військовослужбовця, а був призваний на військові збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Не погоджуючись з відмовою відповідача позивач звернулась до суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є спеціальним законом, який застосовується до спірних відносин та чітко визначає коло осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зокрема, статтею 10 цього Закону становлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до примітки до вказаної статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Суди дійшли висновку, що в розумінні статті 10 Закону №796-ХІІ військовозобов'язані, призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є військовослужбовцями, а тому позивач, як вдова військовослужбовця, який помер внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, страховий стаж якої складає не менше 20 років, а вік - більше 50 років, має право на призначення достроковї пенсії за віком.

Крім того суди дійшли висновку, що можливість призначення пільгової пенсії, передбачена абзацом 6 пункту 3 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, для дружини військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (у разі, якщо вона не взяла повторний шлюб), не пов'язується з видом військової служби, тривалістю її проходження, військовим званням та посадою, а також часом, що сплинув після звільнення особи з військової служби.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що чоловік позивача перебуваючи на військових зборах з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи набув статус військовослужбовця, отримав захворювання і таке захворювання і причина його смерті пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; позивач є вдовою військовослужбовця, який помер внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, повторний шлюб не брала, має достатній стаж роботи та вік, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що чоловік позивача не мав статусу військовослужбовця, а був призваний на військові збори для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є безпідставними, оскільки наявними в справі доказами підтверджено факт проходження померлим чоловіком позивача військових зборів для участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а в силу положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до військовослужбовців, в тому числі, належать військовозобов'язані, призвані на військові збори.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - залишити без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.09.2017р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук