Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.07.2020 року у справі №812/73/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року

м. Київ

справа № 812/73/17

касаційні провадження № К/9901/35040/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 (суддя Чиркін С. М. ) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від
09.08.2017 (головуючий суддя - Арабей Т. Г. ; судді: Геращенко І. В., Міронова Г. М. ) у справі № 812/73/17 за позовом Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.

Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просило скасувати рішення від 25.10.2016 № 588/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а також зобов'язати відповідача вчинити всі дії щодо зупинення стягнення за вказаним актом індивідуальної дії.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 20.06.2017 адміністративний позов задовольнив частково. Скасував рішення від 25.10.2016 № 588/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.08.2017 залишив постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2017, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статей 6,9, пункту 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 10, 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення позивача із заявою про отримання сертифіката Торгово-промислової палати України, який є єдиним та достатнім документом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин, а також заява товариства про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.10.2016 контролюючим органом прийнято рішення № 588/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно з яким філії позивача визначено штраф у розмірі 39590,81 грн. (10 % до 01.01.2015) за період з 23.09.2013 по 29.12.2014 та в розмірі 143111,78 грн. (20 % з 01.01.2015) за період з 21.01.2015 по
24.10.2016, а також нараховано пеню в розмірі 68482,20 грн. (0,1% суми недоїмки).

За правилами частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Зазначений Указ Президента України набрав чинності 14.04.2014.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не приймався, тобто період проведення антитерористичної операції триває.

Крім того, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від
08.07.2010 № 2464-VI та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3, яким передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 № 219-VIII пункт 9-3 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII слід вважати пунктом 9-4.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція.

Відповідно до додатків до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесено м.

Сєвєродонецьк (місцезнаходження юридичної особи) та м. Лисичанськ (місцезнаходження філії).

А відтак, оскільки позивач та його філія перебували на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, вони в силу вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII не несуть фінансової відповідальності за порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за період з 14.04.2014 по 29.12.2015 та з 21.01.2015 по
24.10.2016.

Слід зазначити, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

При цього згідно з положеннями Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) достатньою підставою, зокрема, для звільнення від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення антитерористичної операції.

В свою чергу, подання сертифіката Торгово-промислової палати України як умови для звільнення від штрафу та/або пені за несвоєчасне та/або не в повному обсязі нарахування, обчислення чи сплату єдиного внеску є необґрунтованою вимогою з боку органу доходів та зборів.

Щодо подання заяви як обов'язкової підстави для звільнення від виконання обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від
08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), то її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань з єдиного внеску, а також для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.

Наведені висновки щодо застосування зазначених норм права викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) за позовом Обласної комунальної установи "Луганський обласний центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень" до ГУ ДФС у Луганській області про скасування рішення.

Що стосується нарахування штрафних санкцій та пені за період з 23.09.2013 по
13.04.2014, то судові інстанції дійшли цілком об'єктивного висновку про те, що відповідач, нараховуючи їх, діяв правомірно та в межах повноважень, передбачених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Суд першої інстанції при цьому запропонував сторонам здійснити розрахунок штрафної санкції та пені з урахуванням вимог законодавства за період з
23.09.2013 по 13.04.2014, однак представник відповідача відмовилась від виконання свого процесуального обов'язку через відсутність спеціальної програми.

За правилами частин 1 , 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частин 1 , 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених процесуальних положень контролюючий орган повинен був довести шляхом подання детального розрахунку правильність розміру штрафних санкцій та пені, нарахованих на суми несвоєчасно сплаченого єдиного внеску, в розрізі кожного періоду.

Проте, суб'єкт владних повноважень-відповідач у справі процесуального обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення не виконав, тим самим позбавивши суд можливості виокремити (ідентифікувати) правомірно застосовані штрафні санкції та пеню від тих, що визначені помилково.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 у справі № 812/73/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк