Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №817/898/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

03 травня 2018 року

справа №817/898/17

адміністративне провадження №К/9901/20926/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у складі колегії суддів Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В., Франовської К.С., у справі № 817/898/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В :

01 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 лютого 2017 року №0000671401, №0000681401, №0000641401, від 14 лютого 2017 року №0000401302, №0000411302, № 0000421302, №0000241302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та рішення від 14 лютого 2017 року №0000251302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з мотивів безпідставності їх прийняття.

16 серпня 2016 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства задоволено частково, внаслідок чого визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №0000641401 від 10.02.2017, №0000411302, №0000421302 від 14 лютого 2017 року, рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0000241302 від 14 лютого 2017 року в повному обсязі.

Повністю відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень податкового органу №0000671401, №0000681401 від 10 лютого 2017 року, №0000401302 від 14 лютого 2017 року, рішення «Про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №0000251302 від 14 лютого 2017 року.

21 грудня 2017 року постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 10 лютого 2017 року №0000641401 про збільшення суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 2 278 107,40 грн, з яких 1 822 486 грн - за податковими зобов'язаннями та 455 621,4 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

12 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття судом апеляційної інстанції постанови без повного та всебічного з'ясування обставин справи, порушення норм чинного законодавства України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування ним постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення податкового органу від 10 лютого 2017 року за №0000641401 про збільшення суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин на суму 2 278 107 грн 40 коп. та залишити в силі постанову суду першої інстанції у цій частині.

19 березня 2018 року податковим органом наданий відзив на касаційну скаргу позивача до Верховного Суду, в якому просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 817/898/17 - без змін, посилаючись на повноту встановлення судом апеляційної інстанції всіх обставин пов'язаних з визначенням плати за користування надрами (рентної плати), належне застосування до спірних відносин положень пунктів 252.7, 252.11, 252.12 статті 252, підпунктів 263.1.5 пункту 263.1 статті 263 Податкового кодексу України.

28 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №817/898/17 з Рівненського окружного адміністративного суду.

12 березня 2018 року справа №817/898/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2017 року № 0000641401 прийняте податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 31 підрозділу 10 Розділу 20 цього кодексу на підставі акта позапланової виїзної документальної перевірки від 24 січня 2017 року №16/17-00-14-01/14338719 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2016 року.

Податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов'язання рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за податковими зобов'язаннями у сумі 1 822 486 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 455 621 грн 40 коп.

Правовою підставою податкового зобов'язання визначенні порушення норм підпункту 263.6.1 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) та підпункту 252.7 статті 252 цього кодексу (в редакції, що діяла після 01 січня 2015 року) Розділу 9 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що позивач набув права на видобуток корисних копалин (граніт, гранодіорит, габро-діабаз) відповідно до Спеціальних дозволів на користування надрами, виданих Державною службою геології та надр України:

№3771 від 27 грудня 2005 року, наданий Товариству з метою видобування граніту, придатного для виробництва щебеню родовища «Селищанське-1», розташованого за адресою Рівненська обл., Сарненський р-н, 18 км на Пд. від з. ст. Клесів, Сх. ок. с. Селище, строком дії на 28 років, терміном до 29.12.2033 року,

№3622 від 27 грудня 2005 року, наданий Товариству з метою видобування граніту сірого, родовища «Осмалинське», розташованого за адресою: Рівненська обл., Сарненський р-н, 4,5 км на Сх. від м. Ясногірка, 15 км на Пд Сх від з.ст. Клесів, строком дії на 28 років, терміном до 27 грудня 2033 року,

№3666 від 31 грудня 2004 року, наданий Товариству з метою видобування граніту, придатного для виробництва щебеню родовища «Селищанське-2», розташованого за адресою: Рівненська обл., Сарненський р-н, 11,5 км на Пд. від з. ст. Клесів строком дії на 28 років, терміном до 31 грудня 2032 року.

Видобуток корисних копалин, а саме гірничої маси (граніт), здійснюється лише на родовищі «Селищанське-2». Видобута гірнича маса (граніт) накопичується в складі готової продукції, яка в подальшому зі складу гірничого цеху використовується для переробки дробарно-сортувальним підрозділом заводу на щебеневу продукцію різних фракцій.

Суд апеляційної інстанції здійснив аналіз комплексного правового регулювання спірних відносин, навівши аналіз норм статей 19 та 28 Кодексу України про надра, які регулюють підстави користування надрами на платній основі, положень норм Податкового кодексу України, які регулюють статус платника плати за користування надрами для видобування корисних копалин, об'єкт обчислення податку. Встановив та надав оцінку самостійному декларуванню Товариством плати за користування надрами за звітні (податкові) періоди.

Судом апеляційної інстанції установлено, що позивач визначав вартість видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) за фактичними цінами реалізації видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

Податковим органом під час перевірки встановлено, що вартість одиниці видобутої корисної копалини визначена за розрахунковою вартістю, виявилась вищою від вартості корисної копалини, визначеної за фактичними цінами реалізації, внаслідок чого актом перевірки встановлено заниження позивачем рентної плати на загальну суму 689 090 грн.

Оцінюючи спірні відносини, суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що Товариством визначено фактичну ціну реалізації відповідного виду товарної продукції видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що відображено у графі 2 додатку "Розрахунок вартості одиниці видобутої корисної копалини за розрахунковою вартістю та податкового зобов'язання по платі за надра" до акта перевірки.

Розрахункова вартість відповідного виду товарної продукції видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначена відповідачем з урахуванням приписів пунктів 252.11, 252.12 статті 252 Податкового кодексу України та зазначена у гр.14 додатку "Розрахунок вартості одиниці видобутої корисної копалини за розрахунковою вартістю та податкового зобов'язання по платі за надра" до акта перевірки, і вона є вищою від вартості корисної копалини, визначеної за фактичними цінами реалізації.

Основним доводом касаційної скарги Товариства є посилання на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права внаслідок неправильного тлумачення підпункту 263.6.1 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції що діяла до 01 січня 2015 року) щодо заниження податкового зобов'язання з плати за користування надрами.

Суд, висновуючись на аналізі положень пункту 263.8 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) та положень пункту 252.19 статті 252 цього кодексу (в редакції, що діяла після 01 січня 2015 року), погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що для визначення плати за надра береться обсяг видобутої корисної копалини, який задекларований платником податку.

Відповідно до приписів підпункту 263.1.3. пункту 263.1 статті 263 Податкового кодексу України (в ред. до 01 січня 2015 року) для цілей оподаткування платники плати за користування надрами для видобування корисних копалин здійснюють окремий (від інших видів операційної діяльності) бухгалтерський та податковий облік витрат та доходів за кожним видом мінеральної сировини за кожним об'єктом надр, на який надано спеціальний дозвіл.

За положеннями підпункту 263.2.2. пункту 263.1 статті 263 Податкового кодексу України до об'єкта оподаткування належать зокрема обсяг погашених запасів корисних копалин.

Підпунктом 263.5.1 пункту 263.5 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Підпунктом 263.6.1 пункту 263.6 статті 263 цього кодексу впродовж дії цієї норми передбачалось, що вартість відповідного виду видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) за більшою з таких її величин, або за фактичними цінами реалізації відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) або за розрахунковою вартістю відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

Запроваджений законодавцем метод порівняння, з метою визначення об'єкту оподаткування застосований під час перевірки податковим органом призвів до того, що відповідно до даних бухгалтерського обліку та методики визначення вартості одиниці видобутої корисної копалини, вартість одиниці видобутої корисної копалини, визначена за розрахунковою вартістю виявилася вищою від вартості корисної копалини, визначеної за фактичними цінами реалізації.

Прийнятним є посилання податкового органу на те, що у межах спірних відносин витрати для цілей нарахування плати за користування надрами/рентної плати є аналогічними виробничій собівартості.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність податковим органом визначення податкового зобов'язання по платі за надра, виходячи із розрахунку вартості одиниці видобутої корисної копалини за розрахунковою вартістю. Зазначений висновок суду апеляційної інстанції доведений аналізом положень підпункту 263.6.2, 263.6.3, 263.6.4, 263.6.5 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин).

Неприйнятним є доводи Товариства про порушення судом застосування коефіцієнту рентабельності у розмірі 15% при здійснені обрахунку розрахункової вартості відповідного виду видобутої корисної копалини, з огляду на те, що така позиції податкового органу прийнята судом стосовно першого кварталу 2014 року виходячи із загально правової дії норми права у часі, з другого кварталу 2014 року по четвертий квартал 2015 року відповідачем, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, застосований коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України відповідно до підпункту 252.11 та 252.16 статті 252 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 817/898/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер