Історія справи

Постанова КАС ВП від 02.12.2021 року у справі №620/4510/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2021 року

Київ

справа №620/4510/20

адміністративне провадження №К/9901/35453/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №620/4510/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ ТРЕЙД" до Головного управління ДПС в Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Чернігівській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року (головуючий суддя - Епель О. В., судді: Карпушова О. В., Степанюк А. Г. ),-

ВСТАНОВИВ:

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 10 грудня 2020 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував рішення Комісії Головного управління ДПС у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 6 жовтня 2020 року №2006369/39313557, №2006367/39313557, №2006368/39313557, №2006370/39313557, від 7 жовтня 2020 року №2014292/39313557, №2014288/39313557, №2014290/39313557, №2014289/39313557, №2014291/39313557, від 8 жовтня 2020 року №2019127/39313557. Зобов'язав Державну податкову службу України зареєструвати відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання. Повний текст судового рішення виготовлено 10 грудня 2020 року.

Копія рішення суду першої інстанції була отримана Головним управлінням ДПС в Чернігівській області (далі - ГУ ДПС, апелянт) 15 грудня 2020 року, про що складено розписку про отримання (том 1 а. с.160).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 5 січня 2021 року направило за допомогою засобів поштового зв'язку апеляційну скаргу, яка була зареєстрована у суді 11 січня 2021 року (том 1 а. с.166-181).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року апеляційну скаргу ГУ ДПС залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 31530 грн у десятиденний строк з моменту отримання ухвали (том 1 а. с.183-184).

22 лютого 2021 року від ГУ ДПС надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке вмотивоване тим, що у зв'язку із блокуванням коштів на рахунку в порядку їх безспірного списання апелянт не має можливості вчасно виконати вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Крім того, апелянт послався на карантин, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з огляду на який просив суд врахувати необхідність правильного застосування законодавства про працю під час дії карантинних заходів (том 1 а. с.187-192).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 лютого 2021 року задовольнив указане клопотання та продовжив ГУ ДПС строк на усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів від дня отримання цієї ухвали (том 1 а. с.194-195).

15 березня 2021 року апелянт повторно направив до апеляційного суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке вмотивоване тими ж обставинами, що і клопотання від 22 лютого 2021 року (том 1 а. с.198-203).

Ухвалою від 24 березня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу ГУ ДПС у зв'язку з неусуненням її недоліків.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданого клопотання, оскільки апелянту було надано достатній час на усунення недоліків апеляційної скарги, що узгоджується з вимогами статті 119 КАС України (том 1 а. с.205-206).

Копія вказаної ухвали була отримана ГУ ДПС 29 березня 2021 року (том 1 а. с.203).

1 квітня 2021 року ГУ ДПС повторно направило на адресу суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. На обґрунтування зазначених вимог скаржник вказував, що з першою апеляційною скаргою звернувся у межах визначеного законом строку звернення до суду, проте, не зміг у встановлений судом строк забезпечити сплату судового збору у зв'язку із блокуванням рахунків ГУ ДПС відповідно до пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845). Апелянт також наголошував, що, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України було внесено зміни в частині обов'язку суду продовжити процесуальний строк, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. З 8 по 24 січня 2021 року на території України діяли посиленні карантинні обмеження, а з 29 березня 2021 року на території Чернігівської області було встановлено "червоний" рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 та застосовано відповідні протиепідемічні заходи, передбачені для такого рівня (том 2 а. с.2-7).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 червня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Судове рішення вмотивоване тим, що наведені в апеляційній скарзі обставини, які апелянт вважає поважними причинами пропуску процесуального строку, не підтверджені належними і допустимими доказами. Ухвалою від цієї ж дати суд апеляційної інстанції залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС із наданням десятиденного строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання документа про сплату судового збору та заяви із наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (том 2 а. с.10-11,12-14).

19 липня 2021 року до апеляційного суду від ГУ ДПС надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору. Також апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки відсутність фінансування зумовило об'єктивну неможливість виконати вимоги процесуального законодавства у передбачені законом та судом строки (том 2 а. с.17-27).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року відмовлено. Клопотання ГУ ДПС про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та надано апелянту строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали суду на усунення недоліків апеляційної скарги (том 2 а. с.29-31).

Відмовляючи в поновленні строку на апеляційне оскарження, суд виходив з того, що наведені апелянтом обставини не є поважними та не підтверджуються жодними доказами.

19 серпня 2021 року ГУ ДПС вчергове подало клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а також просило поновити строк на апеляційне оскарження. Клопотання вмотивоване доводами, аналогічними викладеним у попередньо поданому клопотанні (том 2 а. с.34-38).

Ухвалою від 6 вересня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів на сплату судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної його сплати. Суд зауважив, що апелянт вже звертався з аналогічними клопотаннями про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги і такий строк йому продовжувався. Водночас, достатніх підстав для повторного продовження такого строку апелянтом не наведено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що КАС України не містить вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Несплата ГУ ДПС судового збору у встановлений судом строк не є наслідком недобросовісного користування процесуальними правами, а викликана незалежними від апелянта обставинами, оскільки державний орган залежить від можливостей бюджету забезпечити фінансування певних видатків. При цьому ГУ ДПС вживались усі можливі та залежні від нього дії, спрямовані на забезпечення сплати судового збору.

У постанові від 20 січня 2021 року (справа №640/1238/19) Верховний Суд вказав, що при обмеженні права на апеляційне оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду. Право апелянта на подання повторної апеляційної скарги передбачено нормами КАС України, про що вказував Верховний Суд у постановах від 15 травня 2020 року (справа №820/1212/17), від 20 січня 2021 року (справа №640/1238/19). У вказаних справах було взято до уваги копії листів та доповідні записки до органу вищого рівня із проханням про виділення коштів як належний доказ на підтвердження факту відсутності коштів на оплату судового збору. Також скаржник наводить посилання на постанови Верховного Суду від 6 квітня 2021 року (справа №580/2586/19), від 16 лютого 2021 року (справа №400/1292/19), згідно з якими сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин суд має враховувати і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

Також скаржник заявив клопотання про заміну відповідача у справі - Головного управління ДПС у Чернігівській області (ЄДРПОУ ~organization0~) на правонаступника - Головне управління ДПС у Чернігівській області (ЄДРПОУ ВП ~organization1~). Клопотання вмотивоване тим, що згідно з наказом ДПС України від 24 грудня 2020 року №755 з 1 січня 2021 року розпочато здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС України від 30 вересня 2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права, зокрема статті 299 КАС України.

Інші учасники справи правом на відзиву на касаційну скаргу не скористались.

На підставі статті 52 КАС України колегією суддів здійснено заміну відповідача у справі - Головного управління ДПС у Чернігівській області (ЄДРПОУ ~organization2~) на правонаступника - Головне управління ДПС у Чернігівській області (ЄДРПОУ ВП ~organization3~).

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Так, частиною 1 статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки (частина 2 статті 299 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню в разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, в інших випадках - суд повинен надати скаржнику можливість надати заяву про поновлення строку, якщо така не подавалась, або навести інші підстави для поновлення строку, яким судом має бути надана оцінка щодо поважності, після чого апеляційний суд вирішує питання щодо наявності або відсутності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строку на апеляційне оскарження є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин.

У випадку пропуску строку звернення до суду апеляційної інстанції із відповідною скаргою підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Питання ж поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність причин подання апеляційної скарги з пропуском строку, визначеного статтею 295 КАС України, слід виходити з того, що такі причини є поважними, якщо вони відповідають одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у період з грудня 2020 року (часу отримання копії рішення суду першої інстанції) по 6 вересня 2021 року (дату відмови апеляційним судом у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (5 січня 2021 року - в межах тридцятиденного строку на апеляційне оскарження; 1 квітня 2021 року). У жоден з указаних разів відповідач як не долучав до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у будь-якому розмірі, так і не вказував у ній про наявність причин неможливості його сплати.

Вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. Апелянт двічі подавав до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, до яких долучав повідомлення про безспірне списання коштів з рахунків боржника №1 від 8 лютого 2021 року та №69 від 5 березня 2021 року відповідно. Продовживши строк на усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня отримання відповідної ухвали, апеляційний суд не знайшов підстав для повторного задоволення такого клопотання, оскільки апелянт не надав належних і допустимих доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору, та повернув апеляційну скаргу.

До повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС знову не долучило ні документ про сплату судового збору, ні доказів, які б підтверджували неможливість його сплати. На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 29 червня 2021 року ГУ ДПС знову направило клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучило повідомлення про списання коштів з рахунків боржника №336 від 12 липня 2021 року та просило поновити пропущений строк звернення до суду з підстав відсутності коштів на своєчасну сплату судового збору. Шостий апеляційний адміністративний суд не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на наведені апелянтом обставини, але задовольнив клопотання про продовження строку на усунення недоліків. 19 серпня 2021 року ГУ ДПС вчергове подало клопотання, в якому просило поновити строк на апеляційне оскарження з підстав, яким судом вже надавалась оцінка, та продовжити строк для сплати судового збору. До вказаного клопотання апелянт долучив копію листа від 18 червня 2021 року №3656/8/25-01-10-03, направленого на адресу ДПС України з проханням посприяти у вирішенні питання щодо наближення фінансування по КПКВ 3507010 КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" в сумі 639 тис. грн з грудня 2020 року по липень 2021 року.

Надаючи оцінку наведеним вище обставинам, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження був пропущений ГУ ДПС з поважних причин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Відтак, самих по собі посилань на обставини, пов'язані з неналежним фінансуванням державної установи чи організації чи відсутністю таких коштів взагалі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку.

Відповідач, маючи намір реалізації наданого йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків, що також передбачає частина 2 статті 49 КАС України.

Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Листи про безспірне списання коштів, що долучались ГУ ДПС, не можуть слугувати належним підтвердженням відсутності коштів на сплату судового збору, оскільки відповідно до пункту 25 Порядку №845 під час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору. Більш того, долучаючи до матеріалів справ лист про безспірне списання коштів від 8 лютого 2021 року №1, апелянт не зазначив, які обставини перешкоджали сплаті судового збору у період з 15 грудня 2020 року по 7 лютого 2021 року.

З приводу листа від 18 червня 2021 року №3656/8/25-01-10-03, адресованого ДПС України, колегія суддів зазначає, що відповіді на цей лист, в якому би було повідомлено про відмову у виділенні коштів на запит відповідача, не надавалась.

Крім того, скаржником не було надано і будь-яких доказів на підтвердження вчинення дій, спрямованих на отримання коштів на сплату судового збору по даній справі з 15 грудня 2020 року по 17 червня 2021 року включно. До того ж, у вказаний період апелянт не вчинив жодних дій ні щодо сплати судового збору в частині, ні щодо подання клопотань про зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати.

Така поведінка суб'єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення до суду.

Обґрунтованим є твердження апеляційного суду, що відсутність коштів на сплату судового збору (в даному випадку - більше ніж півроку) з дня складення повного тексту судового рішення не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому виходячи з принципу "належного урядування" наслідки недотримання державою самостійно встановлених нею правил та обов'язків не можуть впливати на добросовісного платника податків.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.

Усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду (справи № 806/2321/16, №826/24448/15, №806/2950/15, №200/11691/19-а, № 405/7262/17, №1440/1822/18, №0840/3465/18 та низці інших), щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Сама ж по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого Судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 15 травня 2020 року (справа №820/1212/17) колегія суддів зазначає наступне.

У наведеній постанові Верховний Суд вказав, що питання поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не права. Закон не виключає можливість поновлення суб'єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі і строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку та зазначає, що останній не суперечить наведеним вище висновкам Верховного Суду. За загальним правилом відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може вважатись поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку. Разом з тим, у деяких випадках розмір належного до сплати судового збору у сукупності з іншими суттєвими обставинами може бути розцінений судами як об'єктивна обставина, що значно ускладнила можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк. Саме такі випадки були конкретизовані у наведеній постанові Верховного Суду.

У постановах від 6 квітня 2021 року (справа №580/2586/19), від 20 січня 2021 року (справа №640/1238/19), від 16 лютого 2021 року (справа №400/1292/19) Верховний Суд, задовольняючи вимоги касаційної скарги та направляючи справу на продовження розгляду, виходив з того, що при повторному зверненні з апеляційною скаргою апелянт усунув недоліки, що стали підставою для повернення попередньо поданої скарги. При цьому також було враховано те, що повторне звернення до апеляційного суду відбулось без зволікань.

Колегія суддів зазначає, що ні значний обсяг коштів для сплати судового збору, ні факт його сплати самі по собі не може бути самостійною підставою для поновлення податковому органу пропущеного строку, але при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду вони підлягають врахуванню судами разом з обставинами поведінки суб'єкта владних повноважень, спрямованої на своєчасну сплату судового збору.

Разом з тим, з матеріалів цієї справи слідує, що ГУ ДПС судовий збір не сплатило, незважаючи на надання апеляційним судом достатнього строку для усунення такого недоліку як під час першого, так і під час повторного подання апеляційної скарги. Доказів вжиття усіх можливих і залежних від ГУ ДПС заходів задля отримання відповідних коштів на сплату судового збору матеріали справи також не містять. Отже, такі обставини не можуть бути розцінені як прояв добросовісного ставлення апелянта до наявних у нього прав і сумлінної їх реалізації.

Наведені у клопотаннях про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги посилання скаржника на обов'язок суду продовжити процесуальний строк з огляду на зміни, внесені до КАС України внаслідок запровадження на території України карантинних обмежень, є безпідставними.

Так, Законом України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17 липня 2020 року, пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених КАС України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".

Таким чином, як поновлення пропущеного процесуального строку, так і його продовження здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Колегія суддів зазначає, що самого лише посилання на наявність таких обмежень недостатньо для поновлення чи продовження строку; необхідним є наведення конкретних обставин та надання заявником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації стороною своїх прав.

Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про відхилення зазначених посилань ГУ ДПС як таких, що не підтверджені належними та допустимими доказами, під час розгляду клопотань про поновлення строку звернення до суду та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п. п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від
28.03.2006, заява №23436/03).

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов'язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.

Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Чернігівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року у справі №620/4510/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон О. О. Шишов М. М. Яковенко