Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.10.2018 року у справі №826/19259/14
Ухвала КАС ВП від 03.10.2018 року у справі №826/19259/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №826/19259/14

адміністративне провадження №К/9901/8894/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у складі суддів Грибан І.О., Беспалова О.О., Парінова А.Б. у справі №826/19259/14 за позовом Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

08 грудня 2014 року Прилуцька об'єднана державна податкова інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - Товариство, відповідач у справі) про стягнення з Товариства податкового боргу в розмірі 110 705 364,23 грн., з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника.

05 лютого 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, з мотивів обґрунтованості заявлених вимог позовні вимоги податкового органу задоволено повністю, стягнуто з Товариства податкову заборгованість в розмірі 110 705 364,23 грн. (сто десять мільйонів сімсот п'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні, 23 копійки), у тому числі з плати за користування надрами для видобування нафти в розмірі 32 501 732,32 грн., з плати за користування надрами для видобування природного газу в розмірі 68 352 913,67 грн., з плати за користування надрами для видобування газового конденсату у розмірі З 698 751,46 грн., з плати за користування надрами для видобування нафти в розмірі 5 781 475,12 грн., з плати за користування надрами для видобування природного газу в розмірі 370 491,66 грн.

30 липня 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2015 року, та ухвалено нову постанову, якою податковому органу в задоволенні позовних вимог до Товариства про стягнення заборгованості відмовлено в повному обсязі, з мотивів того, що контролюючим органом, уповноваженим на стягнення податкового боргу з Приватного акціонерного товариства «Укранафта» в даному випадку є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, внаслідок чого Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області є неналежним органом стягнення (позивачем) за вимогами про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» податкового боргу.

13 серпня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції суперечить нормам матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на узгодженість суми податкового боргу, право здійснення ним адміністрування плати за користування надрами, та положення підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, доводить що за цією нормою стягнення коштів з платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках має контролюючий орган взагалі, а не орган стягнення.

14 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувана справа №826/19259/14 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

25 серпня 2015 року Товариством наданий відзив на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому відповідач просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції без змін.

14 липня 2016 року справа №826/19259/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справа №826/19259/14 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/8894/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковувалася податкова заборгованість у розмірі 110 705 364,23 грн., яка виникла внаслідок самостійно задекларованих платником податків грошових зобов'язань, які внаслідок їх несплати перетворились на податковий борг.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій відповідач вказував на відсутність заборгованості, оскільки Державною фіскальною службою України прийняті рішення про розстрочення податкового боргу підприємством та на те, що Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області не є належним позивачем в даній справі, оскільки питання стягнення податкового боргу належить до компетенції податкового органу за місцем реєстрації Приватного акціонерного товариства «Укрнафта», а не місцем знаходження філії.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз норм положень підпункту 14.1.153, підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті14, підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20, пункту 57.1 статті 57, пункту 59.1 статті 59 статті 95-99 Податкового кодексу України, висновуючись на якому дійшли висновку, що стягнення грошових коштів з рахунків платника податків, продаж майна такого платника, що перебуває в податковій заставі та стягнення коштів за рахунок готівки платника податків - заходи адміністрування податків та зборів, спрямовані на погашення податкового боргу, що вчиняються органами стягнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" перебуває на обліку як платник податків з 31 березня 1994 року у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників. Зареєстрованим місцезнаходженням суб'єкта господарювання - юридичної особи Приватного акціонерного товариства "Укрнафта" є: м. Київ, пров. Несторівський, 3-5.

Філії приватного акціонерного товариства «Укрнафта» перебувають на обліку в Прилуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області та Ічнянському відділенню цієї інспекції, як платники плати за користування надрами.

Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на адресу відповідача направлено податкову вимогу від 01 вересня 2014 року №11216-25 про суму податкового боргу по цій інспекції в розмірі 26961023,95 грн. та податкову вимогу від 01 вересня 2014 року №124-17 про суму податкового боргу по Ічнянському відділенню інспекції в розмірі 2804498,73 грн., які отримано Товариством відповідно 04 вересня 2014 року та 05 вересня 2014 року.

Звернення із позовом, що є предметом розгляду у даній справі здійснено податковим органом після спливу 60 днів з дня надіслання вимог та в зв'язку з непогашенням боргу.

Проблемою даного спору є право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу податковим органом, у якому філія підприємства перебуває на податковому обліку.

Аналізуючи положення пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України, за якими платниками податків визнаються зокрема юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом та положення пункту 63.3 статті 63 цього кодексу за якими, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місце реєстрації платника податку є тотожним місцю реєстрації юридичної особи.

У розумінні підпункту 263.11.1. статті 263 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01 січня 2015 року) платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин зобов'язаний подати за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу, в тому числі, за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України.

Відповідно до пункту 257.3 статті 257 Податкового кодексу України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію.

Отже, місце обліку платника плати за користування надрами не може бути місцем реєстрації, у зв'язку з тим, що така реєстрація для плати за надра не передбачена діючим законодавством.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в розумінні Податкового кодексу України визначення та правове навантаження значень «контролюючий орган» та «орган стягнення», є різним, та розмежовуються їх повноваження.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

За положеннями пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Сукупний аналіз положень пункту 59.5 статті 59 та статті 95 Податкового кодексу України, дозволяють здійснити висновок про те, що в разі непогашення добровільно податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, орган стягнення має право на погашення за рахунок коштів або майна платника податків всієї суми боргу, що виникла після надіслання податкової вимоги, тобто боргу перед бюджетом юридичної особи, а не її філій по окремих податках та зборах.

Реалізація таких повноважень, в зазначеному контексті, можлива лише з юридичною особою, оскільки філія не є суб'єктом господарювання в розумінні Господарського кодексу України, а є частиною юридичної особи.

Отже, контролюючим органом, уповноваженим на стягнення податкового боргу з Приватного акціонерного Товариства «Укранафта» в даному випадку є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників. Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області є неналежним органом стягнення (позивачем) за вимогами про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» податкового боргу.

Суд вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» податкового боргу.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі №826/19259/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер