Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.08.2018 року у справі №820/1749/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №820/1749/18

адміністративне провадження №К/9901/59609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у складі судді Зінченко А.В. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів Чалого І.С., Курило Л.В. , Калиновського В.А., у справі №820/1749/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто Сіті» до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Холодногірському районі м. Харкова, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

13 березня 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто Сіті» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Управління Державної казначейської служби України у Холодногірському районі м. Харкова про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетну заборгованість у формі пені за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування за період з 23 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року, у розмірі 363821 грн. 95 коп.

Правовими підставами заявлених вимог позивач вважає положення пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

24 травня 2018 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, задоволено адміністративний позов Товариства, внаслідок чого стягнуто з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Холодногірському районі м. Харкова на користь Товариства у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, пеню за період з 23 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року в сумі 363821 (триста шістдесят три тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 95 коп.

20 серпня 2018 року податковий орган (перший відповідач у справі) подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та здійснення судами попередніх інстанцій висновків, які не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог Товариства відмовити.

Заявник касаційної скарги доводить, що позивачем пропущений загальний шестимісячний строк для стягнення пені, наголошує на різному тлумаченні пені, в розумінні підпункту 14.1.162 статті 14 Податкового кодексу України та пункту 200.23 цього кодексу, неправильне застосування облікової ставки НБУ використаної для обчислення заявленої до стягнення пені, з посиланням на підпункт 19-1.1.6 статті 19-1 цього кодексу, зазначає, що контроль за правомірністю бюджетного відшкодування здійснюють контролюючі органи, а не державні податкові інспекції, внаслідок чого звернення з позовом до контролюючого органу не є правомірним.

22 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за скаргою податкового органу та витребувано справу №820/1749/18 з Харківського окружного адміністративного суду.

05 вересня 2018 року справа №820/1749/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

17 вересня 2018 року Товариством наданий до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу податкового органу, у якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариством як платником податку на додану вартість подано до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова податкову декларацію №9078989062, уточнюючий розрахунок №9002937084 від 23 січня 2015 року про відшкодування з бюджету від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2014 року в сумі 4 238 319,00 грн.

Керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2015 року № 0002871501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4238319,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1059579,00 грн., на підставі акту перевірки від 24.03.2015 року № 677/20-33-15-01-09/38040914, складеного за результатами проведення податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за червень 2014 року.

Податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2015 року № 0002871501 визнано протиправним та скасоване постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у справі №820/3918/15, яка набрала законної сили 07 грудня 2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року по справі №820/3642/17 задоволено позов Товариства до відповідачів по справі, цим рішенням підтверджено протиправну бездіяльність податкового органу та виникнення бюджетної заборгованості бюджету перед позивачем, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства у тому числі пеню в сумі 1370149,83 грн., постанова набрала законної сили 24 січня 2018 року.

Не надходження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на банківський рахунок позивача на виконання рішення суду відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, зумовило звернення позивача із позовом про стягнення пені у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості у сумі 363821,95 грн.

Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, статті 200 Податкового кодексу України, звертаючись до пункту 200.23 цієї статті згідно якої, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, дійшли висновку, що з набранням чинності цього кодексу, у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені статтею 200 Податкового кодексу України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Посилання податкового органу на те, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості податку на додану вартість, можливе та здійснюється лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості, не узгоджується з положеннями Податкового кодексу України, та не є неприйнятною як така, що не передбачена чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом не вчинено жодних дій, спрямованих на надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, вчинено не було.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року по справі №820/1302/16 (залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року) адміністративний позов Товариства до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (яка є правонаступником Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про зобов'язання вчинити дії було задоволено в повному об'ємі, зобов'язано Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (яка є правонаступником Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) подати до Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області висновок про суми відшкодування податку на додану вартість Товариству за червень 2014 року в сумі 4 238 319,00 грн., що підлягає зарахуванню на його рахунок. На виконання цього рішення судом першої інстанції 31 жовтня 2016 року видано виконавчий лист, за яким 09 листопада 2016 року, відкрито виконавче провадження та 07 грудня 2016 року винесено постанову про стягнення з податкового органу штрафу за невиконання постанови суду.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій висновувалися на положеннях частини першої статті 370 та частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, якими процесуальним законом впроваджений загально правовий принцип обов'язковості судового рішення, яке набрало законної сили та процесуальної преюдиції, визначальним якої є наявність підстав звільнення від доказування, враховуючи, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року по справі №820/3918/15, а також постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року по справі № 820/1302/16, що набрали законної сили, підтверджується звернення позивача до податкового органу з заявою про відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в сумі 4238319,00 грн. на рахунок платника податку, а також правомірність нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та не виконання податковим органом обов'язків, передбачених статтею 200 Податкового кодексу України, а також те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року по справі №820/3642/17, яка набрала законної сили 24 січня 2018 року, задоволено позов Товариства про стягнення пені, стягнення пені за період з 23 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року, складає 363821,95 грн. та визнано судами обґрунтованим.

Узагальнюючий висновок судів попередніх інстанцій полягає у тому, що оскільки не відшкодована позивачу сума податку на додану вартість є бюджетною заборгованістю, на яку за законом нараховується пеня за несвоєчасне відшкодування, відповідно у позивача, як суб'єкта господарювання, є право вимагати у судовому порядку стягнення на його користь відповідних сум пені з Державного бюджету України.

Суди попередніх інстанцій послались на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03 червня 2014 року.

Оцінюючи спір в частині доводів податкового органу щодо строку звернення позивача до суду з вказаними позовними вимогами суд апеляційної інстанції висновувався на положеннях частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України та індивідуальній податковій консультації Державної фіскальної служби України, розміщеної на офіційному сайті (http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih- osib/print-72524.html), враховуючи триваючий характер правопорушення щодо невідшкодування податку на додану вартість, дійшов висновку, що до зобов'язання про направлення висновку про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та його виплати позовна давність не застосовується.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до усталеної судової практики вимога позивача про стягнення пені може бути заявлена до суду в межах визначеного пунктом 102.5 статті 102 Податковим кодексом України строку, тобто протягом 1095 календарних днів з дня, коли особа довідалася про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Суд вважає невмотивованим посилання податкового органу на невірно застосовану при розрахунку пені облікову ставку Національного банку України. Судом апеляційної інстанції надана оцінка цьому доводу під час апеляційного перегляду, встановлено, що відповідно до розрахунку позивачем пені застосування різних ставок НБУ обумовлене зміною облікової ставки НБУ за період з 23 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року.

Стосовно відсутності функцій контролю у податкової інспекції спростовується тим, що відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України.

Суд вважає, що у межах спірних правовідносин судами попередніх інстанцій встановлені наявність об'єкту судового захисту, правильність визначення позивачем розміру та суми заявленої до стягнення пені, яка у межах спірних відносин виконує роль (функцію) способу забезпечення зобов'язання, а не штрафної (фінансової) санкції, що доводить різницю між двома різними функціями пені, яку вона виконує у податкових правовідносинах та спростовує доводи податкового органу про невідповідність окремих норм Податкового кодексу України з цих питань.

Суд визнає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову Товариства з огляду на системний аналіз положень статті 43 разом та пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, який призводить до висновку про те, що пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість. Умови, порядок та строки відшкодування пені також встановлені Законом, зокрема повернення коштів шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку встановлене пунктом 43.4 статті 43 цього Кодексу.

Суд визнає, що в контексті наведених норм судами попередніх інстанцій дослідженні зібрані у справі докази.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі №820/1749/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер