Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №804/2480/17

касаційне провадження №К/9901/59047/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб» Дніпро» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 (суддя Врона О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2018 (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді: Чепурнов Д.В., Мельник В.В.) у справі №804/2480/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб» Дніпро» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб» Дніпро» звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги від 09.12.2016 №Ю-23-23 про визначення заборгованості в загальній сумі 7159464,71грн., в тому числі: в сумі 4924591,84грн. основного платежу, в сумі 1949777,51грн. штрафу та в сумі 285095,36грн. пені.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.04.2017 відстрочив Товариству з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб» Дніпро» сплату судового збору до ухвалення рішення по даній справі. Цією ж ухвалою суд відкрив адміністративне провадження у справі за цим позовом.

На адресу суду першої інстанції 19.06.2017 надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб» Дніпро» від 16.06.2017 №160 про відкликання позовної заяви.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.06.2017 позовну заяву залишив без розгляду та стягнув з позивача судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 107391,97грн., який було відстрочено ухвалою від 18.04.2017.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 03.05.2018 залишив ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб» Дніпро» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2018 в частині стягнення судового збору за подання позовної заяви.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, статей 94, 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, зазначає, що відповідно до статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали суду першої інстанції) при залишення позовної заяви без розгляду не передбачено розподілу судових витрат, стягнення судового збору тощо.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частина третя статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) містить вимогу щодо долучення до позовної заяви документу про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини другої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Враховуючи викладене, вимогами для реалізації права на звернення до суду з позовом є надання документу про сплату судового збору в установленому порядку та розмірі.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною першою статті 8 Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на викладене, суд може відтермінувати особі, яка звертається до суду з позовною заявою, виконання обов'язку щодо сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, у разі наявності в такої особи об'єктивних перешкод фінансового (матеріального) характеру.

Як з'ясовано судом касаційної інстанції, при зверненні з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб» Дніпро» не було сплачено судовий збір, який у цьому випадку складає: 7159464,71грн. х 1,5% = 107391,97грн. (з розрахунку за ставкою, передбаченою абзацом 3 підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом), за подання позову майнового характеру юридичною особою), натомість було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Суд першої інстанції ухвалою від 18.04.2017 відстрочив позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення рішення по даній справі та відкрив адміністративне провадження у справі.

Частиною першою статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено умови, за яких суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, серед яких є така умова - якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви (пункт 5).

Згідно з частинами другою та третьою статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена. Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави для висновку про те, що залишення позовної заяви без розгляду за клопотанням позивача є формою закінчення розгляду адміністративної справи, у зв'язку із виникненням певних обставин, які перешкоджають її розгляду та можуть бути усунені в майбутньому.

Водночас законодавством України не передбачено пільг щодо звільнення позивача від сплати судового збору, якщо такий збір підлягає сплаті при поданні позову, у разі відкликання позивачем позовної заяви.

Крім того, частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI передбачено випадки, за яких сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Так, пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI одним із таких випадків передбачено залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI встановлено застереження щодо повернення судового збору у разі залишення заяви без розгляду за заявою (клопотанням) позивача.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для стягнення з позивача судового збору за подання позовної заяви, сплату якого було відстрочено, при ухваленні судового рішення, яким закінчено розгляд справи - про залишення позовної заяви без розгляду за клопотанням позивача, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб» Дніпро» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб» Дніпро» залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2018 у справі №804/2480/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова