Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.10.2018 року у справі №804/15508/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №804/15508/15

адміністративне провадження №К/9901/33042/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року у складі колегії суддів Панченко О.М., Чередниченка В.Є., Коршуна А.О. у справі № 804/15508/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

06 листопада 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (далі - платник податків, позивач) звернулося до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо заперечення застосування процедури податкового компромісу від 25 лютого 2015 року №3985/04-03-22-02; визнання таким, що досягнутий, податкового компромісу щодо податкового зобов'язання в розмірі 663 208 грн., передбаченого податковим повідомленням-рішенням відповідача від 02 вересня 2013 року №0002042201; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 29 жовтня 2015 року №0002902201.

04 лютого 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою від 08 лютого 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо заперечення застосування процедури податкового компромісу від 25 лютого 2015 року №3985/04-03-22-02; визнання таким, що досягнутий, податкового компромісу щодо податкового зобов'язання в розмірі 663 208 грн., передбаченого податковим повідомленням-рішенням відповідача від 02 вересня 2013 року №0002042201 та закрив провадження у справі в цій частині у зв'язку з відмовою позивача від вказаних позовних вимог.

08 лютого 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд також ухвалив постанову про задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року. Суд апеляційної інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 29 жовтня 2015 року №0002902201.

Ним встановлено, що спірне повідомлення-рішення є похідним та прийняте з підстав, аналогічних податковому повідомленню-рішенню №0002042201 від 02 вересня 2013 року (акт перевірки №220/7/04-03-22-01-08 від 08 серпня 2013 року) та за результатами оскарження останнього - постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року по справі №804/12062/13-а.

Вказане судове рішення скасоване ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2016 року, а податкове повідомлення-рішення №0002042201 від 02 вересня 2013 року згодом було скасоване постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року у справі №804/2865/16.

Оскільки податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2015 року №0002902201 є похідним від податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2013 року №0002042201, суд апеляційної інстанції виходив з преюдиціального значення постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року у справі №804/2865/16.

31 липня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач у касаційній скарзі зазначив, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доказів, які досліджувалися судом першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу (відзив) від позивача до Верховного Суду не надійшли, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проводилась планова виїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт №220/7/04-03-22-01-08 від 08 серпня 2013 року.

На підставі цього акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002042201 від 02 вересня 2013 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 663 208,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 530566,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 132642,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року по справі №804/12062/13-а у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0002042201 від 02 вересня 2013 року відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року вказану постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасовано, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 02 вересня 2013 року №0002042201 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4062,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

29 жовтня 2015 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002902201 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 659 145,50 грн., яке є предметом спору у справі, що розглядається.

При цьому у якості підстав для його прийняття зазначений акт перевірки від 09 серпня 2013 року №220/7/22/30536344 та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі №804/12062/13-а.

Скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року по справі №804/12062/13-а скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2016 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що прийняте на підставі акту перевірки від 09 серпня 2013 року №220/7/22/30536344 податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2013 року №0002042201 скасовано постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року по справі №804/2865/16, яка набрала законної сили. У цій справі склад учасників є ідентичним справі, що розглядається, а тому суд визначив її як преюдиціальну та застосував положення статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент розгляду справи) при оцінці вказаного акту перевірки.

Таким чином, обидві підстави, з яких виходив відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, втратили своє юридичне значення.

Суд касаційної інстанції не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у даному спорі.

Відповідно до підпункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (у редакції, що була чинною на 29 жовтня 2015 року) податкове повідомлення-рішення має містити підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість.

Як правильно визначено судом апеляційної інстанції, зазначені у спірному податковому повідомленні-рішенні підстави втратили чинність у зв'язку з прийняттям судових рішень. Відтак це податкове повідомлення-рішення не має належних правових підстав та не може створювати для позивача юридичних наслідків у вигляді виникнення податкових зобов'язань.

Суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність на момент ухвалення постанови судом першої інстанції доказів, на які послався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що була чинною на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції не обґрунтовано фактичне застосування даних положень Кодексу, однак це не призвело до ухвалення незаконного рішення.

За приписами частини 2 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Частиною 2 статті 350 Кодексу також передбачена заборона скасування правильного по суті і законного судового рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи правильне по суті та законне вирішення спору, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року у справі №804/15508/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер