Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №2а-3036/11

адміністративне провадження № К/9901/27001/18, №К/9901/30810/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 року у справі № 2а-3036/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська друкарня" до Баришівської селищної ради Київської області, Комунального підприємства "Баришівське бюро технічної інвентаризації" про скасування рішення селищної ради та визнання свідоцтва на право власності недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Баришівського районного суду Київської області від 17.11.2011 року позов у цій справі задоволено: визнано недійсним та скасовано рішення Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Київської області № 82 від 14.06.2007 року «Про дозвіл на видачу свідоцтва про право власності на будівлю редакції з підсобними будівлями і спорудами»; визнано недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.06.2007 року серія НОМЕР_1

Вважаючи, що зазначеним судовим рішенням порушено права громади Баришівського району, ОСОБА_2, як член зазначеної громади, подав 26.10.2017 року до суду першої інстанції апеляційну скаргу на постанову Баришівського районного суду Київської області від 17.11.2011 року у цій справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення виявлених судом недоліків, а саме для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин пропуску цього строку та для надання доказів того, що оскаржуваним судовим рішенням порушено права, свободи, інтереси чи обов'язки апелянта.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на підставі положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржник у встановлений судом строк не усунув у повній мірі виявлені судом недоліки.

Не погоджуючись з вищезгаданими процесуальними рішеннями апеляційного суду ОСОБА_2 оскаржив їх у касаційному порядку та просить їх скасувати, а справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційні скарги ОСОБА_2 обґрунтовуються тим, що оскаржувані судові рішення апеляційного суду ґрунтуються на помилкових висновках, оскільки скаржник вважає, що рішенням суду першої інстанції порушено його права, як члена громади Баришівського району, зокрема через те, що об'єкти нерухомості, належні громаді району протиправно передаються у приватну власність іншим особам, чим обмежується можливість на вільне використання власності громади, в тому числі і для забезпечення соціально-економічних потреб. Про постанову Баришівського районного суду Київської області від 17.11.2011 року у цій справі скаржнику стало відомо лише 20.10.2017 року від представника ТОВ «Баришівська друкарня», який дав йому для ознайомлення копію цього рішення. ОСОБА_2 вважає, що оскільки рішенням суду першої інстанції у цій справі порушено його права, як члена громади району, він має право на його оскарження в апеляційному порядку та враховуючи те, що він не приймав участь у справі та про результати її розгляду дізнався після закінчення строку для оскарження судового рішення в апеляційному порядку, причини пропуску ним цього строку є поважними.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 13.11.2017 року вбачається, що приймаючи зазначене процесуальне рішення про залишення апеляційної скарги без руху апеляційний суд виходив з того, що з поданих матеріалів касаційної скарги неможливо встановити які саме права, свободи, інтереси чи обов'язки скаржника порушені рішенням суду першої інстанції. Також апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав після закінчення строку на касаційне оскарження, але при цьому апелянт не вказує час, коли йому стало відомо про рішення суду першої інстанції. У зв'язку з цим суд запропонував апелянту надати докази порушення судовим рішенням його прав та інтересів, в також подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказати про поважні причини його пропуску.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Баришівського районного суду Київської області від 17.11.2011 року ухвалена у судовому засіданні, в якому було проголошено її повний текст, тому слід вважати, що останнім днем для її оскарження в апеляційному порядку було 28.11.2011 року.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції чинній на день ухвалення рішення суду першої інстанції), апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Проте, апеляційна скарга на зазначене судове рішення подана ОСОБА_2 лише 26.10.2017 року, тобто після закінчення строку встановленого для цього. Питання про поновлення порушеного строку апелянтом не порушувалось.

Згідно частини третьої та четвертої статті 189 КАС України (в редакції чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення), до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу. (ч.3) Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. (ч. 4)

Наведені норми процесуального права дають підстави вважати, що апеляційним судом правильно прийнято рішення в частині залишення апеляційної скарги без руху як такої, що подана після закінчення строку встановленого для цього та апелянтом не порушувалось питання про поновлення цього строку.

Проте, виходячи з системного аналізу положень статей 108, 187 та 189 КАС України, колегія суддів вважає, що не надання у матеріалах апеляційної скарги доказів того, що рішенням суду першої інстанції порушено права апелянта (як особи, що не приймала участь у розгляді справи) не може вважатись недоліком апеляційної скарги та відповідно не може бути підставою для залишення такої скарги без руху, оскільки наведеними нормами такого обов'язку на апелянта не покладено. Слід зазначити, що апелянтом на власний розсуд у апеляційній скарзі наведені певні обґрунтування порушення його прав чи інтересів і надані документи, які він вважає необхідними, яким суд дав оцінку в своїй ухвалі.

15.12.2017 року Київським апеляційним адміністративним судом зареєстровано заяву ОСОБА_2 про усунення недоліків, відповідно до якої апелянт просив поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження, оскільки він не приймав участь у розгляді цієї справи в суді першої інстанції, не був присутній при ухваленні постанови Баришівського районного суду Київської області від 17.11.2011 року та вперше дізнався про зазначене рішення лише 20.10.2017 року від представника нового власника спірного приміщення ТОВ «Баришівська друкарня». Крім того, апелянт навів свої обґрунтування щодо порушення власних прав та інтересів.

Згідно оскаржуваної ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 року, за результатами розгляду зазначеної заяви апелянта та виходячи з зібраних матеріалів справи, апеляційний суд вирішив відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, посилаючись на те, що ОСОБА_2 у встановлений судом строк не виконав вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 13.11.2017 року щодо надання доказів того, що оскаржуваним судовим рішенням порушено його права, свободи, інтереси чи обов'язки та колегією суддів з матеріалів справи вказані обставини не встановлено.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України (у редакції чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення), суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Проте, як вбачається з обставин справи та оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 21.12.2017 року, апелянтом вчасно подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та наведені ним причини пропуску цього строку, проте судом оцінку наведеним обставинам не надано і вказані причини неповажними не визнавались, відповідно належних підстав для застосування положень пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України апеляційний суд у своєму рішенні не навів, передчасно відмовивши у відкритті апеляційного провадження.

Поряд слід відзначити, що виходячи з положень частини 1 статті 299, статей 298 та 169 КАС України не усунення будь-якого недоліку апеляційної скарги не пов'язаного з пропуском строку на апеляційне оскарження не може бути підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, а є підставою для вирішення питання щодо повернення такої апеляційної скарги особі, яка її подала.

З наведених мотивів ухвали апеляційного суду не відповідають вимогам частини першої та другої статті 242 КАС України.

Відповідно до частини першої та другої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (ч.1). Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 2).

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 усунути, як недолік апеляційної скарги, відсутність доказів порушення його прав та інтересів оскаржуваним в апеляційному порядку рішенням суду першої інстанції. Також допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 року у справі № 2а-3036/11 - задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 усунути, як недолік апеляційної скарги, відсутність доказів порушення його прав та інтересів оскаржуваним в апеляційному порядку рішенням суду першої інстанції - скасувати.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 року - скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду