Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.08.2019 року у справі №320/849/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 320/849/19

адміністративне провадження № К/9901/24246/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О. В.,

суддів - Радишевської О. Р., Смоковича М. І.

розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №320/849/19

за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Гудзери Тараса Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, прийняте в складі головуючого судді Лапія С. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Файдюка В. В., суддів Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В.

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 29.11.2018 №31, яким скасовано дозвіл позивачу на проживання в Україні.

2. На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки позивач має право на отримання поза квотою дозволу на імміграцію як чоловік громадянки України, з якою він перебуває у шлюбі понад два роки. Також відповідачем порушено вимоги закону при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки не запрошено позивача для надання пояснень.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що єдиною підставою отримання позивачем дозволу на імміграцію поза квотою імміграції була наявність у нього дитини - громадянина України, а оскільки така підстава та відповідні документи, що її підтверджували, втратили чинність, то дозвіл на імміграцію було правомірно скасовано.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, представник позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення Апеляційного суду Полтавської області від 24.10.2017 підтверджує необізнаність позивача з тим, що ОСОБА_2 не його син, оскільки в іншому випадку суд мав відмовити позивачу у задоволенні його позову як особі, яка не має права оспорювати батьківство. Вказане свідчить про те, що відповідач незаконно скасував позивачу дозвіл на імміграцію як отриманий на підставі свідомо неправдивих відомостей, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач перебував у шлюбі з громадянкою України понад 2 роки, і на даний час він перебуває у цьому шлюбі. Вказане свідчить про наявність у позивача права на отримання поза квотою дозволу на імміграцію.

ІV. Позиція інших учасників справи.

7. Відповідач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

8. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Гудзери Тараса Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року.

9. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 28 липня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами на 30 липня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

10. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у 2012 році прибув до України на навчання.

11. У подальшому, між позивачем та громадянкою України ОСОБА_3 02.03.2016 зареєстровано шлюб, що підтверджується фотокопією Свідоцтва серії НОМЕР_2 від
05.10.2018.

12. Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 від 23.04.2016 позивача та ОСОБА_3 зазначено батьками ОСОБА_2, який народився

ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі рішення заступника начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС України у Полтавській області від
30.12.2016, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" позивачу видано дозвіл на імміграцію в Україну від 11.01.2017 №5/673.

14. Рішенням Управління ДМС України в Полтавській області від 29.11.2018 №31 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий ОСОБА_1.

15. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

16. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

Згідно пунктів 1, 2 статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, зазначені у пунктів 1, 2 статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", отримують посвідку на постійне проживання. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у пунктів 1, 2 статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.

19. Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України "Про імміграцію" особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

За правилами частини 2 статті 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;

5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.

20. Приписами статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 №2402-III (далі-Закон №2402-III) визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.

Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У той же час, статтею 12 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

21. У силу вимог пункту 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Пунктом 22 Порядку №1983 визначено, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

VІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.

24. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну від
21.07.2016 підставою для надання такого дозволу позивач зазначив: "Прошу надати мені дозвіл на імміграцію у зв'язку з тим, що мій син є громадянином України".

25. Відтак, на час звернення позивача до міграційних органів єдиною підставою отримання дозволу на імміграцію поза квотою імміграції була наявність у нього дитини - громадянина України.

26. В подальшому в травні 2017 року позивач звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_3 про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини (справа №552/2783/17).

27. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04.07.2017 у задоволенні позову відмовлено.

28. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 24.10.2017 у справі №552/2783/17 позов ОСОБА_1 задоволено, виключено з актового запису від
24.02.2015 №186 Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міськрайонного управління юстиції Полтавської області про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомості про батька - ОСОБА_1.

29. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно висновку експерта №411 молекулярно-генетичної експертизи від
26.09.2017 ОСОБА_1 не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженим громадянкою ОСОБА_3

30. На підставі вказаного судового рішення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 запис, яким виключено відомості про ОСОБА_1 як батька ОСОБА_2, та внесено запис про ОСОБА_4 як батька даної дитини.

31. Відтак, позивач не є батьком дитини, народженої на території України, яка набула громадянство України.

32. Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, оскільки єдиною підставою отримання позивачем дозволу на імміграцію поза квотою імміграції була наявність у нього дитини - громадянина України, а така підстава та відповідні документи, що її підтверджували, втратили чинність.

33. Посилання касатора на те, що на час прийняття оскаржуваного рішення про скасування дозволу на імміграцію позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_3 понад два роки, а тому оскаржуване рішення відповідачем прийнято незаконно, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним, оскільки дозвіл на імміграцію було надано з інших підстав. При цьому, перебування іноземця у шлюбі з особою, яка є громадянином України, є самостійною підставою для надання дозволу на імміграцію поза квотою імміграції. Між тим, позивач не скористався таким правом та не звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію саме з підстави його перебування у шлюбі з громадянкою України. Відповідно, посилання на дійсність такого шлюбу є безпідставним, позаяк не має жодного відношення до цього предмету спору.

34. При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутись з заявою про надання дозволу на імміграцію поза квотою імміграції на підставі перебування у шлюбі понад два роки, з особою, яка є громадянином України.

35. Інші доводи касатора не впливають на правильне вирішення цієї справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій.

36. З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

37. У зв'язку з цим, відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ІХ. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу адвоката Гудзери Тараса Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року в справі №320/849/19 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

М. І. Смокович