Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2020 року

Київ

справа №823/207/18

касаційне провадження №К/9901/55152/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Желєзного І.В., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 (головуючий суддя: Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі №823/207/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Черкаський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ або відповідач), третя особа: Черкаський обласний військовий комісаріат (далі - Черкаський ОВК), в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення МОУ України, оформлене протоколом №133 від 22.12.2017 (пункт 8), про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок №975) та здійснити її виплату.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що набув право на призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи відповідно до вимог статті 16 Закону №2011-XII та Порядку №975, оскільки у період з липня 1986 року по грудень 1986 року, як військовозобов`язаний, приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС внаслідок чого отримав захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і з 19.09.2017 йому встановлено ІІ групу інвалідності. Позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги посилаючись на те, що інвалідність настала понад 3-хмісячних строк після закінчення зборів. За твердженням позивача, днем виникнення права на отримання допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Закон №2011-XII відрізняє умови виплати допомоги військовослужбовцям та військовозобов`язаним, які призвані на спеціальні збори. Військовослужбовцям така допомога виплачується за умови отримання інвалідності, яка настала у період проходження служби, в тому числі зі сплином трьох місяців після звільнення зі служби, у той же час, військовозобов`язаному, якого призвано на спеціальні збори, допомога виплачується за умови настання інвалідності при виконанні обов`язків військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після закінчення спеціальних зборів. З огляду на те, що позивачу інвалідність встановлена понад трьохмісячний строк після закінчення таких зборів, підстави для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги в порядку та на умовах, визначених Законом №2011-XII, відсутні.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 та ухвалено нове про часткове задоволення позову:

визнано протиправним і скасовано рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

зобов`язано відповідача повторно розглянути питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 16 Закону №2011-XII та Порядку №975.

В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції з посиланням на практику Верховного Суду України, висловлену у постановах від 18.11.2014 у справі №21-446а14 та від 21.04.2015 у справі №21-135а15, виходив з того, що законодавець не пов`язує право на отримання одноразової грошової допомоги з часом та місцем звільнення з військової служби. Право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження. Належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про призначення одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції невірно трактував норми матеріального права, що призвело до помилкових висновків про наявність у позивача права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги на умовах, визначених Законом №2011-XII та Порядком №975. Скаржник зазначає, що законодавець розрізняє види військової служби і встановлює категорії, на які поділяються громадяни України щодо військового обов`язку, зокрема, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Оскільки позивач є військовозобов`язаним, який був призваний на спеціальні (військові) збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, який обмежує право військовозобов`язаних на отримання одноразової грошової допомоги часовими рамками (не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів). Відтак, з огляду на те, що інвалідність позивачу встановлена зі спливом трьохмісячного строку, підстави для призначення та виплати одноразового грошової допомоги - відсутні.

Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 18.07.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Позивач та третя особа правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог частини третьої статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_1 , виданим Черкаською облдержадміністрацією.

Відповідно до даних, зазначених у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 13.11.1982, позивач у період з 24.07.1986 по 23.12.1986 був призваний на спеціальні збори та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.

Згідно з відомостями, зазначеними у архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 18.12.2014 №179/1/16135, позивач як військовозобов`язаний приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у складі в/ч 57278.

Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №2326 від 31.08.2017 встановлено, що захворювання позивача пов`язане із виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

19.09.2017 обласною МСЕК №1, на підставі акту огляду МСЕК №5832, позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності.

Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА, №871261 від 19.09.2017 встановлено причину інвалідності - захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

20.09.2017 УПСЗН Черкаської РДА видано позивачу посвідчення серії НОМЕР_3 , відповідно до якого, останній є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

У зв`язку із встановленням інвалідності позивач через Черкаський ОВК звернувся до відповідача за призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги.

За результатами розгляду порушеного позивачем питання відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії МОУ від 22.12.2017 №133, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в зв`язку з тим, що інвалідність встановлена понад 3-х місячний строк після закінчення зборів.

Незгода з відмовою відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги слугувала підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Уряду №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, законодавцем визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, причини якої пов`язані із виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (вересень 2017 року), а саме: Закон № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, яка діє з 1 січня 2017 року, та Порядок №975.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Отже, одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Отже, цією нормою встановлено особливий порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тобто є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги таким особам, зокрема:

1) особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

2) визначений час настання інвалідності - при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

3) відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві.

Аналогічний підхід закріплено Порядком № 975.

Так, відповідно до підпункту 3 пункту 6 вказаного Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

Цією ж нормою визначено розмір такої допомоги при дотриманні особливих критеріїв для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги.

Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі № 806/1989/18 та від 15.03.2019 у справі №823/2144/17 висловив правовий висновок щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах, згідно якого, для військовослужбовців строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право цих осіб на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві не виникає.

У цій справі суди встановили, що позивач 1986 році як військовозобов`язаний був призваний на військові збори і в період з 24.07.1986 по 23.12.1986 приймав участь з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Інвалідність ІІ групи, причинний зв`язок якої - захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивачу була встановлена вперше у вересні 2017 року.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції, що інвалідність, яка при дотриманні часових проміжків її встановлення дає право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, позивачу встановлена лише у 2017 році, тобто після закінчення тримісячного строку з дня закінчення військових зборів, а тому позивач не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог Закону №2011-XII та Порядку №975.

Слід зазначити, що задовольняючи адміністративний позов частково, суд апеляційної інстанції безпідставно послався на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у справах №21-446а14 та №21-135а15, оскільки в них спірні правовідносини виникли за іншого правового регулювання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі №823/207/18 скасувати.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 у справі №823/207/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

І. В. Желєзний

В. М. Шарапа