Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/2059/16

адміністративне провадження №К/9901/35790/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2017 (суддя - Арсірій Р.О.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (судді - Саприкіна І.В., Кобаль М.І., Кучма А.Ю.)

у справі № 826/2059/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Аврора»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Аврора» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ) від 15.09.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДФС під час перевірки дійшла помилкового висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при визначені своїх податкових зобов'язань.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017, позов задоволено:

-визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 15.09.2015 №№ 0003052204, 0003082204;

-стягнуто на користь позивача судові витрати в сумі 20 328, 53 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та матеріали справи.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної ДПІ документальної позапланової виїзної перевірки Товариства по взаємовідносинами з ТОВ «Клінінг Спешл Сервіс», ТОВ «Клінінгова компанія «Ден», ТОВ «Я.Д.» та ТОВ «ДЕН ПЛЮС» складено акт від 28.08.2015.

В акті перевірки викладено висновки ДПІ про порушення позивачем:

-п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до державного бюджету, на суму 206 190 грн.;

-п. 135.4 ст. 135, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 045 950 грн.

На цій підставі 15.09.2015 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0003052204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» всього в сумі 309 285 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 206 190 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 103 095 грн.;

-№0003082204, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 045 950 грн.

Свої дії щодо прийняття податкових повідомлень-рішень ДПІ обґрунтовує тим, що господарські угоди укладені між позивачем та ТОВ «Клінінг Спешл Сервіс», ТОВ «Клінінгова компанія «Ден», ТОВ «Я.Д.» реально не виконувались, вказані підприємства не здійснювали та не могли здійснювати господарської діяльності щодо виконання господарських договорів, укладених з Товариством.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 14, 44, 135, 139, 198, 201 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДПІ щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ «Клінінг Спешл Сервіс», ТОВ «Клінінгова компанія «Ден», ТОВ «Я.Д.» договорів на виконання робіт, надання послуг, а також їх використання у своїй господарській діяльності.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежного.

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку всім доводам та запереченням сторін та зроблено правильний висновок щодо відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують правильність викладеного в акті перевірки від 28.08.2015 висновку про нереальність та фіктивність укладених між позивачем та вищенаведеними контрагентами господарських угод.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами попередніх інстанцій доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер