Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.06.2018 року у справі №803/1509/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2018 року

Київ

справа №803/1509/17

адміністративне провадження №К/9901/53313/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 (головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді - Нос С.П., Попко Я.С.)

у справі № 803/1509/17

за адміністративним позовом Фермерського господарства «Ай-Ев»

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Фермерське господарство «Ай-Ев» (далі - ФГ «Ай-Ев») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 №0010141402.

В обґрунтування позовних вимог ФГ «Ай-Ев» зазначило, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним з огляду на те, що на виконання пункту 1.1 додаткової угоди до договору № 1 від 24.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Meat Product» здійснило оплату на користь ФГ «Ай-Ев», а саме 19980,00 дол. США - 08.06.2017; 9405,00 дол. США - 03.05.2017, про що позивач листом від 23.06.2017 № 10 повідомив ПАТ КБ «Приватбанк». За таких обставин, ФГ «Ай-Ев» вважає, що не допускало порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 26.12.2017 у задоволенні адміністративного позову ФГ «Ай-Ев» відмовив. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що однією з обов'язкових умов зарахування коштів в іноземній валюті на рахунки банку є заповнення графи «Призначення платежу», яке визначається виключно платником і не може змінюватися в односторонньому порядку одержувачем коштів. Суд дійшов висновку, що лист позивача № 10 від 23.06.2017, надісланий ПАТ КБ «Приватбанк», є неналежним доказом та не може бути підставою для зарахування коштів в іноземній валюті за іншим контрактом та з іншими контрагентами.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.05.2018 рішення Волинського окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову, якою адміністративний позов ФГ «Ай-Ев» до ГУ ДФС у Волинській області задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 № 0010141402 в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 77 094, 00 грн.

В обґрунтування такого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції про неналежність як доказу листа позивача № 10 від 23.06.2017 є помилковим, оскільки матеріалами справи підтверджено факт існування взаємовідносин ФГ «Ай-Ев» із Товариством з обмеженою відповідальністю «Meat Product», повноваження якого визначені в додатковій угоді до контракту № 1 від 24.08.2016. Натомість відповідачем на підтвердження доводів про зарахування банком коштів в іноземній валюті за іншим контрактом та з іншими контрагентами не було надано суду належних, достовірних та достатніх доказів.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Волинській області звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що актом перевірки підтверджено порушення позивачем вимог валютного законодавства, тому податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 в частині визнання правомірним податкового повідомлення-рішення від 20.10.2017 № 0010141402 в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 28979,95 грн. позивачем не оскаржується, рішення суду апеляційної інстанції в цій частині Верховним Судом не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 21.09.2017 по 27.09.2017 ГУ ДФС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ «Ай-Ев» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій згідно з інформацією ПАТ КБ «Приватбанк» №Г-31.0.0.0/1-1142 від 04.04.2017, № Г-31.0.0.0-1524 від 04.04.2017 та № Г-31.0.0.0/1-2451 від 05.09.2017 по контракту № 1 від 24.08.2016 та по контракту № 07/12-16 від 22.12.2016 за період з 24.08.2016 по 27.09.2017, за результатами якої складено акт №10547/14-02/39685433 від 04.10.2017.

У ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зокрема, ненадходження валютних коштів у розмірі 29 285,00 доларів США на рахунок ФГ «Ай-Ев». Граничний термін надходження 2 285,00 доларів США закінчився 22.04.2017, а 27 000,00 доларів США - 24.08.2017 відповідно.

За наслідками перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0010141402 від 20.10.2017, яким ФГ «Ай-Ев» визначено суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, в розмірі 99 073,94 грн.

Порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб'єктами експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності визначено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону, виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, пунктом 1 постанови Правління Національного банку України № 410 від 13.12.2016 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі - Постанова № 410), чинної на момент вчинення спірних правовідносин, було визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені у статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України № 41 від 25.05.2017 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», яка набрала чинності з 26.05.2017, були внесені зміни до Постанови № 410, якою виключено пункт 1 вказаної постанови, яким було передбачено строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів 120 календарних днів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.08.2016 між ФГ «Ай-Ев» (Продавець) та фірмою «DIWAN GROUP COMPANIES» (Покупець) було укладено контракт № 1, предметом якого є експорт великої рогатої худоби для забою (бики свійські не племінні, масою більше як 300 кг). Загальна сума контракту - 500 000,00 доларів США.

Згідно з додатковою угодою до договору № 1 від 24.08.2016, укладеною між ФГ «Ай-Ев» та фірмою «DIWAN GROUP COMPANIES», сторони домовилися, що оплата за товар може бути проведена третіми особами - ТОВ «Meat Produkt» (Азербайджан). Термін дії контракту - до повного виконання зобов'язань.

У матеріалах справи наявний лист ФГ «Ай-Ев» № 10 від 23.06.2017, направлений на адресу ПАТ КБ «Приватбанк», у якому позивач просив оплату в сумі 19980 доларів США, яка надійшла на його валютний рахунок у цьому банку 08.06.2017 від ТОВ «Meat Produkt» та 9405 доларів США, які надійшли від зазначеного товариства 03.05.2017, зарахувати в рахунок оплати по договору № 1 від 24.08.2016 з фірмою «DIWAN GROUP COMPANIES».

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у справі обставин у сукупності, дійшов висновку, що кошти у розмірі 27000,00 доларів США надійшли на рахунок позивача в межах граничного строку розрахунків, встановленого у статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки на виконання пункту 1.1 додаткової угоди до договору № 1 від 24.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Meat Product» здійснило оплату на користь ФГ «Ай-Ев».

У касаційній скарзі ГУ ДФС у Волинській області, посилаючись на приписи пунктів 4.1 та 4.3 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове стягнення і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення №216), зазначило, що однією з обов'язкових умов зарахування коштів в іноземній валюті на рахунки банку є заповнення графи «Призначення платежу», яке визначається виключно платником і не може змінюватися в односторонньому порядку одержувачем коштів, у зв'язку з цим лист ФГ «Ай-Ев» від 23.06.2017 № 10 до ПАТ КБ «Приватбанк» не може бути підставою для зарахування коштів в іноземній валюті за іншим контрактом та з іншими контрагентами.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи скаржника та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у діях позивача порушень вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки кошти у розмірі 27000,00 доларів США були своєчасно та у належний спосіб зараховані на рахунок ФГ «Ай-Ев», з огляду на наступне.

Як визначено у пункті 4.1 Положення № 216, для бенефіціарів - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців уповноважений банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунки банку та бенефіціарів на підставі отриманих повідомлень, у яких обов'язково зазначені найменування або прізвище та ім'я, номер рахунку бенефіціара і призначення платежу.

Пунктом 4.3 Положення № 216 встановлено, що у разі отримання повідомлення про переказ коштів в іноземній валюті на користь юридичної особи або підприємця, у якому не заповнено графу «Призначення платежу» (немає посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті) або в ній зазначена помилкова інформація, уповноважений банк бенефіціара звертається до банку, що обслуговує платника, та/або до бенефіціара для з'ясування цього реквізиту в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи з'ясовано, що у контролюючого органу відсутні докази такого звернення.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.2 Положення № 216 уповноважений банк бенефіціара зараховує кошти в іноземній валюті на рахунок кредитових сум до з'ясування, якщо в отриманому ним повідомленні не зазначені найменування або прізвище та ім'я, та/або номер рахунку (для юридичної особи або підприємця) або прізвище та/або ім'я, та/або номер рахунку (для фізичної особи, якій відкрито рахунок в уповноваженому банку), або прізвище та/або ім'я, та/або номер паспорта або документа, що його замінює (для фізичної особи, якій не відкрито рахунок в уповноваженому банку). Уповноважений банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунок бенефіціара після з'ясування ним відсутніх/неточних реквізитів у повідомленні в порядку та в строки, визначені внутрішніми положеннями уповноваженого банку. У разі неможливості встановлення бенефіціара уповноважений банк повертає ці кошти платникові.

У пункті 2 Постанови № 410 міститься вказівка на установлення вимоги щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб-підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

При цьому, надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 50 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Судом апеляційної інстанції встановлено на підставі наданих позивачем копій звітів про дебетові і кредитові операції по рахунку 26032055500828 за період з 01.06.2017 по 30.06.2017, а також за період з 01.05.2017 по 31.05.2017, що ТОВ «Meat Produkt» було здійснено переказ коштів в сумах, які вказані ФГ «Ай-Ев» у листі № 10 від 23.06.2017. При цьому, у вказаних звітах міститься інформація про дату проводки, суми, валюту, призначення платежу, код ЄДРПОУ контрагента, його найменування, рахунок, МФО, а також інформація про списання коштів для обов'язкового продажу.

Крім того, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було також з'ясовано у представника відповідача, що по іншим господарським операціям позивача, перерахування коштів по яким здійснювало ТОВ «Meat Produkt» на користь покупців у контролюючого органу претензій не було; на підтвердження доводів про зарахування банком коштів в іноземній валюті за іншим контрактом та з іншими контрагентами належних та достатніх доказів надано не було.

Таким чином, здійснивши комплексний аналіз встановлених судом апеляційної інстанції обставин, а також враховуючи відсутність факту повернення банком коштів платникові, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не допустив порушень вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки кошти у розмірі 27000,00 доларів США були своєчасно та у належний спосіб зараховані на рахунок ФГ «Ай-Ев».

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова